Діагноз. При розпізнаванні псороптозу кролів необхідно проводити клінічну діагностику, враховуючи епізоотологічні показники, і застосовувати акарологічну діагностику.
Слід мати на увазі, що основним місцем ураження при псороитозі кролів є ділянка вушної раковини і зовнішнього слухового проходу, звідки він може поширитися і на інші частини тіла: в ділянку загривка, голови та кінцівок.
На відміну від псороптозу нотоедрозна короста характеризується іншими місцями ураження тіла (губи, спинка, носа, лоб) і коростяний процес спочатку проявляється у вигляді виражених вогнищ, які бувають вкриті тонкими, сухими, висівкоподібними лусочками.
При вошивості хворобливий процес звичайно протікає у вигляді сухої екземи, на уражених місцях можна легко помітити наявність самих вошей або їх яйця.
Парші характеризуються появою на уражених місцях тіла товстих, блюдцеподібних, круглуватих жовтуватих або сріблясто-сірих, вдавлених посередині кірок, при цьому уражена паршами шкіра не пахне пліснявою..
Стригучий лишай проявляється появою на різних частинах волосяного покриву (частіше на голові) різко обмежених, круглуватих, висівкоподібних сіро-білих сухих товстих кірок.
Основним сезоном псороптозної корости кролів є зимово-весняний період (січень -- березень), після чого настає зменшення і, нарешті, припинення корости влітку.
Для виявлення коростяних кліщів у скрібках можна користуватися мортальним і біотичним методами. При мортальному методі дослідження зскрібки попередньо обробляють протягом 1--2 год 10% -процентним розчином їдкого калію. Потім підготовлений таким способом із скрібок досліджують під мікроскопом на предметному склі.
У разі потреби обліку ефективності проведеного лікування користуються біотичним методом. Для цього з скрібок від хворих кролів вміщують у бактеріологічну чашку, старанно розщеплюють на якнайдрібніші шматочки і досліджують під препарувальною лупою або під малим збільшенням мікроскопа. Для кращого виявлення кліщів з скрібки злегка підігрівають на полум'ї спиртівки. Після підігрівання в досліджуваному матеріалі можна виявити кліщів, які рухаються.
Лікування. Уражені ділянки тіла обробляють 2-процент-іною емульсією кам'яновугільного креоліну або чистим скипидаром. Обробку проводять за допомогою добре змочених у цих розчинах ватних тампонів. Для досягнення стійкого лікувального ефекту обробку слід проводити 2 рази з проміжком 4--5 дні. При псороптозі вушних раковин з лікувальною метою можна застосовувати фенотіазин у дозі 0,5 г на кожну вушну раковину або 5--7-процентний дуст хлорофосу.
Для лікування кролів, уражених вушною коростою, рекомендують застосовувати аерозольну піну ціодрину та дикрезилу. Для одержання аерозольних пін цих акарицидів використовують аерозольні упаковки «Аерозоль-ціодрин» та «Аерозоль-дикрезил». Аерозольну піну одержують, натискаючи протягом 1--2 сек на клапан голівки аерозольної упаковки, при цьому струмінь піни спрямовують на уражену псороптозом вушну раковину кроля на відстані 10--15 см. Попередньо видаляти з вушних раковин кірки та струпи не потрібно. Лікування провадять двічі з інтервалом 7 днів.
Профілактика та заходи боротьби. Основним заходом проти захворювання на псороп-тозну коросту є суворе додержання зоогігієнічного режиму утримання кролів. Дезинвазію всіх кліток, вольєр й інвентаря слід проводити не менше 2 разів на рік: навесні з настанням відлиги і восени до настання дощового періоду.
Кролів, завезених на ферму з інших місць, необхідно протягом місяця витримувати на карантині. У цей період тварин потрібно старанно досліджувати для виявлення коростяних захворювань.
З профілактичною метою у кролівницьких господарствах належить 1 раз у 2 місяці піддавати все поголів'я кролів клінічному ветеринарному огляду, а кролиць, крім того, ще і за 15 днів до окролу.
У неблагополучних щодо псороптозу кролів господарствах разом із лікуванням явно хворих необхідно 1 раз з метою профілактики обробити всіх кролів, які були в контакті з хворими.
Для знезараження приміщень і різних предметів від коростяних кліщів можна користуватися низькими температурами. Для цього взимку неблагополучні щодо корости приміщення і різні предмети необхідно протягом 3--4 днів піддавати дії температури від мінус Б до мінус 20° і нижче.
У теплу пору року для знезаражування зовнішнього середовища може бути використана гаряча вода температурою від 80° і вище або емульсія креоліну 5-процентної концентрації.
Хоріоптоз -- хвороба, що протікає у вигляді вушної корости, але повільніше, ніж псороптозна короста.
Етіологія. Хоріоптоз, або шкіроїдну коросту, кролів спричиняє кліщ Chorioptes spathiferis cuniculi. Ці кліщі мають овальну форму тіла. Довжина самки 0,345 мм, ширина 0,205 мм; довжина самця 0,235 мм, ширина -- 0,170 мм. Задній кінець тіла в самця закінчується двома листоподібними лопасями (рис. 32). Ротовий апарат у кліщів гризучого типу. Живляться кліщі-шкіроїди поверхневими клітинами епідермісу.
Епізоотологія при хоріоптозі кролів вивчена недостатньо. Пояснюється це тим, що звичайно у практиці хоріоптоз помилково діагностують як псороптоз. Відомо, що хоріоптозна короста кролів посилюється у холодну пору року і клінічно не проявляється із настанням літа.
Діагноз. Вирішальним при поставленні діагнозу є дані акарологічного дослідження. Матеріалом для цих досліджень є скрібки, взяті у кролів із внутрішньої поверхні вушних раковин, зовнішнього слухового проходу та інших ділянок тіла. Лікування, профілактика та заходи боротьби при хоріоптозі такі ж, як і при псороптозі.
Нотоедроз -- це коростяне захворювання кролів, яке протікає хронічно.
Етіологія. Збудником захворювання є коростяний кліщ -- Notoedres cuniculi. Це дрібні кліщі: самці завдовжки 0,14--0,15 мм і завширшки 0,11--0,12 мм, самки -- відповідно 0,21--0,23 і 0,16-- 0,17 мм (рис. 33). На спинній поверхні тіла кліща є лусочки і ості. Кліщі живуть і розмножуються у глибині епідермального шару шкіри, де самки відкладають до 50--60 яєць, з яких потім утворюються личинки. Після цього кліщ проходить дві німфальні стадії і досягає дорослого стану. На розвиток однієї генерації кліща у шкірі кролів потрібно 3--4 тижні.
Епізоотологія. Нотоедроз порівняно дуже поширений серед кролів. Зараження відбувається при безпосередньому контакті здорових кролів із хворими або з предметами, з якими стикалися хворі тварини. Провідна роль у зараженні молодняка належить кролицям, ураженим нотоедрозом.
Патогенез. Оселившись на тілі, кліщ спричиняє механічне подразнення епідермісу, а це посилює виділення отруйної слини кліщів. У зв'язку ,з цим у місцях перебування кліща з'являється свербіж. У міру розвитку коростяного процесу свербіж може бути алергічного характеру і проявлятися на місцях, де немає жодного коростяного кліща. Тварини пробують гризти зубами або чухати сверблячі місця об оточуючі предмети. У зв'язку з цим вириваються клапті шерсті і на шкірі з'являються розчухи.
Трохи пізніше на уражених місцях з'являється шкірний висип. Спочатку утворюються рожеві різної величини папули, що є на
слідком серозно-клітинної інфільтрації сосочкового шару шкіри і шарів епідермісу. Надалі на верхівці напули скупчується серозна рідина і папульозна ефлореценція перетворюється в пухирець. При проникненні у вміст пухирця гноєтворної інфекції пухирець може набути характеру пустули. Через кілька днів пухирець або пустула лопається і на їх місці утворюється невелика червонувата шерехата, суха кірочка, що іноді займає центральну частину попульозного підвищення. Внаслідок розчухів до вилитої з пухирців серозної або гнійної рідини може домішуватися кров, від чого кірки стають червонуватими, сухішими і твердішими.
Хворобливий процес найчастіше протікає у вигляді сухої висівкоподібної екземи.
Клінічна картина. З самого початку захворювання у тварин виникає сильний свербіж, який призводить до розчухів, ушкоджень шкіри і випадання шерсті. На шкірі між волоссям при розсуванні біля його основи виявляють маленькі кірочки, що охоплюють два або три волоски і легко знімаються, після видалення таких кірочок залишається ерозія діаметром 2--3 мм. Спочатку дрібні коростяні вогнища розсіяні, а надалі, зливаючись, вони охоплюють значну площу, яка не має волосся, суха, вкрита злущеним епідермісом і різної товщини кірочками.
Спочатку коростяні вогнища з'являються на носі, звідки поширюються на чоло, навколо очей, на верхню і нижню губи, на щоки, підборіддя, основу пазурів; коростою уражується також підошовна поверхня ніг та інші частини тіла, де утворюються міцно прикріплені сіруваті кірки, що досягають іноді 1 см товщини (рис. 34). При знятті кірок на їх місці оголюється червона кровоточива шкіра. Хворі кролі відстають у рості і розвитку. Занедбана короста призводить до виснаження і до загибелі кролів. Найтяжче протікає захворювання у зимово-весняний період.
Д і а г я о з. При діагностиці слід керуватися клінічними ознаками хвороби і виявленням коростяних кліщів у скрібках, взятих з місць ураження.
Нотоедроз кролів слід відрізняти від псороптозу, вошивості та· парші.
Лікування. Навколо уражених місць обстригають волосся. Потім в уражені місця втирають зелене мило, яке залишають на 5 год для розм'якшення кірочок. Після цього всі місця обмивають теплою водою і видаляють кірки. Таку підготовку слід проводити двічі, після чого на уражені місця наносять протикоростяний засіб. Добрий результат дає проведення гіпосульфітотерапії за Дем'яновичем: одноразова обробка 50-процентним розчином гіпосульфіту з наступною дворазовою після обсихання обробкою 10-процантним розчином технічної соляної кислоти.
Як лікувальний засіб можна застосовувати 3--5-процентну емульсію препарату СК-9 або 5--6-процентну емульсію мила К.
Повторне лікування проводять через 4--5 днів.
Профілактика і заходи боротьби. Хворих і підозрюваних на зараження відокремлюють від інших кролів і лікують. Приміщення та інвентар знезаражують гарячою 5-процентною емульсією креоліну або 10-процентним розчином хлорного вапна, або 2-процентним розчином свіжогашеного вапна. Залізні клітки і металеві предмети знезаражують вогнем паяльної лампи. Після дезинвазії приміщення добре провітрюють.
Кролів, підозрюваних на зараження, протягом місяця кожний тиждень оглядають і в разі потреби ізолюють і лікують. Через 20 днів після вилікування всіх хворих на нотоедрозну коросту тварин і проведення повного комплексу протикоростяних заходів господарство оголошується благополучним щодо корости.
Для профілактики маточне поголів'я треба періодично обстежувати на коросту.
Саркоптоз (акароз) -- це коростяне захворювання кролів, яке протікає хронічно.
Етіологія. Збудником захворювання є свербуновий кліщ -- Sarcoptes scabiei cuniculi. Довжина самця 0,18--0,27 мм, ширина -- 0,15--0,2 мм, довжина самки 0,3--0,4 мм і ширина -- 0,2--0,3 мм.
Тіло кліща круглої, черепахоподібної форми. Поверхня тіла і кінцівок має ряд остей і щетинок (рис. 35).
Самки відкладають яйця, з яких незабаром вилуплюються личинки. Весь цикл розвитку -- від яйця до імаго -- протікає 9--14 днів.
У зовнішньому середовищі кліщі, ізольовані від своїх живителів, при температурі мінус 5--20° гинуть протягом 1--5 діб, а при температурі плюс 8--14 градусів залишаються живими протягом 2--3 тижнів.
Епізоотологія. Акарозом кролі заражуються при контакті з хворими (при груповому утриманні, при паруванні та ін.) або через предмети, з якими стикалися уражені акарозною коростою кролі. Особливо легко заражуються відсисні кроленята від хворих кролиць. Це один із найголовніших шляхів швидкого поширення акарозу у кролівницькому господарстві.
Патогенез. Самки та телеонімфи свербунів, потрапивши на поверхню шкіри кроля, прогризають ходи в глибині рогового шару, подразнюючи при цьому нервові закінчення не лише механічно, а й продуктами обміну речовин. Процес цей супроводжується сильним свербежем, внаслідок чого тварини розчухують уражені ділянки шкіри. У подальшому в уражені ділянки шкіри занурюється секундарна мікрофлора, що ще більше посилює процес хвороби.
Клінічна картина. На уражених ділянках шкіри спочатку з'являються маленькі вузлики, що перетворюються потім у невеликі пухирці або пустули. При розчухуванні з них виділяється водянистий секрет, що засихає у вигляді кірочок і струпів, які склеюють волосся. У місцях розчухів волосся поступово випадає, оголені ділянки шкіри потовщуються й іноді набувають складчастості. Спочатку акарозний процес уражує різні ділянки шкіри голови, а потім кліщі розселяються по всьому тілу кролів. При значних коростяних ураженнях хворі кролі втрачають апетит, дуже худнуть і через кілька тижнів гинуть.
Діагноз. Захворювання діагностують за клінічними ознаками хвороби, а також за результатами мікроскопічного дослідження глибоких скрібків шкіри, взятих із уражених ділянок тіла, скрібки шкіри поміщають на годинникове скло або у бактеріологічні чашки, обробляють 10-процентним водним розчином їдкого калію або натру протягом 5--10 хв, після чого 1--2 краплі новоутвореного субстрату поміщають на предметне скло, накривають покривним і досліджують під мікроскопом при невеликому збільшенні. Виявлення коростяних кліщів є основою для постановки остаточного діагнозу.
Лікування, профілактика та заходи боротьби такі самі, як і при нотоедрозі кролів.
Лістрофороз -- хронічне захворювання кролів, спричинюване волосяними кліщами.
Етіологія. Збудником хвороби є кліщ виду Listrophorus gibbus. Це дуже маленький кліщ сірувато-білого кольору, ледве помітний неозброєним оком; хоботок у нього і кінцівки коричневі. У кліща чотири пари п'ятичленикових ніг. Довжина самця 0,6-- 0,65 мм, довжина самки 0,48--0,57 мм (рис. 36). Цих кліщів можна виявити на боковій частині тулуба, задніх кінцівках, у ділянці таза, кореня хвоста і «а хвості. Вони звичайно знаходяться на волоссі. Поза тілом живителя при температурі 19--21° кліщі не гинуть протягом 6--14 днів.
Епізоотологія. Захворювання спостерігається всюди. В окремих випадках відмічають високу перезараженість тварин кліщем. Захворювання проявляється сезонно: у січні кролі бувають уражені на 45%, до лютого ураженість підвищується до 55%, потім знижується, у березні -- до 45%, у квітні і травні -- до 20%, у червні -- до 10% і в липні -- до 5%. У серпні ступінь ураженості кролів різко зростає -- до 61,6%, а у вересні до 66,6%.
Клінічна картина. Паразитування на тілі кроля кліщів виду Listrophorus gibbus супроводжується гіперемією, свербежем, розчухами, появою на тілі струпів. В уражених кролів спостерігають рідке волосся, на окремих ділянках тіла виявляють округлої форми, різної величини безволосі ділянки (волосся ніби підстрижене біля його основи). Після часткового випадання і розрідження волосяного покриву кролі починають втрачати у вазі і на 35--40-й день можуть навіть загинути при явищах кахексії.
Діагноз. Виявлення на тілі кролів кліщів і наявність клінічної картини є достатнім для поставлення правильного діагнозу.
Для виявлення кліщів на тілі кролів після клінічного огляду вищипують або вистригають волосся на різних ділянках тіла (крижі, спина, бокові стінки живота, груди, шия, голова, хвіст). Волосся кладуть у чашки Петрі і через предметне скло досліджують під штативною лупою та мікроскопом. Кліщів легко знаходять за їх рухом на волоссі.
Лікування. При лістрофорозі можна рекомендувати севін у вигляді 2-процентного дусту 2 рази з проміжком 7 днів. Тварин обробляють дустом з марлевих мішечків, обпилюючи всю поверхню тіла (по 20--30 г на кроля).
Профілактика та заходи боротьби такі ж, як при псороптозі.
Захворювання, які спричиняють тромбідіїформні кліщі. Деякі з тромбідіїформних кліщів, які паразитують на свійських тваринах, спричиняють особливі, іноді дуже стійкі дерматози.
До числа таких кліщів належать представники родини Demode-cidae і Trombiculidae.
Демодикоз. Це захворювання спостерігається у різних тварин, у тому числі і в кролів, і спричиняється кліщами з роду Demodex (рис. 37).
Етіологія. Збудником демодикозу кролів є кліщі виду Demodex cuniculi. Довжина самця 0,142--0,148 mm, ширина -- 0,032--0,035 mm; самка цього кліща не вивчена.
Демодикоз завдає певної шкоди хутрово-звірівницьким господарствам, шкіряній і хутровій промисловості.
Епізоотологія. Зараження відбувається при тісному контакті здорових тварин із хворими, менш вірогідне зараження через загальні приміщення і речі догляду.
Найбільш сприйнятливі до демодикозу молоді тварини, кролі виснажені або ослаблені різними захворюваннями, а також і ті, що утримуються в антисанітарних умовах.
Патогенез. Розмножуючись у волосяних фолікулах, кліщі зумовлюють запалення шкіри з явищами лущення епідермісу і випадання волосся. Механічно подразнюючи тканини шкіри і діючи на нервові закінчення продуктами обміну речовин, кліщі спричиняють атрофію волосяних сосочків і сальних залоз, порушують процес живлення шкіри та її іннервацію. Внаслідок розмноження кліщів і, можливо, їх токсичної дії сосочковий шар атрофується, кровоносні судини розширюються, епідермальні клітини проліфе-рують, а виникаючі при цьому рогові утворення закупорюють отвори волосяних фолікулів. Поверхня шкіри вкривається численними лусочками. Запальний процес може ускладнюватися секундарною інфекцією, і в місцях ураження утворюються абсцеси.
При значних ураженнях шкіри можуть виникнути явища тяжкої інтоксикації або сепсису.
Клінічна картина. Захворювання характеризується випаданням волосся і утворенням лусочок навколо очей, на внутрішній і зовнішній поверхнях вух і на потилиці. Потовщена і зморщена шкіра може нагноюватись і навіть відмирати.
Діагноз. При поставленні діагнозу основуються на клінічних проявах хвороби, а також на виявленні кліщів при акаралогічному дослідженні скрібків із поверхні ділянок тіла.
Лікування та профілактика. Оскільки ці питання при демодикозі кролів досі недостатньо розроблені, доцільно використати досвід лікування і профілактики, набуті в боротьбі з демодикозом собак. Наприклад, уражені ділянки шкіри можна обробити водною емульсією тролену 1-процентної концентрації один раз на 4 дні протягом місяця або 2-процентним лініментом фенотіазину, виготовленого на риб'ячому жирі, протягом 10--12 днів.
У господарстві слід додержувати загальних ветеринарно-санітарних вимог.
Тромбікульоз. Маловивчене захворювання кролів, спричинюване паразитуванням личинок кліщів із роду Trombicula. Ці кліщі мають плоске, спереду ширше, а ззаду завужене тіло з м'якими оксамитовими, яскраво забарвленими покривами, довгі кінцівки і двоє стебельчастих очей їх часто називають червонотілими кліщами. Личинки кліща занурюють у шкіру верхні щелепи і ссуть кров, від чого їх тіло значно збільшується. Ці кліщі нападають в основному «а ноги, живіт і толову кролів. їх наявність на тілі тварин супроводжується сильним свербежем. На шкірі від кліщів з'являються червоні плями і сильно сверблячі папули.
Лікування. Рекомендується втирати в уражені місця 12-процентний розчин бісетилксантогену в рослинній олії або мінеральному маслі.
Використана література:
1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., «Урожай», 1976, стр. 152 (на украинском языке).
Страницы: 1, 2
