Управлінське рішення - це результат конкретної управлінської діяльності менеджменту. Ухвалення рішень є основою управління. Вироблення і ухвалення рішень - це творчий процес в діяльності керівників будь-якого рівня, що включає:
вироблення і постановку мети;
вивчення проблеми на основі отримуваної інформації;
вибір і обґрунтування критеріїв ефективності (результативності) і можливих наслідків схвалюваного рішення;
обговорення з фахівцями різних варіантів вирішення проблеми (завдання); вибір і формулювання оптимального рішення; ухвалення рішення;
конкретизацію рішення для його виконавців.
Технологія менеджменту розглядає управлінське рішення як процес, що складається з трьох стадій: підготовка рішення: ухвалення рішення; реалізація рішення.
Управлінські рішення можуть бути обґрунтованими, такими, що приймаються на основі економічного аналізу і багатоваріантного розрахунку, і інтуїтивними, які, хоча і економлять час, але містить в собі вірогідність помилок і невизначеність.
Схвалювані рішення повинні ґрунтуватися на достовірній, поточній і прогнозованій інформації, аналізі всіх чинників, що роблять вплив на рішення, з урахуванням передбачення його можливих наслідків.
Керівники зобов'язані постійно і всесторонньо вивчати інформацію, що поступає, для підготовки і ухвалення на її основі управлінських рішень, які необхідно погоджувати на всіх рівнях внутрішньо фірмової ієрархічної піраміди управління.
Кількість інформації, яку необхідно переробити для вироблення ефективних управлінських рішень, настільки велика, що воно давно перевищило людські можливості. Саме труднощі управління сучасним великомасштабним виробництвом зумовили широке використання електронно-обчислювальної техніки, розробку автоматизованих систем управління, що зажадало створення нового математичного апарату і економіко-математичних методів.
Урівноважені рішення ухвалює менеджер, уважно і що критично відноситься до своїх дій, гіпотез, що висуваються, і їх перевірки.
Імпульсні рішення характерні для менеджера, який легко генерує найрізноманітніші ідеї в необмеженій кількості, але не в змозі їх як слід перевірити, уточнити, оцінити.
Схвалюване управлінське рішення повинне відповідати наступним вимогам:
бути науково обґрунтованим, компетентним;
прийматися на основі достовірної, повної і своєчасної інформації з аналізом і оцінкою можливих альтернатив;
бути несуперечливим;
мати ясну спрямованість і адресність;
відрізнятися своєчасністю і швидкодією;
володіти точністю і ясністю;
бути контрольованим;
мати комплексний характер;
володіти повноважністю;
бути економічним і ефективним.
Процес підготовки і реалізації управлінського рішення в ТОВ «ЛАРОС» передбачає виконання в певній послідовності цілого ряду робіт, що включають фазу ухвалення і фазу реалізації управлінського рішення (мал. 4).
Мал. 4. Алгоритм підготовки і реалізації управлінських рішень в ТОВ «ЛАРОС»
При розробці управлінського рішення дуже важливо правильно вибрати критерії – показники, що характеризують варіанти рішень і використовувані для оцінки і вибору.
Дуже важливо при цьому визначити вагу (значущість) критерію – кількісний вираз відносній важливості кожного використовуваного для оцінки і вибору критерію порівняно з рештою критеріїв.
Дієвість схвалюваного менеджером управлінського рішення істотно залежить від правильного вибору ступеня участі підлеглих в ухваленні і здійсненні рішення. При цьому можливо як повна неучасть підлеглих (рішення ухвалюється менеджером єдино особисто), так і сумісне з менеджером вироблення і ухвалення рішення (колективне рішення).
Таблиця 9.
Управлінські рішення в ТОВ «ЛАРОС»
Характеристика управлінських рішень
Приклади, які відображають характеристики управлінських рішень
Механізми забезпечення ефективності і використання характеристик управлінських рішень в організації
Внутрішні
Рішення у сфері інформатизації - підключення до комп'ютерної системи резервування (бронювання) на міжнародному ринку туризму AMADEUS
Вивчення ринку інформаційного забезпечення туристичної діяльності; вивчення потреб клієнтів; розрахунок економічної ефективності; ухвалення рішення
Зовнішні
Проведення рекламної компанії
Визначення цілей рекламної компанії; складання бюджету рекламної компанії; дослідження засобів реклами, вибирання засобів реклами
Колективні
Рішення про проведення атестації
Визначення необхідності в проведенні атестації персоналу; наказ про проведення атестації; вибір методів атестації; оцінка відповідності співробітників посадам
Індивідуальні
Вирішення об преміювання окремих співробітників за наслідками роботи
Аналіз динаміки зростання об'ємів реалізації туристичних послуг; аналіз особистого внеску кожного співробітника; визначення розміру премії
Комунікація, спілкування – це обмін інформацією і сенсом інформації з двома і більш людьми.
Всі види управлінської діяльності засновані на обміні інформацією. Тому комунікацією називають процесами, що пов'язують.
Всі комунікації можна розділити на зовнішніх і внутрішніх. Зовнішні – це обмін інформацією з вищестоящим апаратом управління – засновником і банками, споживачами державними службами. В кожному випадку інформація є такою, що як входить, так і витікаючою.
Внутрішні – це обмін інформацією в організації між структурними підрозділами і окремими виконавцями, які можуть бути міжрівневими або вертикальними комунікаціями. В рамках вертикальною комунікацією інформація переміщається з рівня на рівень. При цьому інформація може передаватися по низхідній і по висхідній вертикалі. Крім того, існує неформальна інформація, що проходить на міжособовому рівні, не завжди є достовірною.
Основними елементами комунікаційного процесу є: відправник, повідомлення, канал і одержувач, які графічно зображені на мал.5.
Формування Кодування і Передача по Декодування
ідеї вибір каналу каналу
Відправник
Повідомлення
Одержувач
Оцінка рівня розуміння ідеї
Зворотний зв'язок
Мал.5. Графічна модель комунікаційного процесу в ТОВ «ЛАРОС»
1) Відправник, особа, що генерує ідеї або що збирає інформацію і передавальне її. В даному випадку одержувач-це бухгалтер.
2) Повідомлення, власне інформація, закодована за допомогою символів. Повідомленням служитиме звіт про реалізацію товару за минулий тиждень.
3) Канал, засіб передачі інформації. Каналом є: факсимільний зв'язок, комп'ютерна мережа «Інтернет».
4) Одержувач, особа, якій призначена інформація і яке інтерпретує її. Одержувачем звіту буде бухгалтерський відділ ТОВ «ЛАРОС»
Основні види комунікації представлені в табл.10.
Таблиця 10.
Комунікації в ТОВ «ЛАРОС»
Види комунікацій
Характеристика конкретних видів документів
Приклад використання інформації при різних видах комунікацій
Приклад використання документів при здійсненні різних видів комунікацій
Між організацією та зовнішнім середовищем
Законодавчі акти держави, інструкції, договори з постачальниками, орендаторами и т.п.
Вказівки вищестоящих органів, розроблення інструкцій
Керівництво законами в роботі, виконування інструкцій, умов договору
Між керівниками та підлеглими
Прикази і вказівки директора, заступників директора (по низходящей), докладання про поломки та пр. проблеми, пояснювальні (по восходящей),
Виконання приказів, вказівок
Звіт про виконання приказу
Між відділами
Розрахунки відділів, результати аналізів, досліджень
Взаємообмін інформацією при плануванні
Використання результатів фінансового аналізу, маркетингового дослідження для
Міжособисті
Скарги, доповідні, клопотання
Винесення подяк, доган
Підвищення (чи пі нищення)
6. ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ ПРАЦІВНИКІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ
Групова взаємодія і групова робота важливі як для співробітника, так і для працедавця. Фахівцеві групова взаємодія дозволяє реалізувати багато особових мотивів (наприклад, мотиви приналежності, причетності, пошани і визнання), а для працедавця групова робота часто є обов'язковою умовою реалізації намічених планів. Якщо офіційні відносини регламентуються відповідними інструкціями, наказами, розпорядженнями, то неофіційні не регламентуються ніким і нічим. Тому слід мати на увазі, що процес управління відноситься до створення і функціонування формальної організації. Проте треба знати, що усередині всякої формальної організації існують і неформальні організації, які до певної міри впливають на політику формальної. Це пов'язано з тим, що кожен член трудового колективу належить одночасно до багатьом групам. Механізм утворення формальних і неформальних організацій представлений на мал. 6.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
