За період з 2002 по 2006 рік рибна продуктивність водойми коливалась від 0,5-1 ц/га в 2002-2004 роках до 2-3 ц/га в 2005-2006 роках.

Зважаючи на явне збільшення зариблення водойми (табл. 2), ми вважаємо, що рибна продуктивність могла б бути більшою, якби не браконьєрство.

Ми вважаємо, що платне аматорське рибальство як регульована і контрольована форма використання живих водних ресурсів, а також планові вилови риби можуть підтримувати кількісний баланс вирощування і вилову риби.

Але цю динамічну рівновагу постійно порушує браконьєрство, боротьба з яким є особливою формою діяльності Товариства.

Члени старшої секції Товариства все більш активно включаються в роботу по вилученню у браконьєрів недозволених засобів лову риби. Кількісна характеристика вилучених засобів наведена в таблиці 3.

Таблиця 3

Вилучення браконьєрських засобів лову (шт.)

У не менш важливий напрямок в цій роботі включились обидві секції Товариства - це профілактична робота. Вона проводиться шляхом роз'яснень в співбесідах з населенням, в школах, виступів в засобах масової інформації. Немала просвітницька робота проводиться членами Товариства серед населення з пропаганди екологічних та природоохоронних знань.

Розділ 4 Породи риб та інші гідробіонти водосховища

4.1 Короп рамчастий (дзеркальний)

Є найбільш продуктивним і витривалим щодо умов існування серед усіх малолускатих форм. Це одна із українських порід. яка була створена групою рибоводів під керівництвом О. І. Куземи протягом 1922-1953 рр. шляхом природного схрещування і природного відбору у неспускних ставах Антонівського держрибзаповідника Хмельницької області.

Луска рамчастого коропа дзеркального типу, як правило, розміщується у вигляді рамки вздовж спини, біля голови і плавців. Середня частина тіла зовсім без луски, або ж зустрічаються поодинокі великі лусочки біля хвоста. Особливість екстер'єру цього коропа - укорочене тіло і високоспинність, лінія спини круто підіймається вверх, а черевна вигнута вниз, що надає йому овальної форми.

Шкіра над боковою лінією темно-попеляста, а під боковою жовта.

Природовипробовуванням доведено, що український рамчастий короп більш ефективно використовує штучні корми.

Високоспинність цього коропа поєднується із скороспілістю. За темпом росту він не поступається українському лускатому коропу. Вихід цьоголіток із вирощувальних ставів становить 65%.

4.2 Короп лускатий

За розміщенням і розміром луски нагадує сазана, але світлішого забарвлення. У нього більш витягнутий тулуб, товща спина і відносно менша голова ніж у рамчастого коропа.

Український рамчастий короп має високу пошукову здатність і швидко росте в нагулі. Порівняно з рамчастим коропом він краще пристосований до великих водоймищ, особливо при екстенсивному господарюванні.

Природовипробовуванням установлено, що український лускатий короп порівняно з дзеркальним галиційським на другому році життя інтенсивніше росте (на 17%), має вищий вихід з нагулу (на 24%), краще використовує природну кормову базу і забезпечує вищу продуктивність при екстенсивному господарювання (на 46%).

Статеві ознаки плідників чітко виражені. Самці одного віку з самками мають меншу вагу тіла, весною у них з'являється шлюбне вбрання. При легкому натисканні на черевце виділяються молока. У самок більш розвинуте черевце, яке перед нерестом стає м'яким і еластичним.

Плодючість лускатого коропа дорівнює в середньому 111 тисячам 6-7-денної молоді, окремі самки дають до 300 тисяч і більше. Вихід цьоголітків із вирощувальних ставів становить 65-70%.

Максимальна маса виловленого коропа у водосховищі Ульяновського РО УТМР сягала 24 кг (2004 р.).

4.3 Карась сріблястий

Широко розповсюджений на всій території України. Його екологічна ніша - непроточні та слабопроточні водойми. Цінується за ніжне, смачне м'ясо. Забарвлення тіла сріблясто-жовтувате. В деяких водоймах може бути схожим на золотого карася, від якого його можна відрізнити за будовою плавального міхура: - у золотого карася він овальний, у сріблястого - конусоподібний; та за кількістю зябрових тичинок на першій зябровій дужці, їх у нього не менше 39, тоді як у золотого карася не більше 37. Тому у сріблястого карася кормовий планктон займає в живленні значно більшу частину, ніж у золотого. Сріблястий карась відрізняється від золотого швидшим темпом росту.

Сріблястий карась має своєрідну біологічну особливість: окремі його популяції можуть майже повністю складатись з одних самок - ікру запліднюють інші коропові риби.

За сприятливих умов у великих за площею водоймах, добре росте і може досягати довжини 50 см і маси 2,5 кг. Дволітки важать звичайно 150-200 г, а при годівлі штучними кормами - до 300 г і більше. В перенасичених сріблястим карасем водоймах формується його тугоросла форма. Нерест відбувається в травні червні за температури води 14-20°С і вище. Загальна плодючість залежить від маси плідників і звичайно коливається в межах 100-150 тис. ікринок.

У сучасному ставовому рибництві, зорієнтованому найчастіше на вирощування коропа та рослиноїдних риб, сріблястого карася вважають смітною рибою. Проте для певних категорій водойм з погіршеним кисневим режимом даний вид може бути основним об'єктом вирощування.

Певний інтерес пов'язаний також з вирощуванням обох видів карася у вигляді живого корму для цінних видів хижих риб та як додаткових об'єктів у водоймах багаторічного регулювання. Дорослі карасі є добрим матеріалом для заготівлі гіпофізів, необхідних для заводського методу відтворення риби.

В Ульяновському водосховищі максимальна маса виловленого карася сягала 1,3 кг (2005 р.).

4.4 Плітка та краснопірка

Цінність плітки та краснопірки для рибних господарств полягає в тому, що їх доцільно використовувати як кормову рибу для хижих риб.

Екологічна ніша - річки, озера, водосховища та інші внутрішні водойми. Статевої зрілості досягає на третьому році життя. Плодючість - 100 тис. ікринок і більше. Нерест за температури води 10-15°С. Ікру відкладає на залиту лучну водну рослинність.

Росте повільно, в ставах з достатньою природною кормовою базою трохи швидше, ніж в озерах та річках. Цьоголітки звичайно досягають 3-5 г, дволітки 30-40г, трилітки 100-130г.

Краснопірка характерна яскравим забарвленням, особливо у нерестовий період. Нагадує плітку, але відрізняється від неї верхнім розміщенням ротової щілини, сильно зміщеним до хвостової частини спинним плавцем та добре помітним кілем позаду черевних плавців.

Як кормовий об'єкт для хижих риб має ряд переваг перед пліткою. Плодючість її вища ніж у плітки і звичайно становить 100-230 тис. ікринок, нерест порційний і триває з червня до липня, що дає можливість мати у водоймі молодь різних розмірів. Крім того, краснопірка, що звичайно дозріває як і плітка у трилітному віці, відрізняється від останньої кращим ростом та більшою часткою у раціоні рослинної їжі, що практично виключає її конкуренцію з коропом та іншими бентосоїдними рибами.

Статевозрілих самців плітки і краснопірки навесні легко відрізнити від самок за шлюбним вбранням, так званим «перлистим» висипом у вигляді дрібних жорстких горбочків на тілі риби.

4.5 Товстолобик білий

Належить до стадних риб завезених до України з Далекого Сходу. Живиться фітопланктоном. Статевої зрілості в умовах південних областей України досягає у 4-5 річному віці. Оптимальна температура води для розмноження 22-24°С. Ікру одержують штучним способом, а інкубують її в спеціальних апаратах. Середня робоча плодючість досягає 500 тис. ікринок, ембріогенез відбувається в товщі води.

При достатній забезпеченості кормами жива маса товстолобів збільшується за перше літо до 20-70 г, друге - 400-1500, третє - 1500-3000г.

З віком при збільшенні лінійних розмірів, харчова цінність м'яса товстолобиків підвищується, оскільки воно стає жирнішим, його можна використовувати для виготовлення баличних виробів.

Товстолобики відіграють суттєву роль у формуванні якості води: відфільтровуючи значну кількість планктону, детриту та іншої органіки, вони значно змінюють перебіг продуційних процесів, прискорюють кругообіг речовин і енергії в екосистемі, стабілізують гідрохімічний режим, поліпшують санітарний стан водойм, в результаті чого підвищується рибопродуктивність коропа.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8