До когорти вищенаведених сортів слід віднести також сорти Вікторія одеська, Українка одеська, а також ще новішій сорт Лузанівка одеська. Останній сорт належить до групи сильних пшениць 11.
Досвід розвинутих країн свідчить, що зростання виробництва зерна можливе за рахунок подальшої інтенсифікації. За прогнозом наукового центру компанії ІСІ (Велика Британія) у перспективі приріст урожаю зернових культур здійснюватиметься в результаті впровадження нових сортів (8,6 ц/га), добрив (15 ц/га), зниження втрат при збиранні (0,5 ц/га), захисту від злакових бур'янів (17,5 ц/га), хвороб (16,5 ц/га) і шкідників (6 ц/га). Ці прогнози підтверджуються і даними кращих фермерських господарств. Кращі фермери в країні (більше 5%) одержують у середньому по 60 ц/га зерна 22.
Лихочвор В. відмічає, що вчасне і повне звільнення посіві озимої пшениці від конкуренції з бур'янами за життєвий простір, світло, вологу, елементи живлення є основою одержання високих урожаїв зерна. За великої забур'яненості посівів урожайність зерна зменшується на 25 - 30%, а то й у 1,5 - 2 рази[18].
Обелець О.С. відмічає загальну тенденцію в Україні зростання виробничих витрат на 1 га посівної площі зернових при неадекватному зростанні урожайності. Витрати на 1 га зібраної площі у 2002 році збільшилися проти 1996 року у 3,6 раза, а врожайність підвищилася лише на 39,2%. В результаті собівартість 1 ц зерна у порівнянні з 1996 роком зросла майже утричі. Ми підтримуємо його думку з приводу того, що збільшення витрат на 1 га зернових зумовлене насамперед істотним здорожченням виробничих матеріально-технічних ресурсів[26].
1.2 Показники економічної ефективності виробництва зерна та методика їх визначення
Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва - складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.
Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з 1 га посіву при найменших витратах праці. Слід мати на увазі, що ефективність - не лише співвідношення витрат на результати виробництва, але і якість, корисність продукції для споживача. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці.
Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.
Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності.
Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна - витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки - по співставним цінам.
Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд. - год., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:
Е = ВП/t, (1)
де ВП - валова продукція, грн.
t - час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.
Е = ЧП/t, (2)
де ЧП - чиста продукція, грн.
Е = П/t, (3)
де П - прибуток, грн.
Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.
Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.
Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість - це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов'язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.
Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції - відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.
Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:
Е = ВП/ S, (4)
де S - площа посіву, га
Е = ЧП/S, (5)
Е = ЧД/S, (6)
Е = П/S, (7)
Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції:
Рр = П / Ср х 100%, (8)
де Рр - рівень рентабельності, %;
П - прибуток, грн.;
Ср - собівартість реалізованої продукції, грн.
або
Рр = (Ц - Ср)/ Ср х 100%, (9)
де Ц - ціна реалізації 1 ц зерна, грн.
Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори - собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.
Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.
2. Рівень і ефективність виробництва зерна
2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства
Приватне сільськогосподарське підприємство «Кумари» Первомайського району Миколаївської області в селі Кумари Первомайського району на відстані у 340 кілометрів від міста Миколаєва і відноситься до зони південного степу України.
Територія господарства розташована в основному на рівнинному плато. Загальна земельна площа, за даними на 1.11.2009 року складає 1899 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя 1899 га у т.ч. 1899 га ріллі. Ґрунтовий покрив в основному складається з південних чорноземів звичайних середньо - і мало гумусних. Місцями зустрічаються засолені ґрунти.
Товщина профілю незмитих чорноземів складає 80 - 85 см. Вміст гумусу в орному шарі - від 4,1 до 5,3%. Змиті ґрунти потребують протиерозійного захисту. Родючість орних земель господарства характеризується в основному 56 балами. Згідно агрокліматичному районуванню території Миколаївської області Первомайський район відноситься до східних регіонів Миколаївської області, які характеризуються континентальним, теплим посушливим кліматом, середньорічна температура яких +10 0С. Для цих районів характерне тривале, жарке, малодощове літо, пізня, коротка тепла осінь, коротка малосніжна зима, рання, тепла, коротка весна. Пересічна температура повітря січня -6,0 0С морозу, липня - 19 0С тепла. Абсолютний максимум +34 - 37 0С, абсолютний мінімум - 29-330С. Тривалість без морозного періоду - 160-185 днів.
Велику шкоду господарству наносять повітряні та ґрунтові посухи, так як підприємство розташовано в посушливій агро кліматичній зоні. Посухи спостерігаються весною, влітку і восени. Для комплексної оцінки тепла і вологозабезпеченості використовують гідротермічний коефіцієнт. В господарстві він знаходиться нарівні 0,9 - 1,0. Для одержання високих врожаїв повинен бути 1,2 - 1,4.
Природні умови досліджуваного господарства сприятливі для виробництва продукції зернових культур та соняшнику. Для більш детальної характеристики ПСП «Кумари» доцільно визначити розмір сільськогосподарського виробництва.
Таблиця 2.1. Показники розміру виробництва ПСП «Кумари» Первомайського району
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
