7. Сопоставимість рівня прийнятих ризиків з рівнем прибутковості фінансових операцій. Цей принцип є основоположним у теорії ризик-менеджменту. Він полягає в тому, що підприємство має брати в процесі здійснення фінансової діяльності лише ті види фінансових ризиків, рівень яких не перевищує відповідного рівня доходності за шкалою «прибутковість-ризик». Будь-який вид ризику, по якому рівень ризику вище рівня очікуваної прибутковості (з включеної в неї премією за ризик) повинен бути підприємством відхилений (або, відповідно, повинні бути переглянуті розміри премії за даний ризик).
8. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з фінансовими можливостями підприємства. Очікуваний розмір фінансових втрат підприємства, відповідний тому або іншого рівня фінансового ризику, повинен відповідати тій частці капіталу, яка забезпечує внутрішнє страхування ризиків. В іншому варіанті наступ ризикового випадку спричинить за собою втрату певної частини активів, які забезпечують операційну або інвестиційну діяльність підприємства, тобто знизить його потенціал формування прибутку і темпи майбутнього розвитку. Розмір ризикового капіталу, що включає і відповідні внутрішні страхові фонди, повинен бути визначений підприємством заздалегідь і служити кордоном прийняття тих видів фінансових ризиків, які не можуть бути передані партнеру по операції чи зовнішньому страховику. Якщо прийняття ряду фінансових ризиків непорівнянне з фінансовими можливостями підприємства по нейтралізації їх негативних наслідків, але диктується цілями стратегії та спрямованості фінансової діяльності, то включення їх у портфель прийнятих ризиків припустиме лише в тому випадку, якщо можлива часткова або повна їх передача партнерам по фінансовій операції чи зовнішньому страховику.
9. Облік тимчасового фактора в управлінні ризиками. Чим довше період здійснення фінансової операції, тим більш широкий діапазон супутніх їй ризиків, тим менше можливостей забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків за критерієм економічності управління ризиками. При необхідності здійснення таких фінансових операцій підприємство повинно забезпечити отримання необхідного додаткового рівня доходності по ній не тільки за рахунок премії за ризик, але і премії за ліквідність (так як період здійснення фінансової операції являє собою період «замороженої ліквідності» вкладеного в неї капіталу).Тільки в цьому випадку у підприємства буде сформований необхідний фінансовий потенціал для централізації негативних фінансових наслідків за такою операцією при можливому настанні ризикового випадку.
10. Економічність управління ризиками. Основу управління фінансовими ризиками становить нейтралізація їх негативних фінансових наслідків для діяльності підприємства при можливому настанні ризикового випадку. Разом з тим, витрати підприємства по нейтралізації відповідного фінансового ризику не повинні перевищувати суми можливих фінансових втрат по ньому навіть при найвищим ступенем ймовірності настання ризикового випадку. Критерій економічності управління ризиками повинен дотримуватися при здійсненні як внутрішнього, так і зовнішнього страхування фінансових ризиків.
Управління фінансовими ризиками реалізує свою головну мету і основні задачі шляхом здійснення певних функцій. Ці функції поділяються на дві основні групи, обумовлені комплексним змістом ризик-менеджменту:
1) функції управління фінансовими ризиками підприємства як управляючої системи (склад цих функцій у цілому характерний для будь-якого виду менеджменту, хоча і повинен враховувати його специфіку);
2) функції управління фінансовими ризиками як спеціальної області управління підприємством (склад цих функцій визначається конкретним об'єктом даної функціональної системи управління).
Розглянемо зміст основних функцій управління фінансовими ризиками підприємства в розрізі окремих груп.
У групі функцій управління фінансовими ризиками підприємства як управляючої системи основними є:
1. Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень. У процесі реалізації цієї функції повинні бути визначені обсяги і зміст формаційних потреб системи управління фінансовими ризиками; сформовані зовнішні і внутрішні джерела інформації, що задовольняють ці потреби; організований постійний моніторинг фінансового стану підприємства і кон'юнктури фінансового ринку.
2. Здійснення ризик-аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства. У процесі реалізації цієї функції проводяться експрес- і поглиблений ризик-аналіз окремих фінансових операцій, фінансових угод окремих дочірніх підприємств і внутрішніх «цент ¬ рів відповідальності», фінансової діяльності підприємства в цілому і в розрізі окремих її напрямів.
3. Здійснення ризик-планування фінансової діяльності підприємства за основними її напрямками. Реалізація цієї функції управління фінансовими ризиками пов'язана з розробкою системи планів і оперативних бюджетів по основних напрямках захисту підприємства від можливих фінансових загроз зовнішнього і внутрішнього характеру, що забезпечують нейтралізацію ідентифікованих фінансових ризиків. Основою такого планування є розроблена стратегія фінансового ризик-менеджменту, що вимагає конкретизації на кожному етапі його розвитку.
4. Здійснення ефективного контролю реалізації прийнятих ризикових рішень. Реалізація цієї функції управління фінансовими ризиками пов'язана зі створенням відповідних систем внутрішнього контролю на підприємстві, поділом контрольних обов'язків окремих служб і ризик-менеджерів, визначенням системи контрольованих показників і контрольних періодів, оперативним реагуванням на результати здійснюваного контролю.
1.3 Системи забезпечення управління фінансовими ризиками підприємств
Ефективність кожної керуючої системи в значній мірі залежить від її інформаційного забезпечення. В умовах ринкової економіки відома формула «час – гроші» доповнюється аналогічної формулою: «інформація – гроші». Стосовно до фінансового ризик-менеджменту вона набуває пряме значення, так як від якості використовуваної інформації при прийнятті управлінських рішень в значній мірі залежать рівень прибутку, ринкова вартість підприємства, альтернативність вибору інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування та інші показники, формують рівень добробуту власників підприємства і темпи його економічного розвитку. Чим більший розмір капіталу використовується підприємством, чим більш диверсифікована його господарська діяльність, тим вище стає роль якісної інформації, необхідно для прийняття фінансових рішень у сфері управління фінансовими ризиками.
Інформаційна система (або система інформаційного забезпечення) фінансового ризик-менеджменту являє собою функціональний комплекс, що забезпечує процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення ідентифікації, оцінки та підготовки ефективних управлінських рішень щодо нейтралізації фінансових ризиків підприємства.
Інформаційна система фінансового ризик-менеджменту покликана забезпечувати необхідною інформацією не тільки управлінський персонал та власників самого підприємства, але і задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх її користувачів.
Характеризуючи склад користувачів інформації, що входить в інформаційну систему фінансового ризик-менеджменту, слід зазначити, що коло інтересів зовнішніх і внутрішніх споживачів цієї інформації істотно розрізняється.
Зовнішні користувачі використовують лише ту частину інформації, яка характеризує результати фінансової діяльності підприємства та його фінансовий стан. Переважна частина цієї інформації міститься в офіційній фінансової звітності, що подається підприємством.
Внутрішні користувачі, поряд з перерахованої вище, використовують значний обсяг інформації про фінансові ризики підприємства, що є комерційною таємницею. Крім того, внутрішні користувачі використовують значне коло фінансових показників, що формуються із зовнішніх джерел, які також входять в інформаційну систему фінансового ризик-менеджменту.
Висока роль фінансової інформації в підготовці і прийнятті ефективних ризикових рішень пред'являє відповідно високі вимоги до її якості при формуванні інформаційної системи фінансового ризик-менеджменту.
Так, до інформації, що включається в цю систему, пред'являються наступні основні вимоги:
1. Значимість, яка визначає наскільки залучається інформація впливає на результати прийнятих ризикових рішень, в першу чергу, в процесі формування фінансової стратегії підприємства, розробки цілеспрямованої політики по окремим аспектам фінансової діяльності, підготовки поточних і оперативних фінансових планів.
2. Повнота, яка характеризує завершеність кола інформативних показників, необхідних для здійснення ідентифікації оцінки та прийняття оперативних управлінських рішень щодо нейтралізації фінансових ризиків підприємства.
3. Достовірність, яка визначає наскільки сформована інформація адекватно відображає реальний стан і результати фінансової діяльності, правдиво характеризують зовнішню фінансову середу, нейтральна по відношенню до всіх категорій потенційних користувачів і перевіювана.
4. Своєчасність, яка характеризує відповідність сформованої інформації потреби в ній по періоду її використання. Окремі види інформативних показників, що використовуються у фінансовому ризик-менеджменті, «живуть» в його інформаційній системі в незмінному кількісному вираженні лише один день, (наприклад, курс іноземних валют, курс окремих фондових і грошових інструментів на фінансовому ринку), інші – місяць, квартал і т.п.
5. Понятність, яка визначається простотою її побудови, відповідністю певним стандартам представлення та доступністю розуміння (а відповідно і адекватного її тлумачення) тими категоріями користувачів, для яких вона призначається. Не слід однак змішувати вимоги зрозумілості інформації для певної категорії користувачів з її універсальною доступністю для розуміння всіма учасниками фінансової діяльності підприємства, тому що ряд з них може не мати достатнього рівня кваліфікації для адекватної її інтерпретації.
6. Релевантність (або вибірковість), що визначає досить високий ступінь використовуваного формованої інформації в процесі управління фінансовими ризиками підприємства. «Інформаційне переповнення» системи фінансового ризик-менеджменту ускладнює процес відбору необхідних інформативних даних для підготовки конкретних управлінських рішень, призводить до формування малосуттєвих альтернативних проектів цих рішень, здорожує процес інформаційного забезпечення управління фінансовими ризиками підприємства.
7. Порівнянність, яка визначає можливість порівняльної оцінки вартості окремих активів та результатів фінансової діяльності підприємства в часі, можливість проведення порівняльного фінансового ризик-аналізу підприємства з аналогічними господарюючими суб'єктами і т. п. Така порівнянність забезпечується ідентифікацією визначення окремих
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
