Соціально - педагогічна діагностика.

Процедура соціальної діагностики спрямована не лише на вивчення соціальних коренів різних проблем, процесів та явищ, але й па дослідження соціальних наслідків і змін у структурі суспільних відносин, способі життя людей. Окрім того, соціальна діагностика передбачає вироблення профілактичних заходів щодо запобігання асоціальної поведінки людини.

Соціально-педагогічна діагностика - спеціально організований процес пізнання, під час якого відбувається збір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних та соціологічних факторів. За змістом та кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними та соціологічними дослідженнями. [4.]

Об'єктом такої діагностики для соціального працівника є особистість, яка розвивається в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб'єктами цього середовища, котрі впливають на формування даної особистості. Предметом діагностики є соціально-педагогічна реальність. Предмет та об'єкт діагностики відображаються у змісті діагностики.

У соціально-педагогічній діагностиці розпізнаються соціально-психологічні характеристики виховного мікросоціуму, особливості педагогічного процесу і сімейного виховання (етимологічна діагностика), а також індивідуально-психологічні характеристики особистості, пов'язані з її соціальними взаємодіями (симптоматична діагностика).

Отже, в межах соціально-педагогічної діагностики особистості необхідно:

з'ясувати специфічні соціальні якості особистості;

уточнити соціальну ситуацію розвитку;

визначити міру розвитку чи деформації різних якостей та властивостей, що обумовлені перш за все включенням людини у різні соціальні зв'язки (соціальні установки, позиції, особливості комунікації тощо). [10.]

Постановка соціально-педагогічного діагнозу неможлива без опори на теоретичне уявлення про той чи інший феномен, який вивчається. Наприклад, досліджуючи соціальну ситуацію розвитку дітей, необхідно спиратися на відповідні дослідження, що характеризують її сутність. Наприклад, вивчаючи соціально-педагогічну занедбаність дитини, необхідно з'ясувати її причини, ознаки і прояви цього явища у різних вікових групах; виявляючи підлітків з агресивною поведінкою, слід прийняти ту чи іншу концепцію формування дитячої агресивності (психоаналіз - "агресія як спосіб зняття напруги і психологічний захист"; біхевіоризм - агресія як навчання подібній поведінці та інші).

Тільки на основі теоретичного уявлення про предмет діагностики у соціального працівника формуються навички здійснення діагностичного процесу. Наприклад, для соціально-педагогічної занедбаності такими важливими ознаками є дисгармонія особистісного розвитку, низький рівень розвитку суб'єктивних якостей (самосвідомість, спілкування та діяльність), порушений образ "Я" та соціальна дезадаптація. Крім того, порушена взаємодія дитини з мікросоціумом (батьки, вчителі, ровесники).

Психологічна, соціально-педагогічна діагностики вбирають величезний арсенал різноманітних методик, які дозволяють вивчати особистість тієї людини, яка звернулась за допомогою, її почуття, переживання, установки, структуру взаємовідносин з оточенням, виявити індивідуально-психологічні особливості людини чи групи. Особливу групу цих методик складають ті, які створені для вимірювання особистості в цілому та окремих її властивостей.

Особистість - це динамічна система, відкрита для зовнішніх виливів, яка реагує на зміни середовища. Вищі рівні самосвідомості, соціальна спрямованість та ієрархія цінностей індивіда формується не лише винятково під впливом соціуму, але залежить також від індивідуального тропізму, вибірковості, неусвідомленого потягу, що значно обмежує вибір конкретної людини при освоєнні нею різноманітності оточуючого світу. Отже, особистість - надзвичайно складне явище в плані теоретичного аналізу, а в плані вимірювання - ще складніше. [3.]

У плані генезису діагностики особистості виокремлюють такі підходи:

1. Типологічний. Його суть полягає в зведенні нескінченного числа індивідуальних варіацій до невеликої кількості типових портретів - типів.

Психометричний. При цьому діагностичному підході акцент робиться на описі індивідуальних особистісних рисах клієнта.

Проективний. Цей підхід спрямований на діагностику цілісної особистості.[10.]

Завдання соціально-психолого-педагогічної діагностики в соціальній роботі полягають у вивченні:

особистісних, індивідуально-психологічних особливостей клієнта;

позитивного і негативного впливу мікросоціуму на клієнта;

виховного потенціалу мікросередовища клієнта;

дослідженні "проблемного поля" особистості клієнта.

У роботі з клієнтом слід застосовувати комплексне дослідження. Зокрема, бесіди за певною схемою, спостереження, комплекс методик різного рівня складності. У процесі комплексної діагностики доцільно чергувати вербальні та невербальні, малюнкові, ігрові методики. Важливе значення має використання карт спостереження, анкетування, тестування тощо. Часто для отримання швидкої й оперативної інформації про клієнта застосовують експрес-діагностику, яка ґрунтується на якісному аналізі діяльності та способів виконання завдань.

Тільки на основі теоретичного уявлення про предмет діагностики у соціального працівника формуються навички здійснення діагностичного процесу. Соціальний діагноз може здійснюватися:

- на рівні суспільства в цілому, для виявлення загальних тенденцій розвитку в області економіки, соціальної політики, духовного життя і т.д.;

- на рівні соціальної групи або територіальної спільності, наприклад, розвиток класів, народностей, територіальних груп, трудових колективів і ін.;

- на особистісному рівні, допомагаючи персоніфікувати, додати «адресність» при виявленні проблем життєдіяльності.

Соціальний діагноз не може вважатися остаточним, поки фахівець працює з клієнтом. Можливо, у процесі їхньої взаємодії виявляться факти, що змусять якщо не переглянути, те скорегувати зроблений висновок. Вирішення якої-небудь проблеми може актуалізувати інші проблеми, що були замасковані або відсунуті на задній план при рішенні проблеми, що спочатку здавалася найбільш актуальною. Тому соціальна діагностика як контроль за станом ситуації клієнта і відстеження змін у ній здійснюється протягом усієї діяльності з надання допомоги даному клієнту. Подібні методики використовуються і при закінченні процесу трансформації особистості або вирішенні ситуації клієнта, якщо він має потребу в соціальному нагляді (вилікувані алкоголіки, особи, що робили спроби суїциду, помічені в недостатньому піклуванні своїх дітей і т.д.).[4.]

Соціальна діагностика відноситься до найбільш загальних комплексних соціальних технологій, що використовується на всіх етапах соціальної роботи і соціального обслуговування. Вивчення наукових знань і оволодіння навичками, що дозволяють займатися діагностичною діяльністю, відноситься до числа необхідних умінь фахівців із соціальної роботи в будь-якій галузі діяльності.

2. Соціологічне дослідження на тему "Сучасне мовлення телебачення"

Щоразу, коли вмикає свій телевізор, немає ніякого уявлення, що саме можна побачити в даний момент. Адже диктори майже всіх телевізійних каналів вживають невірно перекладені слова, “суржик”, а подекуди й зовсім розмовляють російською мовою. А що робиться з перекладом зарубіжних фільмів!!! Це просто жахливо, коли, по-перше: переклад не якісний тому, що перекладають з російської мови, по-друге: містить безліч нецензурних слів, які вживаються майже через слово.

Наші предки теж любили сказати “гаряче” слівце, але це було рідко і просто для сміху. Та на сьогоднішній день ці слова та навіть і гірші, вживають всі, від дитини 3-ох років до дідуся 80-ти. Але найгірше те, що ці вислови стали нормою життя і вони просто вживаються для зв'язки слів. Дехто навіть вже і висловити свою думку не може без нецензурних слів.

За перегляд одного художнього фільму можна почути від 15-20 до 30-45 нецензурних слів, до 15 невірно перекладених та до 5 незрозумілих слів. Також безліч сюжетів зі вживанням алкоголю, курінням та подекуди вживанням наркотиків. Навіть фільми та серіали, які знімаються на території України містять елементи девіантної поведінки.

Звідси постає цілком вагоме запитання : “Чи можливо розвиватися національним цінностям, національній свідомості, культурі мовлення, поведінки та спілкування, якщо вживання нецензурних слів стало нормою і вони без перешкод лунають з одного з найголовніших джерел отримання інформації населення України”.

Програма дослідження

Предметом дослідження була частота вживання нецензурних слів з екрану телевізорів.

Об'єктом були телеканали України.

Метою дослідження було, дослідити як часто вживаються нецензурні та невірно перекладені слова та на яких телеканалах.

Завдання дослідження:

- З'ясувати, які телеканали найчастіше дивляться молоді люди та чому

- З'ясувати, чи впливають нецензурні слова на культуру мовлення нового покоління

- Дослідити з якою частотою та інтенсивністю вживаються нецензурні слова

- З'ясувати які саме слова лунають на телебаченні

Генеральною сукупністю були телеканали України.

Вибірковою сукупністю були канали, які найчастіше дивляться: Інтер, 1+1, Новий, ICTV.

Інструментарій: контент - аналіз.

Гіпотеза: на мою думку, останнім часом, збільшилось вживання нецензурних слів з екрану телевізора.

Аналітичний звіт

Після проведення дослідження (яке проводилося 29 жовтня 2006 року, з 16:00 до 22:00, з метою виявлення кількості нецензурних слів у час, коли люди найбільше дивляться телевізор. Таким днем ми вибрали неділю тому, що і діти, і дорослі знаходяться перед телевізором) та за результатами попереднього дослідження, ми вже мали підгрунття для того, щоб звернути увагу саме на вживання нецензурних слів у фільмах та серіалах, ми можемо надати такі дані:

На телеканалі "ICTV" було виявлено п'ять нецензурних слів, які замінялися звуком "пі", вони пролунали в реаліті шоу.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6