МIНIСТЕРТСВО ВНУТРIШНIХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЗАПОРIЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ IСНТИТУТ
кафедра кримiнального процесу
та кримiналисти
КУРСОВА РОБОТА З КРИМIНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI
Виконав: курсант 302 навчального
взводу Мінаєв М.В.
Перевірив: старший викладач
пiдполковник мiлiцї
Яцюк В.I.
Запорiжжя 2000
П Л А Н
Вступ........................ …………………………………………………3-5 1. Правове положення свідка в кримінальному процесі .. ………..6-12 2. Права та обов'язки свідка ........................ ………………………..13-16 3. Забезпечення безпеки свідка як учасника кримінального процесу............................................………………………………..17-23 Висновок............................................. ………………………………..24 Список літератури.................................... ……………………………25-26
В С Т У П.
Як об'єктивна істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування, під час яко-го збираються, перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються й обґрунтовуються процесуальні рішення. У вирішенні питання : як встановлення об'єктивної істини , ми виходимо з то-го, що кожен злочин завжди залишає визначену сукупність слідів в навколишньому світі. Їх можна поділити на дві групи.
Перша група слідів - це сліди , які залишені подією злочину
в пам'яті людей, які торкнулись злочинного діяння чи його наслідків.
Друга група слідів - це зміни матеріальних об'єктів, ма-
теріального середовища.
Усі ці сліди складають той фактичний матеріал, за допомогою якого слідчий і суд встановлюють об'єктивну істину. Джерелом інформації першої групи слідів є , наприклад, показання свідка--очевидця.
Формування показань свідка пов'язано з різними джерелами от-римання інформації про злочин. існує кілька таких джерел. Перше - безпосереднє сприйняття злочинних дій. Повнота і точність уяв-лень про обставини злочинних дій безпосередньо визначається смис-ловою стороною сприйняття. Це залежить від життєвого досвіду і обсягу знань ( загальних чи професійних) свідка.
Другим джерелом одержання свідком відомостей про мотиви , мету своїх дій , а також про інші суб'єктивні елементи злочину в момент його вчинення є вислови самого підсудного. Свідок часто запам'ятовує не тільки зміст висловлювань , але й окремі « клю- чові « слова підсудного : « давай гроші « , « мовчи « та інші Третім джерелом одержання свідком відомостей є сприйняття ним конфліктних стосунків між потерпілим та підсудним, які пере-дували злочинній події.
Усі ці джерела інформації свідка про злочин приводять до то-го , що показання свідка є найбільш поширеним видом джерел до-казів , а свідок є найважливішою постаттю в кримінальному судо-чинстві, інформація якого допомагає слідчому краще розібратися в справі , а суду - винести вірне рішення. Сказане визначає неабия-ку актуальність обраної теми, важливість її поглибленого вивчен-ня в курсі « Кримінально-процесуальне право України « і визначен-ня місця свідка в кримінальному судочинстві.
У даній роботі для всебічного розгляду теми використано різноманітну літературу і підручники радянських вчених Карева Д.С (1), Коблікова А.С (2), і головне, це підручники українських вчених, докторів юридичних наук , Михеїнко М.М (3), Тертишник В.М.(4)
Головним нормативним документом, де вказані права , обов'яз-ки і правовий статус свідка, є Кримінально-процесуальний кодекс (КПК ) України від 28 грудня 1960 року.
1.Советский уголовный процесс : Учебник / Под ред.проф. Д.С. Ко-сарева. М.: Высшая школа , 1963. - 552 с.
2.Советский уголовный процесс : / Под ред. А.С.Кобликова. - М., 1972. - 534 с.
3.Михеїнко М.М., Нор В.Г., Шибіко В.П. Кримінальній процес України : Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь , 1999. - 536 с.
4.Тертишник В.М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч.
Посіб. - К.: Юрінком інтер, 1999. - 576 с.
Обєктом дослідження в курсовій роботі є відносини, які ви-никають між свідком та іншими учасниками під час їх діяльності в кримінальному судочинстві. Предметом дослідження є свідок як особа, яка бере безпосе-редню участь в кримінальному судочинстві.
Мета курсової роботи полягає в тому , що необхідно визначи-ти місце свідка через учасників кримінального судочинства.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання :
. ознайомитися з учбовою та нормативною літературою, яка аналізує правове становище свідка в кримінальному судочинстві;
. використати цю літературу для розгляду прав і обов'язків свідка, як учасника кримінального процесу;
. визначити норми за допомогою яких проводиться забезпечення без-пеки свідка від негативного впливу інших учасників процесу.
Для більш вдалого написання роботи і вирішення її головних завдань були використані такі методи : аналіз, синтез, уза-гальнення, дедукція, індукція. Саме індуктивний метод знадо-биться при написанні висновків.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, виснов-ку та переліку використаної літератури.
1. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ СВІДКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
З розвитком демократичних традицій, зростанням політичної і громадської активності підвищується роль правоохоронних органів. Взаємовідносини громадянина і держави все більшою мірою бу-дуються на принципах пріоритету і законності. Зміцнення даних прин-кипів наближає нас до країн розвинутої демократії, таких, як :
ФРН, Великобританія, Франція, що дозволить Україні посісти серед них належне місце. Але це потребує копіткої праці у законодавчій та правозастосовчій практиці, вирішення багатьох правових проб-лем і завдань. До однієї з таких відноситься статус свідка у кримінальному процесі України.
Свідком по кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи, якщо вона при цьому не є заінтересованою в кінцевому результаті справи як учасник процесу : потерпілий, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний. Будь--який громадянин України, якщо він став очевидцем розслідуваної події, незалежно від його становища ( начальник міліції, мер, суддя, президент та ін. ), може бути допитаний в якості свідка. Вік свідка не обмежений. Діти також можуть бути допитані як свідки, якщо завдяки свого розвитку правильно сприймали обстави-ни, які мають значення до справи.
При аналізуванні ролі свідка у кримінальному процесі зус-трічаються труднощі при визначенні його статусу. Поняття « учас-ник кримінального процесу», на нашу думку, можна розглядати у двох розуміннях - широкому та вузькому. У вузькому - це обвинува-чений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивільний по-зивач, цивільний відповідач та їхні представники, тобто особи, названі у п.8 ст.32 КПК України.
У широкому розумінні, загальному для всього кримінального судочинства, до названого поняття повинні включатися ті, хто так чи інакше бере участь хоча б у одній стадії процесу, хто наділяється у ньому тими чи іншими правами й обов'язками. До них можна віднести прокурора, громадського обвинувача, громадського захисника, експертів та спеціалістів.
Законодавець називає їх учасниками судового розгляду ( ст. 261 КПК України), а експерта і спеціаліста - особами, які беруть участь у справі ( ст. 295 КПК України).
Вказівки про надання будь-якого статусу свідку в кримінальнопроцесуальному законі відсутні, і це невипадково. Та-ке становище свідка склалось з часу, коли його функції у кримінальному процесі зводились до того, щоб поставити підпис під показаннями, які викривають « ворога народу «, а наступного дня самому бути у такому ж становищі. (1)
Але , незважаючи на це , свідок є основним джерелом інфор-мації, яку можна отримати при його допиті про обставини, що підлягають встановленню в даній справі, зокрема про факти, які характеризують особу обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого, і його взаємовідносин з ними ( ч.і і 2 ст.68, ч.і ст. 167 КПК України).
За чинним КПК України як свідки можуть бути допитані :
запідозрені і потерпілі - до того , як вони офіційно, в передба-ченому законом порядку визнані підозрюваним, обвинуваченим, по-терпілим; цивільні позивачі, цивільні відповідачі, законні пред-ставники підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого; особи, офіційно визнані обвинуваченими - у цих випадках, коли справа що-до них була закрита, виділена в окреме провадження або розгляну-та раніше, ніж щодо інших осіб, причетних до вчинення того ж зло-чину.
1 // Право України . - 1998. - № 4. - С.89.
Свідок дає показання про обставини, які ґрунтуються на без-посередньому сприйнятті, так і такі , які сприйняті з інших дже-рел, наприклад, зі слів іншої особи чи з будь-якого документа. В останньому випадку свідок повинен вказати джерело, з якого йому стали відомі факти, про які він розповідає.» Не можуть бути дока-зами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме» ( ч. З ст.68 КПК України).
Предметом показання свідка також можуть бути факти довідко-вого характеру про обставини, які самі по собі не мають доказово-го значення, але необхідні для розгляду справи. Свідок є не-замінним. Тому що свідок ї незамінним закон забороняї сумісниц-тво обов'язків свідка з іншими процесуальними функціями (слідчо-го, прокурора, судді, експерта і т.д.).
Тому, якщо виникає необхідність допросити в якості свідка будь-кого з осіб, які ведуть судочинство чи виконують інші функції у процесі, то цей суб'єкт підлягає відводу, він звільняється від інших процесуальних обов'язків.
Участь в справі законних представників підозрюваного і обви-нуваченого не виключає можливості їх допиту як свідка. Особа на-буває процесуального статусу свідка з моменту його офіційного виклику для допиту в якості свідка.
Показання свідка, як і будь-які докази по справі підлягають перевірці і оцінці, оскільки свідок може бути заінтересований в кінцевому результаті справи і дає завідома неправдиві показання. Такі показання можуть бути викликані і дією свідка з боку обвину-ваченого, потерпілого чи близьких їм осіб ( підкуп, шантаж, пог-роза вбивством і т.і.). Закон передбачає, що перед початком кож-ного допиту встановити визнаним між свідком та підозрюваним чи обвинуваченим, а також потерпілим ( ч.4 ст.167 КПК України), що має важливе значення для правильної оцінки показань свідка. Пока-зання свідка перевіряються шляхом аналізу їх змісту, порівняння з іншими доказами, які містяться в справі, під час виконання додат-кових та повторних допитів, очних ставок, відтворення обстановки та обставин події.
Умовою добросовісних показань свідка є також психічна пов-ноцінність свідка. Особи, які у зв'язку з своїми фізичними або психічними вадами нездатні правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати по них показання викорінює можливість участі його в якості свідка ( п.3 ч.і ст.69 КПК України).
Страницы: 1, 2, 3, 4
