Валова продукція рослинництва в порівняльних цінах 2001 року складає 2833 тис.грн., тваринництва 2215 тис.грн., всього 5048 тис.грн..
Середньорічна кількість робітників - 180 чоловік, в т.ч. в рослинництві - 85, в тваринництві - 95.
Вироблено валової продукції сільського господарства на одного середньорічного працівника 28040 грн., в т.ч. в рослинництві - 33329 грн., в тваринництві - 23316 грн..
Продукція реалізується згідно укладених договорів. Основні ринки збуту продукції: м. Київ, м.Чернігів - за готівку або по безготівковому рахунку переробним підприємствам; по реогіональному контракту - м.Бобровиця “Заготзерно”.
Ціни реалізації визначаються, виходячи з цін на біржах.
Бартерні операції по реалізації зерна в господарстві не проводяться.
В господарстві виробляється в середньому за рік 40000 цнт кормових одиниць, що складає:
на 1 га сільськогосподарських угідь - 15,97;
- на 1 середньорічну умовну голову худоби - 20,0;
собівартість 1 цнт кормових одиниць складає 36 грн. 65 коп.;
прямі затрати праці - 2,44 люд.год..
Рівень рентабельності в рослинництві за 2002 рік складає 63%.
Таблиця № 5 Структура посівних площ.
№ п\п
2001
2002
га
%
1
2
3
4
5
6
7
Зернові і бобові (озимі і ярові)-всього
В т.ч. озима пшениця
Озиме жито
Ячмінь
Овес
Гречка
Вика
Цукрові буряки
Кукурудза на силос і зелений корм
Кормові буряки
Кукурудза на зерно
Багаторічні трави на зелений корм і сіно
Однорічні трави на зелений корм і сіно
Всього посівів
1110
500
100
350
90
40
30
180
400
20
320
243
2373
47
22
15
8
17
13
10
1190
490
110
50
70
200
393
21
Чергування культур у сівозміні ( на момент складання )
№ поля, на якому буде розміщена культура на рік складання сівозміни
Площа поля, га
Польова сівозміна № 1
Ячмінь з підсівом багат.трав
190
Польова сівозміна № 2
Ячмінь з підсівом люцерни
210
Кормова сівозміна № 1
Однорічні трави на зелений корм
143
Як ми бачимо з таблиці, що перша сівозміна досить ефективно використовується. При такому чергуванні культур зберігається допустимість попередників для окремо взятої культури, що добре впливає на врожайність с\г культур. При дотриманні сівозміни відбувається боротьба з хворобами, шкідниками та бур”янами.
Рельєфом тієї чи іншої місцевості називають сукупність форм горизонтального і вертикального розмежування поверхні землі. Як додатні (опуклі ) так і відє»мні ( увігнуті ) форми рельєфу обмежені з боків різно орієнтованими схилами. Основними елементами рельєфу є вододіли, схили і долини.
Рельєф є одним з важливих факторів процесів грунтоутворення. Характерно, що незначні зміни рельєфу - підвищення або пониження навіть на площі в один гектар і менше - досить помітно впливають на зміни грунту в цілому або на окремі показники його родючості.
Рельєф впливає на розподіл атмосферних, грунтових і підгрунтових вод, тепла, сонячної радіації та на кліматичні умови в цілому. Під впливом різних умов рельєфу змінюється зволоження грунту , склад рослинності. Рельєф місцевості впливає також на ерозію поверхні ( змивання і розмивання ), намивання грунтів, порід тощо.
Грунти на південних схилах одержують більше тепла, тут часто змінюється температура, швидше випаровується волога та ін. Саме тому грунти північних схилів більш вилужені і зволожені, мають грубіший механічний склад, бідніші на поживні речовини, ніж південні.
Розрізняють додаткові і від»ємні елементи рельєфу. До перших відносять усі підвищення - плато ( рівнини ), тераси, бугри, гриви, бархани, дюни, а до від»ємних - долини, западини, улоговини, балки, яри, блюдця тощо.
Більшу частину території займає Поліська низовина з долинами численних річок, у заплавах яких багато лук та озер, які затоплююються повеневимиводами. Глибина річкових долин збільшується з півночі на південь і вони , як правило, мають по дві-три заплавні тераси.
У центральному та західному Поліссі слабко виражений макрорельєф і дуже розвинутий мезорельєф. Східна частина центрального Полісся являє собою моренну рівнину з грядово-хвилястим рельєфом. Мікрорельєф тут проявляється у вигляді різних за формами неглтбоких впадин.
Західне Полісся - це древня тераса Дніпра і Десни. Місцевість цієї зони переважно мілкохвиляста рівнина, порізана густою сіткою річок з окремими підвищеннями і виступами корінного плато.
Земельний масив господарства розміщений з заходу на схід на 5 км, а з півночі на південь - 6км.
Рельєф території полів являє собою слабохвилясту рівнину з значною кількістю блюдцеподібних западин і має нахил 0 - 1 на південь.
На території господарства знаходиться ряд водоканалів та ставків. Довжина каналів коливається від 1 до 3 км. Ставки займають площу від 0,25 до 0,5 га.
Грунтом називають верхній шар земної кори, що утворився і змінюється в результаті вивітрювання гірських порід і безперервного впливу фізико-хімічних і біологічних процесів, а також діяльності людини та який на відміну від гірської породи набув у процесі розвитку основної ознаки - родючості.
Родючість - це основна якість грунту, яка поліпшується і змінюється в процесі його розвитку.
Грунти з їхньою природною родючістю на земній кулі утворились у процесі складного перетворення порід і мінералів під впливом кліматичних і біологічних факторів.
Утворення грунту є процес взаємодії гірської порроди з водою, повітрям і живими організмами - мікроорганізмами, вищими ррослинами і тваринами. Під впливом живих організмів, що оселяються на породі, верхній шар її змін перетворюються на доступні для рослин поживні речовини.
Грунтовий покрив господарства представлений найбільш поширеними чорноземами типовими. Вони займають 35% загальної площі, і становлять 54% її орних земель.
Чорноземами типовими називають грунти, у яких найбільш виражені ознаки утворення чорноземів - інтенсивне нагромадження гумусу, азоту та зольних елементів, неглибоке вимивання карбонатів, відсутність різкої диференціації грунтового профілю.
Генезис цих грунтів пов»язують із нагромадженням великої кількості біомаси під різнотравно-злаковою рослинністю в умовах сприятливої зволоженості.
Глибина гумусних горизонтів варіює від 35 до 45 см. Характерна особливість профілю чорноземів типових - поступове зменшення гумусного забарвлення.
Грунтотворні породи мають переважно легкий механічний склад і представлені піщаними, глинисто-піщаними, супіщаними і легкосуглинковими водно-льодовими, льодовиковими та алювіальними відкладами. Зрідка здебільщого в західних районах, у місцях виходу на поверхню масивно-кристалічних порід трапляються крейдяно-мергельні плями. У деяких місцях Полісся невеликими острівками поширені лесові відклади.
Страницы: 1, 2, 3