На основі цього, Смелзер так визначає суть економічної соціології: “Економічна соціологія являє собою застосування змінних і пояснюючих моделей соціології до дослідження комплексу різноманітних видів діяльності, які стосуються виробництва, розподілу, обміну і споживання обмежених матеріальних ресурсів”. (4, ст. 101). Концепція Н.Смелзера стала основою для формування і подальшо-го розвитку економічної соціології.
У колишньому Радянському Союзі економічна соціологія практично не розвивалася. Перші праці в даній галузі з'являються лише наприкінці 80-х років. Найбільш вагомими в цьому напрямку є праці відомих російських соціологів Т.Заславської і Р.Ривкіної. Економічна соціологія виникає на стику соціології і економіки.
Для кожного суспільства характерна соціоекономічна двоєдиність, яка виражає загальну суперечливість між економічними і соціальними фактора-ми суспільного прогресу. Економічні і соціальні явища в суспільстві тісно взаємопов'язані і взаємозалежні. Так, в основі суті економічних процесів завжди лежать певні соціальні регулятори. Наприклад, основою економіч-них відносин розподілу благ є регулюючий їх соціальний механізм: поведін-ка і взаємодія соціальних груп, від яких залежить характер розподілу.
В якості основних соціальних передумов розвитку економічної соціоло-гії можна виділити:
- все більш зростаючу роль суб'єктивного фактора в соціально-економічному розвитку. Наукові уявлення про роль людей у розвитку еко-номіки змінюються. Людина розглядається як суб'єкт економіки з власними цілями, потребами, інтересами, а не як пасивний об'єкт зовнішнього управління;
- необхідність підвищення ефективності управління трудовою поведін-кою;
- зміну соціальних якостей населення і нові вимоги до управління тру-довою поведінкою (підвищення рівня культури, освіти, інформованості).
Об'єктом соціології економіки є взаємодія соціального і економічного. Особливістю цього об'єкта є те, що розглядаються не окремо взяті процеси, що відбуваються в сфері економіки чи соціальні процеси, не взаємозв'язки між ними, а ті механізми, які породжують і регулюють ці взаємозв'язки.
Оскільки соціологія економіки розглядає взаємодію соціального і еко-номічного, потрібно дати їм визначення.
Економічна сфера - це підсистема суспільства, яка займається вироб-ництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей. Економіка є одним з найважливіших соціальних інститутів. Вона активно взаємодіє з іншими сферами суспільст-ва: політикою, культурою, сферою освіти. Взаємодія відбувається через зв'язок функцій, які вони виконують, через взаємозалежність їх інститутів, через взаємодію організацій.
Соціальне не є окремою сферою суспільства. Соціальні відносини вирізняють за суб'єктом впливу, а не об'єктом, соціальні інститути діють у всіх сферах суспільного життя. Більшість соціологів розглядають соціальну структуру суспільства через призму соціальної диференціації, тобто через відносини нерівності (чи рівності) різних соціальних груп. В цьому аспекті саме економіка є вирішальним фактором того положення, яке займають дані групи в суспільстві. Тобто економічні відносини суспільства мають значний вплив на його соціальну структуру і активність соціальних груп.
З іншого боку, соціальні процеси чинять значний зворотній вплив на стан і розвиток економіки в суспільстві. Інакше кажучи, економіку можна розглядати як певний соціальний процес.
Економічна соціологія розглядає структуру, характер впливу, роль люд-ського фактора в сфері економіки. Конкретніше - взаємодію соціально-економічних груп в процесі їх діяльності і поведінки. Тобто, предметом роз-гляду є економіка як соціальний процес та його суть зміни характеру функ-ціонування економіки під впливом взаємодії різних соціальних груп.
Щоб вияснити, яким чином відбувається вплив людського чинника на розвиток економіки і її зворотній вплив на активність соціальних груп, відо-мі російські соціологи Т.Заславська і Р.Ривкіна вводять поняття соціального механізму розвитку економіки. Під соціальним механізмом розвитку еконо-міки розуміється стійка система економічної поведінки соціальних груп і взаємодія цих груп між собою та з державою з приводу виробництва, розпо-ділу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.
Перший блок -- система управління економікою - відображає соціальні інститути, пов'язані з управлінням. Вся організаційна структура управління економікою функціонує в системі економічних відносин в межах певного господарчого механізму. Господарчий механізм є інструментом управління поведінкою соціальних суб'єктів. В загальному розумінні - це економічна сфера суспільства.
Другий блок - соціальна структура суспільства.
Третій блок - результат соціально-економічного розвитку суспільства -- об'єднує як показники розвитку економіки, так і соціальні якості населення. Соціальні результати розвитку економіки мають надзвичайно важливе зна-чення для суспільства.
Четвертий блок -- центральний -- відображає соціальну активність соці-альних груп.
П'ятий блок -- культура суспільства -- відображає цінності, норми які визначають потреби і інтереси соціальних груп. Отже соціальний механізм розвитку економіки є складною взаємодією системи взаємопов'язаних фак-торів.
Практична значимість економічної соціології найкраще виявляється че-рез ті функції, які виконує в суспільстві дана галузь соціології.
В галузі економіки функціями економічної соціології є аналіз:
соціальних резервів і ресурсів, які дозволяють виконувати економічнізавдання чи вирішувати економічні проблеми;
соціальних принципів, грунтуючись на яких, економічна система будемаксимально ефективною і суспільно прийнятною;
соціальних обмежень, які роблять економічну систему нестабільною іконфліктною.
Соціальні функції економічної соціології полягають в тому, що нею здійснюється:
вивчення і аналіз можливостей і умов соціального й психологічногокомфорту людини в даній економічній системі відносин;
вироблення рекомендацій по адаптації особистості як суб'єкта економічної діяльності.
В зв'язку з цим, перед економічною соціологією стоїть ряд важливих завдань. На нашу думку, ці завдання найбільш повно розглянуті в фунда-ментальній для економічної соціології роботі Т.Заславської і Р.Ривкіної «Социология зкономичекой жизни».
Можна виділити теоретико-методологічні, емпіричні і прикладні за-вдання економічної соціології.
5. Роль соціальних інститутів і соціальних організацій у житті суспільства.
Соціальні інститути та організації відіграють значну роль у житті суспільства.
Формальні інститути відіграють велику роль в згуртуванні суспільства. Неформальні соціальні інститути, хоч і регламентуються в соціальних діях, зв'язках, але не оформлені законом. Це свого роду певні неписані правила та норми поведінки, які існують, наприклад, в сільській місцевості. Неприйняття та ігнорування їх не карається певними законами чи іншими санкціями, однак люди, які відносяться до категорії порушників, навряд чи зможуть користуватися повагою або авторитетом у своїх земляків
Соціальні інститути виконують такі функції:
репродуктивну, закріплення, збагачення і відтворення на новому рівні чи в певній галузі суспільних відносин;
регулятивну і соціального контролю;
інтегративну, згуртування суспільства;
комунікативну або залучення людей до діяльності;
Кожна з цих функцій знаходить своє конкретне втілення у різноманітних соціальних інститутах. Розвиток суспільства визначається, насамперед, рівнем розвитку соціальних інститутів. Розвиток соціальних інститутів проходить: по-перше, шляхом виникнення нових соціальних інститутів, (інститути дипломатії, інститути людини, інститути фінансів і т.д.); по-друге, шляхом удосконалення вже існуючих соціальних інститутів. Так, в Україні із надр загальносудової системи розвивається Конституційний суд, в рамках інституту охорони здоров'я стає самостійним інститутом наркологічна служба і т.д..
Економіка як соціальний інститут виконує такі функцій:
підтримка і розвиток форм суспільного розподілу праці;
стимулююча, яка забезпечує посилення стимулів до праці, економіч-ну зацікавленість до праці;
інтегративна, яка виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих;
інноваційна, яка забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання.
Політичні інститути є важливим джерелом соціальних і політичних змін, вони формують активність громадян, програми та альтернативи соці-ального і політичного розвитку.
Сім'я як інші соціальні інститути, виконує ряд функцій. Функції сім'ї - це способи прояву її активності, життєдіяльності сім'ї та її членів. В соціо-логії існує багато різних класифікацій функцій сучасної сім'ї. Спробуємо перераховувати деякі з них:
Репродуктивна функція, тобто функція дітонародження, відтвореннянаселення;
господарсько-побутова функція. Вона пов'язана із підтримкою на належному рівні господарських та побутових умов для підтримання фізичногоздоров'я членів сім'ї, догляд за дітьми;
економічна функція, яка передбачає накопичення матеріальних благодними членами сім'ї для інших у випадку непрацездатності чи в зв'язку зіншими причинами;
виховна функція, що включає виховання батьками молодого поко-ління на основі збереження та передачі молоді основних духовних та куль-турних цінностей, трудових навичок;
функція соціалізації, котра охоплює допомогу сім'ї в складному про-цесі входження дитини до складного світу соціальних зв'язків, прищепленніїй певних звичок, поглядів, моральних установок, цінностей;
реактивна функція, яка передбачає роль сім'ї в процесі емоційноїстабілізації та психологічного розвантаження людини. У сім'ї можна отри-мати підтримку, скинути напругу від соціальних контактів і т.д.;
комунікативна функція, в ході реалізації якої відбувається задово-лення потреб людини в спілкуванні на основі взаєморозуміння та підтримки,в ізоляції, усамітненні;
регулятивна функція,, під час якої сім'єю здійснюється моральна регламентація поведінки членів сім'ї у спілкуванні один з одним та з іншимилюдьми;
функція взаємодопомоги, що пов'язана із роллю сім'ї в наданні необ-хідної допомоги членам своєї родини та іншим людям чи соціальним гру-пам;
дозвільна функція, котра передбачає задоволення потреб у спільно-му проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів.
Щодо соціальних організацій, то всі прояви соціальної організації в групі свідчать про те, що діяль-ність людей в її межах зумовлена нормами і певними вимогами до то-го, як повинен діяти член спільноти в тій чи іншій ситуації. Ці норми становлять систему, яка охоплює сферу права, моралі, звичаїв і регу-лює поведінку в соціальній групі і в суспільстві взагалі. Оскільки в своїх діях індивіди обмежені наявними соціальними відносинами, можна і соціальну організацію визначити як систему нормативне обумовлених і санкціонованих соціальних відносин між індивідами в межах групи, між окремим членом групи і груповими цінностями і, нарешті, між ним та представниками інших груп і їхніми цінностями (5).
Висновки.
Отже, соціальний інститут - це стійка організована форма діяльності груп, спільностей людей, соціальних верств, форма закріплення і здійснення спеціалізованої діяльності (2). Як уже розглянуто вище функціонування соціальних інститутів відбувається у межах відповідних соціальних організацій. Роль соціальних інститутів і організацій є досить важливою у житті суспільства, кожен соціальний інститут виконує певні функції у суспільстві, що здійснюються через соціальні організації.
Література.
1. Герасимчук А.А., Шиян О.М. Соціологія: Курс лекцій. - Київ, 2001.
2. Краткий словарь по социологии. - Москва, 1989.- ст.88
3. Система социологического знания: Учеб.пособие /Г.В. Щекин./ - К, 2001.
4. Смелзер Н. Социология. - М.: Феникс, 1994.
5. Соціологія, курс лекцій /за ред. Старовойта І.С./, Тернопіль, 1999.
6. Соціологія, навчальний посібник /за ред. Макєєва С.О./, К, 1999.
Страницы: 1, 2