РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ: ЗАХВОРЮВАННЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ. ГРИБКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ КОМАХИ
ЗАХВОРЮВАННЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬСЯ АЕРОБНИМИ МІКРООРГАНІЗМАМИ
До цієї групи захворювань належать хвороби, що спричиняються звичайною мікрофлорою травного тракту, яка за певних умов стає патогенною і є причиною тяжких шлунково-кишкових захворювань.
Колібактеріоз. Етіологія. Одним із основних збудників цього захворювання є протей -- Escherichia coli. Цей мікроб рухливий, 1--3 м завдовжки.
Епізоотологія. Захворюють головним чином кроленята віком 1--2 місяці. Захворюванню сприяють ослаблення організму кроленят внаслідок неправильної годівлі в період зміни молочних зубів, швидка зміна режиму годівлі після відлучення кроленят, недоброякісність згодовуваних кормів, надмірна їх кількість. Такі негативні фактори в житті кроленят бувають навесні і восени.
Відомо, що Е. coli з'являється у кишечнику кроленят з 10·"денного віку, проте стає патогенною лише при неправильній годівлі.
Клінічна картина. На 2--3-й день хвороби виникає пронос. Калові маси стають напіврідкими, водянистими, з неприємним кислим запахом, з великою кількістю слизу, іноді з смужечками крові; часто спостерігається здуття живота від утворюваних у ньому газів; кролі стають неспокійними, з'являється задишка; слизова оболонка кон'юнктиви почервоніла.
Хвороба протікає дуже швидко і через 2--3 доби нерідко призводить кроленят до загибелі. Смертність буває дуже високою.
При розтині загиблих кролів спостерігають значні . зміни шлунка: збільшення, набряклість і дуже сильне почервоніння стінки, місцями з крововиливами. Слизова оболонка кишечника місцями вкрита крапковими крововиливами. Вміст кишечника рідкий, червонуватого кольору, з пухирцями газу; нерідко скупчення газів значне. На слизовій оболонці кишки, крім запальних явищ, знаходять вогнища крововиливів і навіть виразки. У черевній порожнині спостерігають скупчення кров'янистого серозного ексудату.
Діагноз. При поставленні діагнозу зважають на дані епізоотології, клінічної і патологоанатомічної картини. Точний діагноз установлюють бактеріологічним дослідженням.
Л і к у в а н н я. Після 12-годинної голодної дієти дають трохи підсмаженого вівса та легкозасвоюваних кормів. Призначають два рази на день синтоміцин у дозі 0.2--0,3 г три-чотири дні підряд. Внутрішньом'язово вводять антибіотики.
Профілактика та заходи боротьби. Найкращим способом запобігання захворюванню кролів є згодовування їм сухого корму. До раціону необхідно вводити доброякісне сіно, подрібнений овес. Для ослаблення бродильних процесів у травному тракті доцільно застосовувати у вигляді питва неміцні розчини (0,5-- 1-процентний) іхтіолу, лізолу.
Для профілактики необхідно поступово переводити молодняк на загальногосподарський раціон, давати молодняку подрібнене зерно; на зелені корми переходити поступово, стежити за якістю корму і не згодовувати кролям гнилих, запліснявілих, зіпсованих кормів; щодня старанно очищати годівниці від залишків кормів, що швидко псуються, і напувати кролів доброякісною водою.
У неблагополучних господарствах, крім того, провадять загальні протиепізоотичні заходи. Хворих видаляють з клітки, клітки та інвентар дезинфікують. Для дезинфекції застосовують такі гарячі розчини: освітлений розчин хлорного вапна з вмістом 3% активного хлору; 4-процентний розчин їдкого натру або калію; 10-процентну емульсію дезинфекційного креоліну; 4-процентну емульсію ксило-нафту; 20-процентну суспензію свіжогашеного вапна.
ГРИБКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ
До грибкових захворювань кролів належать стригучий лишай, парші, аспергільоз і трихофітія пазурів. Ці захворювання спричиняються паразитичними грибками і характеризуються хронічним перебігом.
Стригучий лишай. Це стара назва. Тепер під стригучим лишаєм розуміють два дерматомікози: трихофітоз (трихофітію) і мікроспороз (мікроспорію).
Мікроспороз у хутрових звірів буває рідко, протікає в основному приховано і характеризується ураженням окремих волосків на мордочці, тулубі і лапках.
Трихофітоз спостерігається частіше, тому детально описується тільки це захворювання.
Трихофітоз. Етіологія. Збудник трихофітозу кроля належить до роду Trichophiton. Розмножується спорами. У патологічному матеріалі міцелій грибка має вигляд тонких (1--4 мк), прямих або вигнутих, розділених перегородками, іноді гвинтоподібних або роз-палих на окремі членики ниток. Спори грибка крупні (2--8 мк), круглі або овальні, блискучі, такі, що сильно переломлюють світло.
Міцелій грибка не відзначається стійкістю. Спори, проте, досить стійкі: в приміщенні та на волоссі зберігаються 4--10 років, на шерсті тварин -- 12--15 місяців, у грунті -- 1,5 року, у гною -- 8 місяців. Холод на них не діє.
Протягом 30 хв їх не вбиває 20-процентний розчин свіжогашено-го вапна, 1--14-процентний розчин хлорного вапна, 5-процентний розчин креоліну. Вони гинуть під впливом сухого жару при температурі 110° протягом ЗО хв, у 5-процентному сірчано-карболовому розчині, підігрітому до 50°, протягом ЗО хв.
Епізоотологія. Трихофітоз поширений скрізь. Джерелом інфекції є хворі тварини і забруднені збудником інфекції корми, підстилка, клітки і різні предмети. Захворювання спостерігається у всі сезони року, найчастіше при значному скупченні молодняка в господарстві, і нерідко набуває характеру ензоотії. Основний шлях зараження кролів -- безпосередній контакт з хворими і з забрудненими збудниками предметами. Інкубаційний період -- 8--14 днів.
Патогенез. Потрапивши на шкіру кроля, грибок проникає у волосяні мішечки, розмножується в них, поширюється, захоплюючи сусідні волосяні мішечки та епідерміс. Коріння волосся оточується спорами і міцелієм грибка, частина спор проникає всередину волосся, живлення його порушується, волосся стає ламким, іноді розщеплюється. На місці ураження розвивається запальний процес, з'являються пухирці, які незабаром підсихають, утворюючи кірочки; шкіра лущиться, волосся обламується, внаслідок чого з'являються оголені ділянки шкіри, переважно округлої форми.
Клінічна картина. Ураження найчастіше виявляють на шкірі голови (біля носа, очей), ніг, шиї, можуть бути і на інших місцях. На уражених ділянках спочатку спостерігають лущення шкіри та обламування волосся поблизу поверхні, внаслідок чого утворюються лисини. Потім на них з'являються маленькі засихаючі пухирці, що вкриваються сірувато-білими сухими кірками. Ділянки ураження поступово збільшуються. Хвороба протікає хронічно і може тривати дуже довго (понад рік). Загальний стан хворих кролів звичайно не порушується; при дуже сильних ураженнях тварини худнуть.
При трихофітозі пазурів спостерігають виразне лущення і невелике запалення, волосся навколо пазурів випадає, вони темнішають.
Прояв клінічних ознак у кролів незначний і не привертає до себе уваги. Проте трихофітія пазурів у кролів має епізоотологічне значення, особливо з умовах ферм.
Діагноз. При поставленні діагнозу зважають на клінічну картину, характерною ознакою якої є ламкість волосся.
Необхідно враховувати, що ураження при трихофітії, парші, коростяних захворюваннях та пододерматиті можуть бути подібними. Основною відміною трихофітії від інших захворювань є ламкість волосся, характерний вигляд -- обламане, начебто вистрижене волосся; від пододерматиту стригучий лишай, крім того, відрізняється відсутністю кровоточивих виразок. У сумнівних випадках беруть з периферії ураженої ділянки скрібок з корінням волосся, розщеплюють на предметному склі, наносять 1--2 краплі 25-- 30-процентного розчину їдкого натру або калію, підігрівають, накривають покривним склом і досліджують під мікроскопом. Виявлення збудника підтверджує діагноз.
Лікування. В уражені місця і навколо них втирають свіжовиготовлений 25-процентний розчин хлорного вапна, а потім негайно суперфосфат; через 1--2 дні оброблені ділянки змазують несолоним жиром. Крім того, уражені ділянки шкіри і навколо них можна обробляти 10-процентним спиртовим розчином саліцилової кислоти або лізолу, 1-процентним теплим (40°) розчином Юглона на риб'ячому жирі; формаліново-гасовою емульсією (2--3 частини формальдегіду на 10 частин гасу).
Профілактика та заходи боротьби. На території господарства слід додержувати загальних ветеринарно-санітарних правил. Людина також сприйнятлива до цього захворювання, тому необхідно вживати заходи особистої профілактики.
Кращими дезинфікуючими засобами є гарячі (50--60°) розчини 5-процентної карболової кислоти або сірчано-карболової суміші; 5--10-процентний розчин кип'яченого лугу.
На неблагополучне господарство накладають карантин. Його знімають через 30 днів від дня останнього випадку видалення (забою) хворого кроля та проведення заключної дезинфекції.
Тушки забитих хворих кролів використовують без обмежень. Малоцінні шкурки спалюють, а решту дезинфікують.
Парші -- дерматомікоз кролів -- протікає хронічно. Крім кролів, на паршу хворіють собаки, кішки, кури, а з диких тварин миші і щури.
Етіологія. Хвороба спричиняється особливим грибком -- Achorion Schoenleinii. Міцелій цього грибка має вигляд прозорих або злегка зернистих, дуже розгалужених ниток (товщиною» 2--5 м), колоподібно потовщених у місцях розгалуження і стоншених на кінцях. Між гіфами грибка знаходяться його спори і у вигляді двоконтурних, круглих, овальних утворень завбільшки 6--8 м.
Цей грибок добре росте на живильних середовищах, особливо й на агарі з виноградним цукром (1%)· Оптимальна температура 1 для вирощування грибків -- 28-- 30°. На твердих живильних середовищах грибки утворюють спочатку гладенькі, оксамитові, а потім борошнисті колонії, забарвлені в рожевий або червоний колір. Грибки здатні тривалий" час зберігатися в зовнішньому середовищі.
Епізоотологія. Інфекція заноситься в господарство головним чином із новозавезеними кролями або хворими на парші мишами і щурами.
Парші поширюються через безпосередній контакт хворої тварини із здоровою і через інфікований грибком корм. В окремих випадках молодняк кролів заражується паршами при ссанні уражених паршами сосків своїх матерів.
Р а ф о г є н є з. Грибки проникають у шкіру біля основи волосся. Міцелій грибка, що проник у верхній шар дерми, спричиняє запалення з утворенням дрібних, твердуватих, дископодібної або щитоподібної форми із заглибиною в центрі кірок, оточених запальним обідком. На ділянках шкіри, на місці" проникнення міцелію грибка, з'являються дрібні везикули, заповнені ексудатом. Надалі на їх місці утворюються характерні для парші кірки.
Страницы: 1, 2
