При експлуатації автомобіля в залежності від дорожніх і інших умов двигун працює на різних, часто змінних режимах, і з різними навантаженнями. Навантаження у карбюраторного двигуна характеризується ступенем відкриття дросельних заслінок: чим більше відкриті заслінки, тим при одній і тій же частоті обертання колінчастого вала, тим більше навантаження. При однаковому самому положенні дросельних заслінок частота обертання колінчастого вала може як зменшуватися (подолання крутого підйому), так і збільшуватися (рух під уклон).
При середньому навантаженні, коли від двигуна не потрібно повної потужності, з метою забезпечення економічної роботи пальна суміш повинна бути дещо збідненою. Ця суміш має високу швидкість згоряння і забезпечує отримання від двигуна достатньої потужності.
При різкому збільшенні навантаження (розгін) пальна суміш повинна короткочасно збагачуватися.
Для роботи двигуна з повним навантаженням необхідна збагачена пальна суміш.
Найпростіший карбюратор складається з поплавкової і змішувальної камер. В поплавковій камері міститься латунний або пластмасовий поплавок, закріплений шарнірно на осі, і голчастий клапан. В змішувальній камері розташований дифузор з розпилювачем і дросельна заслінка.
Паливний жиклер являє собою різьбову пробку з каліброваним отвором, розрахованим на протікання визначеної кількості палива за одиницю часу.
При роботі двигуна, коли поршень рухається від ВМТ до НМТ, і впускний клапан відкритий (такт впуску), в циліндрі, у впускному трубопроводі і змішувальній камері карбюратора створюється розрідження. Під дією різниці тисків в поплавковій і змішувальній камерах карбюратора з розпилювача витікає бензин.
Одночасно через змішувальну камеру проходить потік повітря, швидкість якого у звуженій частині дифузора в отворі розпилювача найбільша і досягає 50 – 150 м/с. Крапельки бензину, потрапляючи в струмінь повітря, яке рухається з такою ж швидкістю, роздрібнюються, випаровуються і, змішуючись з повітрям, утворюють пальну суміш. Такий спосіб утворення пальної суміші називається пульверизаційним.
В міру витрати бензину з поплавкової камери поплавок 7 опускається, голчастий клапан 6 відкриває отвір і бензин заповнює поплавкову камеру, підтримуючи в ній постійний рівень. При цьому підтримується постійний рівень бензину і в розпилювачі, в якому він при непрацюючому двигуні повинний бути на 1 – 1,5 мм нижчий верхнього краю.
В міру відкриття дросельної заслінки за рахунок більшого наповнення циліндра пальною сумішшю зростають швидкість згоряння робочої суміші і тиск газів, в результаті чого зростає частота обертання колінчастого вала двигуна. При цьому збільшуються розрідження в змішувальній камері карбюратора і швидкість повітря, що проходить через дифузор, внаслідок чого зростуть швидкість витікання бензину з розпилювача і кількість повітря, яке проходить через дифузор. Однак кількість бензину, що витікає з розпилювача, зростає швидше, внаслідок чого співвідношення бензину і повітря в пальній суміші змінюється вбік її збагачення, тобто найпростіший карбюратор з одним жиклером забезпечує необхідний склад пальної суміші тільки при визначених частотах обертання колінчастого вала і навантаженні на двигун. В зв’язку з тим, що під час руху автомобіля навантаження на двигун і частота обертання колінчастого вала постійно змінюються, необхідно відповідно змінювати і склад пальної суміші. Це досягається введенням в найпростіший карбюратор додаткових систем і пристроїв, якими є: головна дозуюча система, система холостого ходу, економайзер потужносних режимів, прискорювальний насос, еконостат, перехідна система, система пуску, економайзер примусового холостого ходу (ЕПХХ).
В карбюраторних двигунах бувають різноманітні поломки які усуваються різними методами:
1. Коли двигун холодний, він не хоче запускатися.
Причин цьому може бути декілька. Перше, не закривається повітряна заслінка, що призводить до збіднення палива, особливо на холостих обертах. Щоб засумніватися чи так це, потрібно перевірити важіль повідця біметалічною пружини, який при необхідності просто поміняти. Також можливо, що переміщення повітряної заслінки і її тяг щось заважає. Якщо це так - дефект потрібно виправити. Можливо і не повне відкриття заслінки.
У такому випадку виправляємо регулятор дросельної заслінки. Як бачимо, все зводиться до дефекту повітряної заслінки. Тому якщо автомобіль холодний погано заводиться, потрібно оглянути її і все що до неї прилягає і відповідає за її відкриття. Але причини можуть бути й інші, наприклад, зачіпляється голка повітряного коректора холостого ходу. Усувається або виправленням або заміною. Ще може бути справа в температурному датчику впускний труби, який не правильно показує температуру.
2. Холодний двигун заводиться, але відразу глохне.
Тут є і схожі причини, а є й відмінності. Перше, це та ж заслінка, яка просто западає і не відкривається повністю. Тут потрібно або відрегулювати або замінити. Ще можлива не правильна регулювання щілини повітряної заслінки, яка повинна бути певного розміру, не мала і не велика. Ще двигун може глухнути, якщо не відкривається клапан відключення холостого ходу, потрібно перевірити і за потреби його замінити. Також може не працювати прохідний клапан, це ті ж наслідки - двигун глохне. Щоб дізнатися чи дійсно це в цьому справа, потрібно перевірити харчування виконавчого мотора. Ще може бути поломка через негерметичності клапана, який дозує додатковий повітря в режимі примусового холостого ходу. Тут потрібно перевіряти сам клапан, а також шланги, які до нього йдуть, і усунути негерметичність.
3. Двигун глухне з досягнення робочої температури, тобто після прогріву.
Перше, це ті ж причини, що і йдуть по пункту два і це буквально все. Але ще в таких випадках є і свої поломки. Наприклад, може бути порушено регулювання обертів холостого ходу, а також вміст СО. Виправляється регулюванням. Також до причин можна зарахувати і не правильне відкриття повітряної заслінки, як рано, так і пізно. Причини вже цього, це не точно виставлена кришка. Вона повинна бути встановлена з матюками. На кришці є рисочки, і вони повинні збігатися з фланцем. Може причина в обігріві повітряної заслінки, якого просто немає. Виправити можна підключенням контакту, а якщо це неможливо, тоді замінити кришку заслінки. Також може бути справа в біметалічною пружині, це або дефект, чи вона просто з'єднання. Тут потрібно приєднати або замінити всю кришку. І, нарешті, можна ще додати, що просто повітряна заслінка не може легко переміщатися.
· Зніміть кришку карбюратора.
· Переверніть кришку карбюратора і перевірте відстань між площиною кришки з прокладкою і найвищою точкою поплавця, яке має бути 33,8 мм. При цьому голчаний клапан має бути повністю втоплений (див. фото).
· При відхиленні від норми добийтеся необхідного значення підгином язичка поплавця.
Перевірка системи вентиляції поплавцевому камери
· Повністю закрийте дросельну заслінку першої камери.
· Виміріть зазор між важелем приводу клапана вентиляції поплавцевої камери і корпусом карбюратора, яке має бути в межах 2-4 мм. При відхиленні від норми добийтеся потрібного зазору підгином важеля приводу клапана вентиляції поплавцевої камери.
Регулювання пускового зазору дросельної заслінки
· Зніміть карбюратор.
Закрийте повітряну заслінку, перемістивши до упорі важіль
· управління повітряною заслінкою.
· Виміріть щупом відповідного діаметру пусковий зазор дросельної заслінки і першої камери, який має бути 1,0 мм.
· При необхідності встановите потрібний зазор гвинтом 8 (див. малюнок).
· Закрийте повітряну заслінку.
· Викруткою перемістите до упору важіль управління дросельною заслінкою, при цьому шток приводу пускового пристрою повністю входить в корпус, тобто так само як при пуску холодного двигуна.
· Перевірте щупом відповідного діаметру пусковий зазор повітряної заслінки, який повинен бути в межах 2,2±0,1 мм.
· При відхиленні від норми наполегливим гвинтом діафрагми на кришці пускового пристрою добийтеся потрібного відкриття повітряної заслінки.
Перед регулюванням холостого ходу двигуна виконаєте наступні операції:
· переконаєтеся, що рукоятка прикриття повітряної заслінки карбюратора повністю втоплена;
· прогрійте двигун. Для цього дайте попрацювати двигуну при частоті обертання колінчастого валу 2000 об/мін, поки не відкриється термостат. У жодному випадку не слід прогрівати двигун на неодруженому ходу, оскільки якщо двигун пропрацює декілька хвилин на холостних зворотах, то виміри вмісту окислу вуглецю у відпрацьованих газах будуть спотворені;
· перевірте чистоту елементу повітряного фільтру, що фільтрує, і при необхідності заміните його новим (при регулюванні холостого ходу двигуна повітряний фільтр не знімати);
· перевірте працездатність системи запалення.
перевірте, чи немає підсосу повітря, звернувши особливу увагу на приєднання вакуумних шлангів н стан прокладки корпусу дросельних
· заслінок.
· упевніться, що у випускному тракті немає значних витоків відпрацьованих газів.
· переконаєтеся, що потужні споживачі струму (електровентилятор системи охолоджування двигуна, фари, елемент обігріву заднього скла і так далі) вимкнені.
Регулювальним гвинтом кількості суміші холостого ходу, голівка якого виведена на кришку повітряного фільтру, встановите частоту обертання колінчастого валу в межі 750-900 об/мін.
Точне регулювання вмісту окислу вуглецю (З) у відпрацьованих газах виробляється лише за допомогою спеціального устаткування. При його відсутності допускається регулювати вміст, діючи як вказано нижче
Висновки
За останні роки заводами автомобільної промисловості освоєні багато зразки модернізованої та нової автомобільної техніки, у тому числі для сільського господарства, будівництва, торгівлі, нафтогазової та лісової промисловості.
Карбюраторні двигуни знаходять широке застосування в сучасному житті. Їх використовують в основному на транспортних засобах (через високу вартість палива які дані види двигунів використовують).
Карбюратор – прилад, в якому відбувається змішування палива з повітрям в певній пропорції і ретельне розпилення його в повітрі. Карбюратор встановлюється на верхній кришці блока циліндрів, виконаній заодно з впускним колектором. Карбюраторні двигуни працюють на бензині — рідкому паливі, що легко випаровується, яке добувають із нафти прямою перегонкою або крекінгом.
Таким чином, до системи живлення карбюраторних двигунів входять: карбюратор, паливний бак, фільтри для очищення палива й повітря, паливо-підкачувальний насос, впускний і випускний трубопроводи, глушник.
Паливо-підкачувальний насос засмоктує паливо з бака через фільтр грубої очистки і через фільтр тонкої очистки. По паливо-проводам низького тиску надходить паливо. Відповідно до порядку роботи циліндрів по паливо-проводам високого тиску подає паливо до форсунок. Форсунки розпилюють і впорскують паливо в камери згоряння. Паливо-підкачувальний насос подає до палива більше, ніж потрібно для роботи двигуна, тому надлишкове паливо, а з ним і повітря, що потрапило до системи, по дренажних паливо-проводах відводиться з насоса і фільтра тонкої очистки назад у паливний бак.
Несправності системи живлення КБД полягають в невідповідної якості і, як наслідок, підвищеній витраті палива.
Використана література
1. Анохин В.И. Вітчизняні автомобілі. - М.: Машинобудування, 1977. - 592 с.
2. Артамонов М.Д., Морин М.М., Шпаків Г.А. Основи теорії і конструювання автотракторних двигунів, ч 2. - М.: Вища школа, 1978. - 133 с.
3. Білоконь Я.Ю., Онеча А.І. Трактори та автомобілі: Підр. для вищ. агр. Закладів освіти ІІ-ІV рівнів акредитації. – К.: Урожай, 2002. – 324с.
4. Канарчук В.Е., Чигринец А.Д. Технічне обслуговування, ремонт і зберігання автотранспортних засобів. - К.: Вища школа, 1992. - 390 с.
5. Колчин А.И., Демидов В.П. Розрахунок автомобільних і тракторних Двигателей.-м.: Вища школа, 1980. - 400 с.
6. Фастовцев Г.Ф. Автотехобслуговування. - М.: Машинобудування, 1985. - 256 с.
Страницы: 1, 2, 3
