Первинним правовим документом системи реєстрації земельних ділянок і прав на них є Поземельна книга, яка містить в собі всі необхідні дані для однозначного визначення прав на земельні ділянки і є єдиним джерелом інформації, основою для визначення існуючих прав на землю громадян, юридичних осіб, судових органів і органів управління.

Враховуючи, що реєстрація землі у запропонованому вигляді запроваджується в Україні вперше є потреба відпрацювання процедури реєстрації та взаємодії різних відомств, задіяних системою. У зв'язку з цим пропонуються логічні схеми процесу реєстрації земельних ділянок та взаємодій відомств щодо створення ведення та використання земельно-кадастрової інформації.

При реєстрації земельних ділянок приватної форми власності на землю спочатку реєструють землі, передані громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) та для ведення селянського (фермерського) господарства, для садівництва, дачного і гаражного виробництва. Окремо реєструють земельні ділянки громадян, надані їм у користування як постійне, так і тимчасове. Після цього проводиться підсумок всіх земель переданих у приватну власність і наданих у користування.

Загальну площу земельних ділянок записують на основі документів, які підтверджують право власності, право користування землею. Що до кожного виду власності і користування землею вказують назву документу, на основі якого проведена реєстрація, його номер і дату видачі власнику землі і землекористувачу або номер і дату прийняття рішення.

Після реєстрації кожної земельної ділянки залишають відповідну кількість рядків для внесення поточних змін.

ВИСНОВКИ

На даний час в Україні завершився третій етап земельних перетворень. Відбулися принципові, глибокі зміни в формі власності на землю, розв'язана проблема забезпечення громадян земельними ділянками, введена платність за землекористування, створенні передумови для розвитку ринку землі, був введений в дію з 1.01.2002 року Новий Земельний Кодекс України.

Необхідно зазначити, що даний період є не лише рубежем історичних віх в розвитку суспільства, а й відліку здійснення якісно нових завдань щодо формування земельних відносин. Земельні перетворення в Україні - це справа складна, багатогранна, яка потребує детально продуманих кроків, консолідації зусиль вчених, економістів, фахівців різного профілю. Проведення земельної реформи - це дуже складний та довготривалий процес і щоб реалізувати його успішно, прийти до очікуваних результатів, він повинен базуватися на глибокому продуктивному веденні необхідного комплексу землевпорядних робіт.

Однак фундаментальне завдання, яке ставилось перед земельною рефор-мою - радикально змінити відношення до землі як до національного багатства шляхом розширення спектра форм власності, залучення до виробництва нових власників, зацікавлених і спро-можних ефективно, раціонально, по-господарськи та еколого-безпечно вико-ристовувати сільськогосподарські зе-мельні ресурси - практично не виріше-но.

Разом з тим необхідно відмітити, що до цього часу відсутні скільки-небудь помітні зрушення і у розв'язанні такого важливого завдання земельної рефор-ми, як розвиток ринкового та неринкового земельного обігу. Останній покли-каний сприяти:

- розумній концентрації сільськогоспо-дарських угідь у руках дбайливих і відповідальних власників;

- підвищенню результативності вико-ристання цих угідь;

- їх використанню, зменшенню нега-тивних антропотехногенних наванта-жень на ґрунтовий покрив. Вирішення цих життєво важливих завдань вимагає цілеспрямованої робо-ти всіх гілок влади щодо створення пра-вової, організаційної та економічної бази функціонування в Україні цивілізовано-го земельного ринку.

Таким чином, вирішення цих життєво важливих завдань вимагає цілеспрямованої робо-ти всіх гілок влади щодо створення пра-вової, організаційної та економічної бази функціонування в Україні цивілізовано-го земельного ринку. [5]

сама земельна рефор-ма ще не досягла своєї кінцевої мети. Поки що не вдалося:

- стабілізувати агропромислове ви-робництво;

- істотно підвищити конкурентоспро-можність вітчизняної агро-продукції;

- ефективність використання земель-них ресурсів;

- знизити земле місткість сільського господарства в нашій державі;

- покращити екологічний стан сільськогосподарських угідь;

- зберегти ґрунт від виснаження та деградації.

Тому слід продовжувати земельну реформу та вдосконалювати земельні відносини, насамперед в аграрній сфері, вносячи певні зміни у форми і методи здійснення земельних перетво-рень на селі. Доцільно, на наш погляд, внести певні корективи в існуючу сис-тему земельної оренди, державного кон-тролю за раціональним та еколого-безпечним використанням усіх земель сільськогосподарського призначення, посилити увагу і збільшити інвестуван-ня земле-охоронних і земле-меліоративних заходів.

Щоб земельна реформа в Україні найближчим часом була спроможна дати реальні та відчутні позитивні резуль-тати, необхідно, на нашу думку, виріши-ти щонайменше чотири великих групи складних і нелегких проблем.

1. Проблеми, пов'язані зі стабіліза-цією аграрного виробництва, істотним покращанням фінансового стану сільсь-когосподарських підприємств різних форм власності та господарювання, по-силенням інвестиційної діяльності в усіх сферах національного АПК. З цією ме-тою вкрай необхідно розвивати підпри-ємницьку ініціативу на селі, надавати агропромисловим товаровиробникам пільгові кредити, дотації на деякі види затрат, наприклад, на придбання міне-ральних добрив, отрутохімікатів, гербі-цидів, сортового насіння, племінних тва-рин тощо. Все це, безперечно, позитив-но відіб'ється на раціоналізації та екологізації використання земельних ре-сурсів у сільському господарстві.

2. Проблеми, які безпосередньо сто-суються поглиблення земельної рефор-ми і підвищення її результативності:

- необхідно завершити повне юридич-не оформлення прав власності на землю та інші форми землеволодін-ня;

- провести широкомасштабні кадаст-рові роботи;

- запровадити і жорстко дотримувати-ся правил стимулювання та санкцій за показниками рівня використання сільськогосподарських угідь та їх еко-логічного стану.

З метою господарсько доцільного, економічно та екологічно обґрунтовано-го перерозподілу земель сільськогоспо-дарського призначення в державі має бути запроваджений зрештою регульо-ваний земельний ринок, який враховує нинішні соціально-економічні реалії та регіональні особливості можливого зе-мельного обігу.

3. Проблеми, які пов'язані зі ство-ренням повноцінної та високорозвиненої ринкової інфраструктури, в т.ч. і зе-мельного ринку. Без такої інфраструктури подальший розвиток ринкових пере-творень аграрного сектора та усього АПК, поглиблення земельної реформи просто неможливі. Для цього в держав-ному бюджеті, як і в місцевих бюдже-тах, мають передбачатися відповідні кошти. Від успішного вирішення зазна-чених вище проблем залежать продо-вольча безпека держави та раціональ-не й еколого-безпечне використання її найціннішого багатства - земельних ре-сурсів.

4. Проблеми, які необхідно вирішу-вати у сфері аграрного землекористу-вання, реформуючи земельні відноси-ни на селі таким чином, щоб перевести його на модель сталого розвитку. Це має бути фундаментальним завданням но-вого етапу здійснення земельної рефор-ми в Україні. Як відомо, Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку, яка відбулася в червні 1992 р. в м. Ріо-де-Жанейро, визначила комп-лекс завдань щодо системного підходу до планування та раціонального вико-ристання земельних ресурсів взагалі й у сільському господарстві зокрема.[1]

Важливу роль у здійсненні земельної реформи відіграє земельний кадастр.

Земельний кадастр виконує певні ролі:

1) регулююча роль кадастру - інфор-маційно забезпечити формування, удосконалювання і функціонування адміністративних і економічних ме-ханізмів державного регулювання земельних відносин, і особливо фор-мування земельного ринку;

2) фіскальна роль кадастру - інфор-маційно й організаційно забезпечи-ти надходження податкових платежів за земельні ресурси, у т.ч. при здійсненні з ними різних угод (вста-новлення ставок податку й облік платників податків);

3) правова роль кадастру - забезпе-чити реєстрацію правового статусу земельних ділянок (їхня прина-лежність, дані про угоди, про форму права на ділянку і її право-володільця) або її інформаційне забезпечен-ня;

4) облікова роль кадастру - здійсни-ти облік земельних ресурсів (їхньої кількості, місця розташування, роз-поділу між власниками і користува-чами, якісного стану, ступеню залу-чення в ринковий оборот і т. п.) як найважливішого національного над-бання;

5) господарська ( агро-виробнича) роль кадастру - забез-печити потребу в даних про якість зе-мель для сільськогосподарського (придатність до оброблення тих або інших культур) і іншого використан-ня (для розміщення виробничих об'єктів, лісонасаджень і т. п.).

Ці п'ять пунктів історично вирішують-ся в рамках земельного кадастру, скла-дають його сучасну суть і обумовлюють необхідність його ведення. На підставі вже зібраної інформації, для вирішен-ня цих завдань, земельний кадастр за-безпечує землевпорядні та інші роботи, спрямовані на організацію раціонально-го використання земель, здійснення кон-трольних функцій держави щодо управ-ління і використання землі, а також може задовольнити потреби учасників земельного ринку в зведеннях про землі, що втягуються у ринковий обо-рот. У зв'язку із залученням землі в рин-ковий оборот, додаткову актуальність набуло давно обговорюване питання про можливості розширеного тлумачен-ня об'єкта земельного кадастру: тільки земля або земля разом із розташова-ними на ній і під нею рукотворними об'єк-тами, покладами корисних копалин і т. ін.[2]

Отже треба відзначити, що земельний кадастр виконує дуже важливу роль у врегулюванні земельних відносин в Україні, має виключне значення у стабілізації агарарного сектору української економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України. Верховна Рада України. 28.06.1996 р. Київ

Земельний кодекс України. Верховна Рада України. 25.10.2001 р. Київ. - 80 ст.

Про державний земельний кадастр. Закон України. - 2003

Науково-виробничий журнал «Землевпорядкування» №3(7), Київ, 2002. - С. 3-7, С. 26-32.

Науково-виробничий журнал «Землевпорядкування» №1(9), Київ, 2003. - С. 61-65.

Ступень М.Г. Теоретичні основи Державного земельного кадастру, навчальний посібник. - Львів, 2003 . - С.123

Гнаткович Д.Й. Земельный кадастр. Економика землепользования.- Львов: Выстая школа, 1986. - С. 23-33

Лісовий кодекс України. Прийнятий 21.01.2001// ВВРУ. - 2001. - №2.

Даниленко А.С., Лихо груд М.Г., Основні засади запровадження в Україні кадастрової-інформаційної системи//Землевпорядний вісник. - 2003. - №1. - С. 22-27.

Добряк Д.С., Вагін Ю.М., Єршов В.Г., Методологічні основи автоматизації процесу реєстрації прав на земельні ділянки // Землевпорядний вісник. - 1998р. - №1(2). - С.10-15.

Водний Кодекс України, прийнятий 06.06.1995// ВВРУ. - №8. - 1995.

Кодекс України про адміністративні правопорушення із змінами і доповненнями. Прийнятий 11.07.1995//ВВРУ. - 1995. - №9.

Егоренков П. Е. Природоохронные основы землеустройства- М: Агропромиздат, 1986. С. 32

Землевпорядний вісник. - К; Урожай, 1998. - №1. - С.29.

Земельный кадастр в сельськохозяйственных предприятиях.- Львов: ЛСИ 1975

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі : Затверджена наказом Держкомзему України від 29.02.2002., №27, - К.: Деркомзем України , 2002.

Іванух Р. А. Охорона і раціональне використання природоресурсного потенціану сільського господарства. -К; Урожай; 1985

Казьмір П.Г., Мицай М. А. “ Важливі умови реалізації земельної реформи”. Економіка АПК 1995

Магазинщиков Т. П. Земельный кадастр.- Львів: Світ, 1991. - 452с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5