Проведемо огляд динаміки середньодобового приросту на малюнку 2.1.:

З огляду мал.. 2.1. спостерігається чітка тенденція у якісній зміні даного показника ефективності виробництва: середньодобовий приріст м'яса ВРХ має щорічну тенденцію до збільшення на даному підприємстві.

Проведемо огляд зміни виробничих витрат підприємства на мал.2.2.:

Проводячи огляд росту виробничих витрат по виробництву м'яса ВРХ (Мал.2.2) зазначимо що за даний період розмір виробничих витрат значно зріс і надто високі темпи росту даної статті зобов'язує керівництво підприємства внести зміни у технологію виробництва даної продукції що вирівняти ситуацію стосовно відповідності росту показників.

2.3 Умови і рівень годівлі

Корми -- один з найважливіших видів матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва тваринницької продукції, оскільки продуктивність тварин на 50 - 80% залежить від факторів зовнішнього середовища, з яких найголовнішим є годівля.

Годівля має велике значення. Тільки при забезпеченні тварин повноцінними кормами можна забезпечити їх високу продуктивність.

Від годівлі залежить не тільки кількість, а й якість продукції. При відгодівлі корів застосовують зелені корми, відходи технічного виробництва: борошняного, цукрового; комбікорми.

На практиці згодовують концентровані корми у вигляді пійла. Чим кращі грубі і соковиті корми, тим менше потрібно кормів.

Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів.

Використовується багато різноманітних кормів, які за походженням поділяють на такі групи: рослинні, корми тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, в свою чергу, поділяються на концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).

Міцна кормова база передбачає виробництво різних видів кормів залежно від галузі тваринництва, враховуючи при цьому природно-економічні умови господарства. Загальну кількість кормів і окремих їх груп обчислюють у кормових одиницях.

За одиницю кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.

Співвідношення кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання кормової бази г це забезпечення раціональної годівлі тварин збалансованими за всіма поживними речовинами кормами. При цьому в раціонах тварин має забезпечуватися оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.

Повноцінність і збалансованість кормових раціонів - найважливіша умова підвищення ефективності годівлі та продуктивності тварин.

Відповідно до біологічних особливостей худоби кормові раціони значно відрізняються за співвідношенням у них різних видів кормів. У раціонах годівлі найбільшу питому вагу займають концентровані корми.

У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25%. У раціонах годівлі ВРХ 19-20% кормів припадає на силос, 18% - на сіно, сінаж і солому, до 30% - на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубі корми.

Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на 1 умовну голову худоби (в ц корм. од.).

Кормова площа - це частина сільськогосподарських угідь підприємства, яка використовується для виробництва різних видів кормів для тваринництва.

Для розрахунку кормової площі господарства використовують формулу

де,

Кп - кормова площа господарства, га;

По - площа кормових культур на орних землях, га;

Пп - площа природних кормових угідь, га;

В1, В2, В3 - частина валового збору окремих сільськогосподарських культур, що виділяється на корми, ц;

y1, y2, y3, - урожайність сільськогосподарських культур, частина валового збору яких виділяється на корми, ц/га.

2.4 Показники ефективності виробництва і продуктивності галузі (ціни реалізації, собівартість, рентабельність) і їх факторний аналіз

Проведемо огляд показників ефективності виробництва м'яса ВРХ у таблиці 2.5.:

Таблиця 2.5.

Показники ефективності виробництва яловичини в ТОВ "Аграрій СВПП"

Аналізуючи дані таблиці 2.5., зазначимо що виробництво яловичини для підприємства було щорічним постійним збитком. Але дане підприємство на противагу ситуацію в Україні щодо даної галузі, коли відбувається скорочення і зникнення виробництва яловичини у підприємствах, не лише не прийняло рішення про ліквідацію даного виробництва, а й проводило і відмітимо що ефективно проводило заходи по підвищенню рентабельності виробництва даної продукції. Результат даних заходів був помітний у щорічній зміні показників. За рахунок постійного росту якісних показників підприємство щорічно збільшувало кількість поголів'я, створюючи таким чином додатковий ефект від наявності високого рівня росту середньоденного приросту.

Проведемо факторний аналіз зміни рентабельності у таблиці 2.6.:

Таблиця 2.6.

Факторний рентабельності виробництва реалізованого м'яса ВРХ в ТОВ "Аграрій СВПП"

Провівши аналіз рентабельності виробництва даної продукції в таблиці 2.6., зазначимо, що підприємству при постійному, щорічному рості цін майже на всі товари і сировину в країні, вдалося зберегти собівартість продукції на майже незмінному рівні 2006 року. Це забезпечило зміну рентабельності на 33,3 % у тому числі на 34,2 % за рахунок зміни ціни на продукцію і на -0,9 % за рахунок зміни собівартості реалізованої продукції.

3. Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції у підприємстві

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5