На даний час є категорія справ, з яких свідки не викли-каються до суду, - справа з незаконного обігу наркотиків. Але до закону про захист свідків це не має жодного відношення. У пакеті антинаркотичного законодавства існує спеціальна інструкція про порядок проведення оперативної закупки наркотичних засобів.
Однак, приховування джерел інформації викликає обурення, ос-кільки це суперечить принципам кримінального судочинства, зокре-ма, безпосередності, змагальності та рівноправності сторін.
У ФРН ця проблема вирішена за рахунок обмеження можливості використання даного захисту лише « при захисті особою, охоронюва-них інтересів ( життя та здоров'я) « ,а наприклад, образа не є достатньою підставою для її застосування.
3. Специфічними є заходи захисту, згідно ст.19 Закону України «
Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві «, котра регламентує заходи забезпечен-ня безпеки осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі або в місцях із спеціальним режимом утримання.
У даній статті передбачені додаткові заходи безпеки, тобто переведення в інше місце позбавлення волі чи спеціального режиму утримання. Дані заходи є лише незначною частиною передбачених за-коном.
Вони явно не забезпечують надійний захист особи, яка бере участь у судочинстві. Такий захід, як окреме утримування, фактич-но є підвищенням суворості умов відбуття покарання.
Ця стаття має посилання до ст.8 даного Закону. Остання пе-редбачає особисту охорону, охорону житла та майна, але сто-сується вказаних вище осіб лише в тій мірі, в якій не суперечить режиму утримування.
Внаслідок обмежень , передбачених ст.8 для свідків, які відбувають ув'язнення або примусове лікування за постановою суду, не надаються передбачені законом такі заходи безпеки, як і вида-ча спеціальних засобів індивідуального захисту та зв'язку, заміна документів та зміна зовнішності, забезпечення захисту членів їх родин та близьких родичів.
4. Допит особи на закритому судовому засіданні. Рекомен-дується для випадків, коли ї дані про вчинення впливу з боку осіб, зацікавлених у неправомірному результаті розгляду справи. Цей захід варто віднести до умов , покликаних забезпечити належ-ну роботу суду, але засобом захисту особи його навряд чи можна визнати, тому що після завершення судового засідання свідок пот-рапляє у зону досягнення зацікавлених осіб. 5. Проведення слідчих дій без контакту особи, яка потребує допомоги у захисті, з підозрюваним, обвинуваченим та іншими, роз-шифровка перед якими не бажана. Питання про це давно обгово-рюється на сторінках юридичних видань.
У зарубіжних країнах, наприклад у США, проводиться впізнан-ня без прямого контакту впізнаючого та впізнаваного, для чого ви- користовуються кімнати, розділені склом одностороннього огляду.
Вважаю , даний досвід може бути запозичений нами.
Щодо очної ставки питання забезпечення безпеки можуть вирішуватися двома основними шляхами:
а ) організацію її з використанням технічних засобів, коли допитувані не бачать одне одного;
б ) за рахунок заміни прямого спілкування пропозицією прос-лухати магнітний запис показань іншої особи та дати з цього при-воду свої пояснення ( можна використовувати і протокол показань особи, яку захищають , але « мова, що звучить» сприймається кон-кретніше та емоційніше).
При використанні технічних засобів ( аудіо-, відеозапис) можливі дві ситуації. Перша - забезпечувати анонімність учасника очної ставки не потрібно, необхідно лише виключити « пише « , який легко реалізувати зацікавленій особі при безпосередньому спілкуванні.
Друга - анонімність потрібна.
В цьому разі і для забезпечення зберігання таємниці учасни-ка слідчої дії рекомендуються технічні засоби захисту « закриття зображення «, зміна звучання голосу тощо. У принципі наведене ви-користовувати можна, але при цьому слід мати на увазі , що крім голосу та обличчя є можливість впізнати особу, яку захищають , за найменшими деталями ( зовнішність, поведінка , одяг).
Відповідно, маскування (приховування) при цьому повинно бу-ти повним, що виключає можливість впізнання за якими - небудь дрібними ознаками.
Крім того, зміст відомостей і способів їх подачі також мо-жуть служити орієнтиром для визначення того, хто міг мати цю інформацію, для кого характерна така манера формулювання та на-дання матеріалу.
З цього випливає, завдання забезпечення тактичних прийомів використання конкретних даних. і, відповідно, необхідне розроб-лення таких прийомів. У основу можуть бути покладені напрацюван-ня тактичних прийомів використання оперативно-розшукової інфор-мації у розслідуванні злочинів. іншими словами, можна і необ-хідно вести мову про тактичні аспекти захисту при використанні інформації, отриманої від осіб, які потребують забезпечення безпеки.
Виходячи з викладеного вище, варто було б запропонувати, щоб наша держава, спрямована на сприйняття всесвітніх правових тен-денцій, надала своїм громадянам право, не порушуючи закону, відмовитись від оприлюднення інформації, розголошення якої може створити загрозу їх безпеці; щоб не продовжувала переслідування у кримінальному порядку громадян за те, що пріоритетною мотивацією їх поведінки у процесі розслідування є природне почуття самозбе-реження та страх за життя близьких, навіть, коли це ускладнить судовий розгляд.
В И С Н О В О К
Встановлення об'єктивної істини по кримінальній справі ство-рює основний зміст процесуальної діяльності органів дізнання, слідчого, прокурора і суду. Встановлення об'єктивної істини мож-ливе тільки за допомогою доказів у вигляді надання інформації від учасника кримінального процесу, а саме - свідка.
У курсовій роботі при розгляді правового становища свідка виявляється відсутність чіткого підходу законодавця до визначен-ня його ролі у процесі або такої, що звужується до меж « живого носія доказів «, або такої, що розширюється до становища особи, яка бере участь у справі, з метою встановлення істини шляхом сприяння всебічному, повному і об'єктивному дослідженню обставин справи.
Визначивши всі обов'язки та права свідка в кримінальному процесі, можна сказати що, незважаючи на великий обсяг обов 'язків, свідок має дуже мало прав, і таке безправне становище свідка суперечить не тільки принципам кримінального процесу, а й не відповідає його інтересам. Відсутність в КПК України прав у свідка робить неможливим також їх захист, чим вдало користуються несумлінні слідчі з часів перших КПК СРСР.
Для забезпечення реальної безпеки осіб, які допомагають у подоланні злочинності, у кримінально-процесуальному законодавстві слід вирішити ряд принципових питань з процедури отримання та ви-користання доказової інформації, котра надходить від названих осіб. При цьому, оскільки гарантії захисту прав та інтересів різних категорій учасників процесу, а також мета та умови бо-ротьби зі злочинністю і принципи кримінального судочинства пос-тійно перебувають у певному протиріччі, законодавець повинен у кожному конкретному випадку встановити, чому він віддав перевагу захисту прав, зберіганню таємниці, встановленню об'єктивної істи-ни, створенню умов для подолання злочинності тощо.
На нашу думку, не зміни в чинному КПК України, ні проект КПК України не дають забезпечення прав свідка, не захищають особу від дачі інформації, яка може загрожувати їх життю, доки політичне і соціально-економічне становище нашої країни буде залишатися на тому рівні, на якому знаходиться зараз. Тільки зміни можуть дати слідчому, органу дізнання, прокурору і суду правдиву і точну інформацію для правильного розгляду справи, а особа, яка надала цю інформацію, може не боятися за себе і за членів своєї сім'ї.
С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И
1. Конституція України Голос України. - 1996. -13с. 2. Кримінально-процесуальний кодекс України з матеріалами / За відп. ред. Шибіко В.П. - К. : Юрінком інтер , 2000. - 840 с. 3. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодек-су
України : За станом законодавства та постанов Пленуму Верхов-ного Суду
України на 15 липня 1997 р. / Відповідальні редактори В.Ф.Бойко,
В.Р.Гончаренко. - К.: Юрінком інтер, 1997. - 624 с. 4. Кримінальний кодекс України. Кодекси України. У 3-х томах. Т.3 /
Відп.ред. В.Ф.Бойко. - К . : Юрінком інтер, 1997. - 576 с. 5. Кодекс про адміністративні правопорушення України. Кодекси
України. У 3-х томах. Т.1. / Відп. ред. В.Ф.Бойко. - К.: Юрінком інтер, 1997. - 567 с. 6. Проект Кримінально-процесуального кодексу України підготовле-ний робочою комісіїю Кабінету Міністрів України. - К., 1996. 7. Об обеспечении защити лиц, которие принимают участие в уголовном судопроизводстве: Закон Украины от 23.12.1993 г. Законода- тельство Украины о борьбе с преступностью. - X.: 000 '» Одиссей «,
1999. - 256 с.
8. О государственной защите работников суда и правоохрани- тельньых органов. Закон Украины от 23.12.1993 г. / Законода- тельство Украины о борьбе с преступностью. - X. : 000 « Одиссей «,
9. Об адвокатуре : Закон Украины от 19.12.1992 г. / Законода- тельство Украины о борьбе с преступностью. - X. : 000 « Одиссей «,
1999. - 256 с. 10. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в України // Голос України. - 1999. - 26 червня.
И.Венская конвенция об дипломатических отношениях от 18.04.1961 г. /
Международное право в документах. - М., 1982. - 245 с. 12. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. - М.: Юрид. лит., 1984. - 180 с.
13. Картева Л.М. Доказательства в советском уголовном процессе. :
Учеб. Пособ. - Волгоград : ВСШ, 1988. - 68 с.
14. Михеїнко М.М., Молдаван В.В., Шибіко В.П. Кримінально-проце-суальне право :
Навч.посіб. для студентів юр.вузів та фах.- К. : Вентурі, 1997. - 352 с.
15. Михеїнко М.М., Нор В.Г., Шибіко В.П. Кримінальний процес
України: Підручник, -2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Либідь,
1999. - 536
16. Молдаван В.В., Молдаван А.В. Порівняльне кррімінальне проце-суальне право :
України, ФРН, Франції, Англії, США : Навч.посіб. - К.: Юрінком інтер, 1999. - 400с.
17. Советский уголовньый процесс / Под ред. А.С. Кобликова.- м., 1972. -
534 с. 18. Советский уголовный процесс : Учебник / Под ред. проф.
Д.С.Карева - М.:
Вьюшая школа, 1963. - 552 с.
19. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. В 2-х то-мах.
Т.2. Порядок Производства по уголовным делам по советскому уголовно- процессуальному производству. - М.: Наука, 1970.
20.Тертышник В.М. Проблемы теории и практики доказательства на досудебных стадиях советского уголовного процесса. - Сумы, 1995.
. 160 с.
21.Тертышник В.М. Нетрадиционные способы и формы собирания и ис- следования доказательств при расследовании преступлений : Уч. по-соб.-
X.: ХИВД, 1994.-54с.
22.Тертышник В.М. Доказательства и доказывания в советском уголовном процессе.: Фондовая лекция. - Х . : ХИВД, 1992. - 80 с.
23.Тертышник В.М. Уголовный процесс : Учеб.издат.- X. Аракс, 1997. -
528 с.
24.Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України : Нав- ч.посіб. - К.: Юрінком інтер, 1999 . - 576 с.
25.Уголовный процесс / Под ред. М.А.Чельцова. - М.: Юрид. лит., 1969.
- 964 с.
26.Якович Ю.Л. Уголовный процесс Украины: Учеб. пособ. - Х.:
ХУВД , 1998. - 256 с.
Страницы: 1, 2, 3, 4
