3. кошти на довгостроковий термін.
2 види:
1. вагомий ризиковий бізнес;
2. внутрішній ризиковий структурний підрозділ великих корпорацій.
2. Фактори, що сприяють або не сприяють інноваційній діяльності
1. недовіра менеджерів до висунутих ідей;
2. необхідність великої кількості узгоджень нових ідей;
3. негативні рішучі наслідки;
4. суцільний контроль за кожним кроком новатора;
5. виникнення у вище стоячого керівництва “синдрому всезнаючих експертів”;
6. нестабільна економічна і політична ситуація.
Фактори, що підтримують новаторство:
1. надання необхідної свободи при розробці інновацій. Забезпечення необхідними ресурсами і обладнанням.
2. проведення дружніх дискусій стосовно предмету досліджень
3. підтримка ефективних зв'язків з колегами.
Фактори, що підсилюють інновації:
1. підтримка прагнення працівників постійно вчитись;
2. можливість вільно висловлювати власну думку;
3. надання змістовної ділової інформації, навіть якщо вона негативна;
4. проведення регулярних нарад робочих груп.
Тема 3: Вибір організаційних форм інноваційної діяльності
1. Формування інноваційної діяльності
Різноманітність внутрішніх та міжфірмових організаційних форм інноваційної діяльності на державному, регіональному, галузевому, муніципальному рівні є однією з важливих особливостей інноваційного ринку на сучасному етапі.
Інноваційна активність у великих і дрібних організацій розрізняються в залежності від їх цілей та стратегічної мети. Це обумовлює множинність організаційних форм інноваційної діяльності: від фірм-інкубаторів до створення різних альянсів, від локальних вдосконалень до міжнародної інтеграції. Для забезпечення неперервності новаторських ідей керівниками організацій наридається велике значення тінізації рольових функцій спеціалістів в інноваційній діяльності.
В залежності від приналежності організації до того чи іншого корпоративного рівня діяльності визначаються завдання, ділові горизонти та розподіл ризиків за інноваційними проектами. До різних форм внутрішньо-фірмових організаційних утворень відносять:
Ø гуртки якості (Японія)
Ø тимчасово-творчі колективи
Ø цільові групи
Ризикові підрозділи створюються великими корпораціями в цілях освоєння нових технологій і являють собою невеликі автономно-керовані спеціалізовані виробництва. Діяльність корпорації може направлятись на створення нових виробів, обмін технологіями в середині фірми, підвищення самостійності підрозділів, розширення повноважень новаторів. Так для реалізації нових ідей може створюватись самостійна група.
2. Форми малого інноваційного підприємництва
Однією з форм малого інноваційного підприємництва є створення малих фірм в рамках старих компаній (банкруцтво великих і т.д.). Інноваційною формою є утворення венчурних фірм. Для цього група спеціалістів з оригінальною ідеєю вступає в контакт з венчурними фондами. У випадку успіху ризикова фірма передає через продаж акцій ведення справ великій компанії, що зацікавлена у розширені масштабів виробництва.
Практика фондів ризикового капіталу США свідчить, що їх доходи в 10-20 раз перевищують суму вкладеного капіталу.
На теренах СНД високотехнологічні організації будують свою стратегію виживання в рамках інкубаторних програм.
3. Науково-технічна кооперація в інноваційних процесах
Вирішення питань пов'язаних з великими технологічними проривами шляхом спільного проведення НДДКР досягається на основі програми цільового планування кооперації науково-технічної діяльності інноваційних організацій і залучених за контрактами промислових підприємств.
В рамках проектного управління створюються наукова-технічні альянси:
- науково-дослідні;
- науково-виробничі
Альянси є усередненою формою між неформальною кооперацією і повним злиттям.
Іншим напрямком міжфірмової кооперації є створення консорціумів, де організації з різними формами власності зберігають свою самостійність, але підпорядковуються спільнообраному керівному органу.
Міжфірмова співпраця породила створення спільних підприємств.
Тема 4: Інноваційна діяльність регіональних науково-технічних центрів та фінансово-промислових груп
1. Регіональна інноваційна політика
Регіональні науково-технічні центри виникають, як складова частина цілісної державної системи інноваційної діяльності. На рівні державних органів влада створює підрозділи на зразок державного інноваційного фонду, які мають представництва в усіх регіонах. Місцеві органи влади мають повноваження проводити власну інноваційну політику створюючи інноваційні технологічні центри, а при реалізації масштабних інноваційних проектів взаємодіяти з державними інноваційними органами. Актуальні задачі в галузі реорганізації моно продуктових організаційних структур вирішується шляхом створення фінансово-промислових груп. Вони забезпечують збереження науково-технічного потенціалу промислових підприємств, що входять в склад ФПГ і залучають вільний фінансовий капітал.
2. Наукові парки і технополіси
В основу створення науково технічних парків покладені такі принципи:
1. Координація діяльності та співробітництво чотирьох головних ланок:
Ø науки
Ø державного сектору виробництва
Ø приватних компаній
Ø місцевих і регіональних органів управління
2. Підтримка малого наукомісткого бізнесу
3. Концентрація і використання ризикового потенціалу.
Науково технічний парк – це комплекс дослідних інститутів, лабораторій створюваних на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою. Парки показали свою ефективність щодо скорочення циклу наука – виробництво – споживання.
Територіальна близькість різнохарактерних за своїм профілем закладів, що входять до парку, позитивно впливає на діяльність кожного з них, сприяючи зближенню науки і виробництва, підвищуючи ефективність інвестицій.
Переваги науково технічних парків:
1) інтеграція різних стадій інноваційного процесу;
2) виробництво дістає швидкий доступ до нових розробок;
3) скорочуються терміни впровадження нововведень;
4) створюються умови для виникнення нових видів бізнесу;
5) студенти набувають як теоретичні так і практичні знання.
У світовій практиці поєднання науки і виробництва здійснюється не лише через технопарки, а і на базі лабораторій, великих корпорацій, бірж, банків. Звідси різноманітність назв: наукові центри, інкубатори, бізнес інноваційні центри
Інноваційні центри являють собою “інкубатори” нових форм у галузі високої технології.
Їх завдання: забезпечити виникнення та умови для виживання малих фірм.
З цією метою в таких центрах надаються різноманітні послуги: оренда приміщень, прокат наукового та технологічного устаткування, маркетингові та фінансові послуги.
Доходи інкубаторів складаються з трьох джерел:
1) орендна плата;
2) продаж послуг;
3) участь у прибутках тих фірм до яких інкубатор вклав кошти.
земельна ділянка інформаційні
будівлі комунікативні
устаткування маркетингові
інфраструктура навчальні
інвестиції консалтингові
інтелектуальні ресурси лізингові
фінансові
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
