За організацією проведення технічне діагностування поділяють на спеціалізоване (на спеціалізованих постах діагностики або з використанням спеціальних пересувних діагностичних установок) та змішане (одночасно з провадженням технічного обслуговування). Спеціалізовані дільниці діагностування доцільно мати в управліннях механізації з великими змінними програмами щодо технічного обслуговування та ремонту.
При спеціалізованому діагностуванні операції доцільно проводити за один чи два дні до робіт з технічного обслуговування чи ремонту. Це дає змогу заздалегідь спланувати роботу пересувних ремонтних засобів та підготувати їх до виконання допоміжних ремонтних робіт, які, як правило, виконуються за будь-якого виду технічного обслуговування.
Якщо будівельні підрозділи (управління механізації) мають великі машинні парки (100... 150 одиниць вітчизняного виробництва та 20...30 одиниць імпортного), то в них повинен бути комплект спеціалізованого устаткування КИ-13980 для аналізу олив і робочих рідин (машини з гідравлічним приводом) на наявність домішок і продуктів зношення або для лабораторно-спектрального аналізу олив на базі серійних малогабаритних фотоелектричних установок МФС-3 чи МФС-5.
За режимом проведення технічне діагностування може бути плановим та за потребою.
Планове діагностування проводять після відпрацювання будівельними машинами певної кількості мото-годин (перед капітальними й поточними ремонтами).
Діагностування за потребою проводять безпосередньо після зіпсованості або виникнення відмови в процесі експлуатації машин.
Залежно від обсягу робіт діагностування може бути повним або частковим.
Повний обсяг робіт з діагностування проводять за граничним станом машин (перед ремонтом та після нього). У всіх інших випадках виконують часткове діагностування.
Залежно від обсягу та характеру отримуваної під час діагностування інформації розрізняють загальне та поглиблене діагностування.
Загальне діагностування проводять для визначення технічного стану (діагностування) об'єкта в цілому або його окремих складальних одиниць, їх працездатність перевіряють за загальними (інтегральними) параметрами без зазначення місця та причини пошкодження і відмов (наприклад, зниження потужності, економічності, збільшення витрат палива та оливи). Проте при загальному діагностуванні можуть перевірятися й часткові (локальні) параметри, якщо інтегральних параметрів для визначення технічного стану цих об'єктів немає (наприклад, тиск повітря в шинах, густина та рівень електроліту в акумуляторних батареях).
За періодичністю виконання загальне діагностування поділяють на щозмінне (ЩД) та діагностування при номерних обслуговуваннях (Д-1, Д-2, Д-3).
Щозмінне діагностування проводять до початку робочої зміни та під час роботи машини за зовнішніми ознаками і показами вмонтованих приладів контролю температури, тиску тощо.
Діагностування при номерних обслуговуваннях проводять для пошуку прихованих дефектів (пошкоджень), для визначення правильності функціонування машини і механізмів та встановлення обсягів регулювальних і кріпильних робіт, передбачених технічним обслуговуванням.
Загальне діагностування проводять щозмінно або з періодичністю ТО-1, ТО-2 та ТО-3. При цьому виконують необхідні регулювальні роботи.
Поглиблене діагностування (ПД) проводять для визначення технічного стану складальних одиниць та машини в цілому, а також для відшукування місця дефектів, встановлення їх причини та характеру. Під час поглибленого діагностування визначають залишковий ресурс, встановлюють обсяг регулювальних і ремонтних робіт, необхідних для підтримання працездатності машини до наступного поглибленого діагностування. При поглибленому діагностуванні використовують часткові (локальні) параметри, які уточнюють місце та характер пошкодження. Наприклад, потужність двигуна є інтегральним параметром, який оцінюється під час загального діагностування, а об'єм газів, що прорвалися в картер, - локальний параметр, який уточнює одну з причин зниження потужності та місце пошкодження.
Поглиблене діагностування проводять або в плановому порядку з періодичністю ТО-2 і ТО-3 (якщо відмову встановлено під час експлуатації машини), або при черговому діагностуванні складальних одиниць, залишковий
ресурс яких уже встановлено. Крім того, у разі виникнення відмови в міжконтрольний період проводять діагностування для її виявлення.
Досить важливою є технологічна пристосованість діагностування до процесів технічного обслуговування та ремонту. Термін "технологічна пристосованість" випливає з прийнятого положення про те, що діагностування - це частина технічного обслуговування машин, але не заперечує керуючих функцій діагностування та його впливу на існуючу систему технічного обслуговування, особливо в період переходу від системи ППР за напрацюванням до системи ППР за технічним станом.
Отже, діагностування є важливим елементом технологічного процесу технічного обслуговування машин, але воно безпосередньо не впливає на технічний стан машини, а лише підготовляє ґрунт для наступних технологічних впливів. Тобто результати діагностування доцільні тоді, коли вони реалізуються. Діагностування, з одного боку, є невід'ємною частиною технічного обслуговування і ремонту, а з другого боку, воно самостійно виконує завдання підтримання машини в працездатному стані. Тому на перехідному етапі доцільно використовувати термін "діагностування та технічне обслуговування", яким надалі й будемо користуватися.
Діагностування має бути пов'язане з системою технічного обслуговування та ремонту машин так, щоб забезпечувати найбільш ефективне використання машин за часом та продуктивністю.
Технічне діагностування забезпечує отримання, оброблення, аналіз та видачу інформації і є процесом керування технічним станом машини за аналогією з будь-яким іншим процесом керування. Практично діагностування (якщо розглядати його в широкому розумінні) є процесом керування технічним станом машини.
Технічне діагностування забезпечує спрямовану зміну не лише технічного стану машини, але й системи її обслуговування та ремонту, тобто є необхідною умовою переходу на прогресивнішу систему технічного обслуговування і ремонту за технічним станом.
6. Принципи організації технічного обслуговування, діагностування та ремонту машин
Технічне обслуговування та ремонт власники машин проводять відповідно до річних планів і місячних планів-графіків. Операції з технічного обслуговування та ремонту виконуються згідно з вимогами технологічних карт, технічних описів та інструкцій щодо експлуатації будівельних машин.
Організація технічного обслуговування та ремонту будівельних машин передбачає інженерно-технологічну підготовку виробництва, до якої входять:
забезпечення експлуатаційною та ремонтною документацією;
оснащення технологічних процесів спеціальним устаткуванням та інструментом;
матеріально-технічне забезпечення запасними частинами, комплектуючими виробами та ремонтно-експлуатаційними матеріалами;
підготовка робітників, зайнятих технічним обслуговуванням та ремонтом, а також машиністів;
удосконалення ремонтно-експлуатаційної бази;
контроль якості робіт з технічного обслуговування та ремонту.
Розміри виробничих площ баз механізації, їх призначення та оснащення технологічним устаткуванням залежать від структури та кількісного складу парку машин, умов його експлуатації та прийнятої форми організації технічного обслуговування й ремонту.
Для проведення технічного обслуговування складають замовлення, в якому міститься інформація про несправності та терміни проведення технічного обслуговування, про місцезнаходження будівельної машини, її технічний стан і додаткові операції, необхідні під час технічного обслуговування.
Технічне обслуговування та поточний ремонт будівельних машин доцільно виконувати централізовано спеціалізованими бригадами (ланками), що входять до складу підрозділів чи організацій з технічного обслуговування та ремонту. Кількість бригад (ланок) з технічного обслуговування та їх кваліфікаційний склад залежать від складу й структури парку машин та умов його експлуатації.
Практика свідчить, що найбільш прогресивною організаційною формою виконання робіт з технічного обслуговування є обслуговування спеціалізованим персоналом. Кількість робітників у ланці залежить від типу машин, виду технічного обслуговування та місця його проведення. Для обслуговування складних машин у стаціонарних майстернях і поблизу виробничо-експлуатаційних баз підприємства в ланці має бути 5-6 робітників, а для обслуговування малих машин у майстернях.
В управліннях механізації зі змішаним парком машин проводити технічне обслуговування та ремонт спеціалізованими бригадами недоцільно, оскільки при цьому витрачається багато часу на перебазування рухомих ремонтних засобів, а разом з ними й ремонтних бригад.
Місце і спосіб виконання технічного обслуговування залежать від виду ТО та розподілу машин.
Щозмінне технічне обслуговування машин, які наприкінці робочого дня повертаються на базу, виконують у профілакторії ремонтно-механічних майстерень. Машини, які після робочого дня не повертаються на базу, обслуговуються на місці їх роботи або в місцях стоянки на будівельних об'єктах. Основне щозмінне обслуговування виконує машиніст, а дозаправку машин здійснює пересувний паливозаправник.
Періодичне технічне обслуговування (ТО-1, ТО-2), залежно від типу машин, виконують на лінії або в профілакторії ремонтно-механічної майстерні бази механізації. Розрахунки свідчать, що ТО-1 і ТО-2 екскаваторів на гусеничному ходу, які перебувають від бази механізації на відстані до 2 км, а також машин на базі гусеничних тракторів, віддалених від ремонтно-механічної майстерні на відстань до 5 км, і машин на пневматичному ходу, віддалених від бази на відстань до 10 км, раціонально виконувати в стаціонарних майстернях.
Технічне обслуговування ТО-3 та поточний ремонт усіх машин без винятку рекомендується проводити в стаціонарних майстернях, оскільки машини потребують під час поточного ремонту часткового розбирання і належного очищення. Особливо це стосується машин з гідравлічним приводом.
Якщо машини віддалені від бази на відстань, більшу від зазначених вище, то ТО-1 і ТО-2 слід виконувати на місці роботи машини, використовуючи пересувні ремонтні майстерні.
Час зупинення машини на технічне обслуговування визначається місячним планом-графіком, який не пізніше як за три дні до початку планованого місяця має бути узгоджений з організаціями, що використовують машину.
Технічне обслуговування машин слід проводити в позазмінний час або в дні відпочинку будівельної організації. У разі зупинення машини на технічне обслуговування в робочі зміни дата фактичного зупинення повідомляється будівельній організації.
Якщо виникла виробнича потреба, то при погодженні з замовниками власник машини може змінювати термін проведення технічного обслуговування, але не більш як на три дні. Зупинена на ремонт машина має бути замінена аналогічною.
Технічне діагностування на стадії впровадження є складовою частиною технічного обслуговування та ремонту машин і проводиться в терміни, встановлені заводами-виробниками для планових технічних обслуговувань, а також у разі виникнення неполадок чи відмов під час експлуатації машини.
Організація діагностування будівельних машин передбачає такі заходи:
вибір засобів і методів технічного діагностування машин і їх складових частин;
забезпечення технічною документацією процесу діагностування і ведення облікової документації;
підбір та навчання персоналу служби діагностування;
визначення організаційної структури систем діагностування;
розрахунок потрібної кількості стаціонарних постів і пересувних діагностичних засобів для проведення діагностування та оснащення їх діагностичними засобами;
визначення економічної доцільності та ефективності застосування засобів технічного діагностування.
Організаційні питання щодо діагностування розв'язуються згідно з методичними рекомендаціями ЦНДЮМТД (м. Москва), за якими зміст і конкретні завдання діагностування мають відповідати завданням певного виду технічного обслуговування та ремонту.
Усі види діагностування, крім щозмінного, виконують за допомогою зовнішніх діагностичних засобів.
Щозмінне діагностування передбачає перевірку працездатності машини такими суб'єктивними методами, як огляд, прослуховування, випробування в роботі та ін. Для забезпечення безвідмовної роботи це виконує машиніст під час зміни візуально та з використанням вмонтованих контрольно-вимірювальних приладів.
Усі види діагностування під час періодичного технічного обслуговування (Д-1, Д-2, Д-3) виконує майстер-наладник, а поглиблені види діагностування (ПД) - майстер-діагност найвищої кваліфікації. Діагностичні роботи виконуються на ділянках технічного обслуговування, що організовуються на базах механізації, а також за допомогою пересувних діагностичних пристроїв чи пересувних ремонтних майстерень, обладнаних засобами діагностування.
Позапланові ремонти виконують окремі бригади (ланки). Практика технічної експлуатації парків будівельних машин свідчить, що лише за умови суворого розмежування функцій виконавців щодо проведення технічного обслуговування та позапланових і планових ремонтів можна організувати належне виконання, що має першочергове значення для підтримання парку машин у робочому стані. Розмежування функцій виконавців щодо проведення технічного обслуговування та ремонту передбачає спеціалізацію їх за видами заходів системи ППР. Не менш важливе значення має також спеціалізація виконавців за видами обслуговуваних і ремонтованих машин.
Спеціалізовані ділянки діагностування доцільно створювати в управліннях механізації, які мають великі змінні програми щодо технічного обслуговування та ремонту на базах. Майстрові-наладнику та майстрові-діагносту допомагають слюсарі-ремонтники, а в разі діагностування машини на будівельному майданчику з використанням пересувних діагностичних засобів - водій автомобіля. До виконання допоміжних операцій діагностування можуть залучатися й машиністи діагностованих машин. У великих господарствах з парком машин понад 300 одиниць службу діагностування має очолювати інженер-механік.
Будівельні машини, призначені на ТО-1, після механізованого миття надходять через зону очікування на ділянку діагностування Д-1. Якщо під час Д-1 в окремих складальних одиницях діагностованих машин виявлено неполадки, характер яких не встановлений, то проводять поглиблене діагностування (ПД) машини, після чого її направляють на ділянку ТО-1 (рис. 6.1.).
Будівельні машини, призначені за графіком на ТО-2, надходять через зону очікування на ділянку діагностування, де проводяться обов'язкові роботи з Д-1, Д-2, а в разі потреби і ПД. Якщо машини визнані придатними або коли неполадки незначні, машини відправляють на ТО-2, після чого - знову на Д-2 для перевірки усунення неполадок і додаткових регулювань. Якщо виявлено значні неполадки, що потребують заміни складальних одиниць, машини відправляють на ділянку поточного ремонту.
Рис. 6.1. Схема організації технічного обслуговування і ремонту будівельних машин зі спеціалізованою ділянкою діагностування
Після ремонту машина надходить на ділянку Д-2, а потім в зону ТО-2.
Будівельні машини, що підлягають поточному ремонту, через зону очікування надходять у зону діагностування, де проходять поглиблене діагностування. Там визначають обсяг ремонтних робіт, а також залишковий ресурс виправлених складальних одиниць. Якщо під час діагностування виявлено, що всі складальні одиниці є працездатними і їх залишковий ресурс достатній для роботи до наступного Д-3, то машини направляють на ділянку ТО-2. Коли буде встановлено, що окремі складальні одиниці потребують ремонту, то машини після діагностування відправляють у зону поточного ремонту, а після цього - знову в зону діагностування.
Будівельні машини, що йдуть на ремонт після відмов (коли місце і характер відмови відомі), з зони очікування відразу надходять у зону поточного ремонту, а потім у зону діагностування.
Якщо змінні програми робіт з технічного обслуговування на базах невеликі, то в управліннях варто створювати змішані ділянки технічного обслуговування та діагностування. При цьому організація виконання робіт практично не відрізняється від описаної вище (рис. 6.2.).
Якщо технічне обслуговування та поточний ремонт виконуються агрегатним методом безпосередньо на будівельному майданчику, то Д-1 і Д-2 проводяться з використанням пересувних діагностичних пристроїв. У разі проведення планових робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту Д-1 і Д-2 доцільно виконувати за один-два дні до проведення робіт з ТОЇ і Т'О-2. Це дає змогу завчасно спланувати роботу пересувних ремонтних майстерень і підготувати їх до виконання ремонтних робіт.
Діагностична карта служить для реєстрації результатів діагностування і прийняття рішень про необхідність виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту машин. Діагностична карта є вихідним документом для заповнення нагромаджувальної карти.
Результати кожного діагностування машини заносяться в діагностичну та нагромаджувальну карти.
Нагромаджувальна карта служить для нагромадження інформації про зміни діагностичних параметрів у процесі експлуатації машини, для збирання вихідних даних про залишковий ресурс та ймовірність безвідмовної роботи в межах ремонтного періоду. Нагромаджувальна карта має вестися на кожну машину впродовж терміну її експлуатації. Якщо машина передається в іншу організацію, нагромаджувальна карта передається разом з нею.
Капітальний ремонт будівельних машин, їх складових частин та складальних одиниць здійснюється централізовано на ремонтних і ремонтно-механічних підприємствах, а також на базах механізації агрегатним методом відповідно до вимог ремонтної документації. Найбільш ефективним методом проведення поточних ремонтів будівельних машин слід вважати агрегатний метод ремонту, тобто метод періодичної заміни ремонтних комплектів, за якого заміняються не окремі складальні одиниці, а їх комплекти з однаковим або близьким ресурсом. При цьому складальні одиниці, що відпрацювали свій ресурс, заміняються на нові або відремонтовані (з обмінного фонду).
Обмінний фонд створюється власниками будівельних машин за рахунок нових або заздалегідь відремонтованих складальних одиниць. Потреба в обмінному фонді залежить від структури машинного парку, умов експлуатації, ресурсу та часу обіговості складальних одиниць і їх комплектів.
Доцільність поставлення будівельної машини в ремонт передбачається планом-графіком і визначається комісією, очолюваною головним механіком власника.
Якщо будівельна машина за своїм технічним станом не потребує ремонту в терміни, передбачені планом-графіком, комісія дає дозвіл на подальше її використання за призначенням і встановлює нову дату огляду. Висновки комісії оформляються відповідним актом.
Проводячи технічне обслуговування та всі види ремонту будівельних машин на місцях їх роботи і в стаціонарних умовах, потрібно здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища (землі, повітряного та водного басейнів). Організація та проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту мають здійснюватися відповідно до правил безпечного виконання цих робіт і правил пожежної безпеки, викладених в експлуатаційній ремонтній документації.
1. Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Высшая школа. 1982. – 344с.
2. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 400с.
3. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. – К.: Высшая школа, 1989. – 350с.
4. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. – 624с.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
