14. Складна сім'я: (патріархальна). Проблема- у самостійності дорослих дітей, пристосування нових членів сім'ї до налагодженого життєвого укладу сім'ї; формування моделей сімейного життя й виховання дітей в умовах існуючих традицій, авторитету старшого покоління, лідерства в розв'язанні загальносімейних завдань; можливість появи девіантності типу « виховання невпевненості», спілкування членів сім'ї з мікросередовищем. Напрямки роботи: просвітництво батьків, інформація про права сім'ї в суспільстві й права дітей у сім'ї, формування гендерної рівності, толерантності, культури спілкування, створення умов для самореалізації непрацюючих членів сім'ї через залучення їх до громадської діяльності, благодійних акцій; організація дозвілля, спілкування за інтересами. Форми роботи: клуби, гуртки, сімейні та державні свята, вечори відпочинку, розваги ігри, сімейні конкурси, курси, тренінги, лекторії, екскурсії, конференції, благодійні акції, громадські приймальні, фасилітаторство, зустрічі з цікавимилюдбми, пошта Довіри, круглі столи з питань молодіжної та сімейної політики.

15. Опікунська сім'я. Проблеми: соціальний статус опікунів-робітники, службовці, пенсіонери; він є малооплачуваним і вимагає додаткових пошуків роботи; вік-половина опікунів має за плечима більш ніж 50 років, найчастіше, це бабусі; відсутність досвіду виховання нерідних дітей і проблеми адаптації цих дітей в опікунській сім'ї та новому мікросередовищі, прискореної підготовки дітей до дорослого життя: у 18 років вони мусять уже самостійно розв'язувати всі життєві проблеми, мати роботу, житло. Напрями роботи: підготовка опікунів до виховання й догляду за дітьми, підготовка рідних і нерідних дітей до входження в опікунську сім'ю, адаптація сім'ї в мікросередовищі, а нерідної дитини - у сім'ї та школі, супровід опікунської сім'ї, підготовка сім'ї до виходу з неї дитини, яка перебуває під опікою, підготовкадитини до самостійного життя. Форми роботи: тренінги, семінари, круглі столи, сімейні вечори, спільне відзначення свят, екскурсії, консультпункти, рейди перевірки, виставки педагогічної літератури.

16. Сім'ї, де є засуджені батьки, інші члени сім'ї. Проблема: у незадоволеності дитини відсутністю батька, у відповідному ставленні матері до відсутнього батька, яке вона переносить на дитину, негативне ставлення мікросередовища до такої сім'ї, насильство щодо дітей у сім'ї. Напрями роботи: допомога в організації контактів між членами сім'ї, профілактика негативних явищ і девіантної поведінки, запобігання насильству в сім'ї, адаптація сім'ї в мікросередовищі, корекція внутрішньосімейних стосунків, організація предметного дозвілля й відпочинку дітей, формування позитивного мислення в членів сім'ї, впевненності у своїх силах і позитивного ставлення до засуджених. Форми роботи: зустрічі членів сім'ї, бесіди, тренінги, консультпункти, рейди-перевірки, групи взаємопідтримки.

Питяння сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізаціїв діяльності соціальних працівників. Робота у цьому напрямі передбачає соціальну реабілітацію сімей з дизгармонією у сімейних взаємостосунках, наявністю конфліктних ситуацій, де члени сім'ї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що сворює загрозу для стабільності сім'ї. Існують сім'ї, які потребують соціально-психологічної допомоги внаслідок тимчасових або затяжних труднощів (серйозні тривалі захворювання членів сім'ї, майнові втрати, нервово-психічнізахворювання, різні акцентуації в характерах подружньої пари та ін.). Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер і зорієнтована лише на одну подружню пару та її проблеми, допомагає досягти гармонії у взаємостосунках та врегулювання подружні взаємини даної сім'ї.

Основні структури, що застосовуються в, - це консультпункти, кабінети екстреної психологічної допомоги, «Телефон довіри», тренінгові центри. І саме завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування психоемоційні тренінги, бесіди консультації та ін.

Така робота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати себе і розуміти близьку людину.

Чималу допомогу у цьому плані молодій сім'ї надається завдяки друку матеріалів у місцевій пресі, рекламування роботи, тематичних передач по телебаченню.

Отже, діяльність соціального працівника щодо надання допомоги молоді та реалізація такого напряму, як соціальна підтримка молодої сім'ї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно програма є досить динамічною, постійно удосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації.

2.2 Технології роботи з молоддю, як підготовка до сімейного виховання

У науковій літературі можна знайти чимало різноманітних визначень сім'ї, наприклад як А.І. Антонов, М.Я. Соловйов, А.Г. Харчев та інші. У філософському словнику сім'я визначається як «вид соціальної спільноти, найважливіша форма організації особистого побуту, заснована на подружній спільці та родинних зв'язках, тобто на багатосторонніх відносинах між чоловіком ьа жінкою, батьками та дітьми, братами та сестрами та іншими родичами, що живуть разом та ведуть спільне господарство». [№13]

Хоча у різних визначеннях утримуються дещо різні наголоси і варіанти, вцілому, в них дається приблизно однакове уявлення про сучасну сім'ю в її типовому і найбільш поширеному вигляді. Якщо залишити в них найбільш суттєве, то сім'ю можна охарактеризувати як соціальну спільноту, засновану на подружніх або родинних зв'язках, для якої характерні спільне проживання та ведення домашнього господарства. Таке визначення відбиває загальноприйняте розуміння та включає різноманітні варіанти сімейних груп, пі д нього підпадає і типова сім'я, що складається з подружжя, їх дітей та батьків, і різні неповні та незвичайні сім'ї, наприклад, сім'я з тітки та плимінника, бабусі та онука.

Молода сім'я - це особливий світ, який своєрідно пов'язаний із всіма проблемами суспільства. З однієї сторони, молода сім'я - це замкненна система взаємостосунків її членів, які «захищають» сім'ю від втручання із зовні, а з іншого - суспільні процеси по - різному впливають і опосередковують взаємини людей у конкретній сім'ї. На думку В.М. Дружиніна, сім'я є соціальним інститутом, а конкретна сім'я - «інституалізованою соціальною групою», функція якої полягає у первинній соціалізації дітей. [№22]

Молода сім'я може розглядатися як специфічний соціальний інститут, що виконує ряд функцій (репродуктивна, виховна, господарсько-економічну, рекреативна), які важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і як мала соціально-психологічна група, в якій, за висловом О.М. Здравомислової, «з найбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші особистісті потреби людини. Мабуть, кожен з молодого подружжя погодиться з тим, що саме у своїй батьківській (генетичній сім'ї він набув необхідних соціальних навичок, оволодів певними стереотипами поведінки і культурними нормами, проявляв емоційну прихильність, або, навпаки, відчував певні негативні емоції до близьких членів родини, отримував психологічну підтримку і захист, рятувався від стресів і перевантажень, які виникали при контактах із зовнішнім світом.

Якщо молода сім'я має дітей, то виступаючи первинним мікросередовищем дитини, вона відіграє вирішальне значення у формуванні її особистості. Саме в сім'ї закладаються основи особистості дитини, і, при вступі до школи, дитина вже більш, ніж на половину сформувалася як особистість. Але ж діти можуть народжуватися і поза шлюбом і сім'єю. І тоді відповідальність за їх життя, мінімальне економічне благополуччя і виховання беруть на себе держава і суспільні організації.

Усучасних умовах родинне виховання доповнюється суспільним: діти відвідують дошкільні заклади, школу, різноманітні мистецькі студії спортивні секції тощо. І завдання соціалізації повстають, зрозуміло, не тільки перед сім'єю, але й перед іншими соціальними інститутами виховання.

Та все ж таки, виховний вплив сім'ї дещо обмежений. Пояснюють це тим, що вплив цей не виходить за межі індивідуальних можливостей членів сім'ї, їхнього власного виду розвитку, інтелектуальної і культурної підготовленості, умов життя і в цьому плані інші соціальні інститути знаходяться у більш сприятливому становищі.

Тому для молодого подружжя, яке планує народити дитину, важливим є усвідомлення себе в ролі не просто як соціального інституту виховання, а як того осередку (середовища), яке обумовлює формування особистості дитини, і не перекладати відповідальність за майбутнє дитини на державу.

Особливості виховання у батьківській сім'ї як умова підготовки молоді до сімейного життя:

Можна із впевненістю сказати, що у кожній сім'ї складається своя, індивідуальна виховна система, яка формується іпіричним шляхом, тобто постійно апробується у досвіді, містить багато педагогічних «знахідок», засобів і методів впливу на дитину, проте не позбавлена прорахунків і серйозних помилок. Цілі, принципи та зміст виховання у сім'ї часто носять іпліцинтний (несфурмульований) характер, видозмінюються в залежності від цілого ряду причин (цінісних орієнтацій, рівня освіти, загальної та педагогічної культури батьків, їх етнічної принадлежності, відповідальності ступення за майбутнє дітей тощо).

Розглядаючи соціальне мікросередовище сім'ї, як фактор впливу на особистість дитини, звертає на себе увагу той факт, що у літературі можна зустріти різні класифікації видів сімейних стосунків в залежності від того, який психологічний зміст і яке смислове наповнення вкладають автори в їх основу. Для прикладу наведемо декілька.

Традиційно сфери життєдіяльності сім'ї поділяються на господарсько-економічні, морально-психологічні, та інтимно-особисті.

За глибиною і прочністю зв'язку між членами сім'ї, їхні взаємини поділяються на:

- психофізіологічні - це стосунки біологічної спорідненості, а також статеві стосунки;

- психологічні - включають відкритість, довіру, піклування одне про одного, взаємну моральну та емоційну підтримку;

- соціальні - включають розподіл ролей, матеріальну залежність у сім'ї а також статусні стосунки: авторитет, керівництво, підкорення тощо;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9