Рефераты. Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

;

2882,4=10,059а2;

а2 = 286,5;

3000=а1+10*286,5; а1=135;

2081,5=а0+10,4286135+9,4757286,5

а0=-2041,1;

Модель рівняння залежності виходу валової продукції від фондозабезпеченості та енергозабезпеченості має такий вигляд:

;

Коефіцієнт регресії показує, що із збільшенням фондозабезпеченості на 1 тис. грн., вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 286,5 тис. грн., а також із збільшенням енергозабезпеченості на 1 к.с. вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 135 тис. грн.

Крім параметрів рівняння необхідно встановити щільність кореляційного зв'язку, який знаходиться за допомогою коефіцієнтів кореляції.

;

або 81,4%

Необхідні розрахунки приводяться в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Розрахункові дані для визначення парних коефіцієнтів кореляції
Роки	Ланцюгові абсолютні прирости	Квадрати приростів	Добуток приростів
	X1	X2	Y	X12	X22	Y2	X1y	X2y	X1X2
1997	-	-	-	-	-	-	-	-	-
1998	0,080	0,012	-66,400	0,006	0,000	4408,960	-5,312	-0,802	0,001
1999	-0,060	-0,041	15,600	0,004	0,002	243,360	-0,936	-0,632	0,002
2000	0,070	0,055	-19,500	0,005	0,003	380,250	-1,365	-1,077	0,004
2001	-0,085	-0,027	20,700	0,007	0,001	428,490	-1,763	-0,555	0,002
2002	-0,101	0,129	-59,700	0,010	0,017	3564,090	6,039	-7,708	-0,013
2003	0,202	-0,073	57,300	0,041	0,005	3283,290	11,593	-4,176	-0,015
Разом	0,106	0,056	-52,000	0,073	0,028	12308,440	8,256	-14,950	-0,018

Аналізуючи розраховані данні можна зробити висновок, що множинний коефіцієнт кореляції свідчить про середній зв'язок між виходом валової продукції, фондо- та енергозабезпеченістю, а множинний коефіцієнт детермінації показує, що сукупний вплив вказаних факторів на вихід валової продукції складає, 81,4%, а 18,6% інших неврахованих факторів.

Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва

4.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва

Важливим напрямом зростання ефективності сіль-ськогосподарського виробництва є підвищення рівня за-безпеченості господарств основними і оборотними фон-дами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спо-стерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевид-не значення раціонального використання машинно-трак-торного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основ-них фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростан-ня його ефективності.

У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сіль-ськогосподарської продукції має велике економічне і со-ціальне значення, воно рівнозначне збільшенню вироб-ництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нероз-ривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільсько-господарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання ре-зервів поліпшення якості та збереження виробленої про-дукції можна на 20--30 % підвищити рівень її спожи-вання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільсь-когосподарського виробництва є раціональне викори-стання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її орга-нізації та відповідних методів матеріального і мораль-ного заохочення працівників у досягненні високих кін-цевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність всіх господарств та їх виробничих підроз-ділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова орга-нізація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

4.2 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Підвищення економічної ефективності сільського гос-подарства передбачає збільшення виробництва і підви-щення якості сільськогосподарської продукції при одно-часному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми не-розривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифіка-цією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільсько-господарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним дже-релом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподар-ського виробництва, які забезпечують дальше збільшен-ня обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних за-ходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне ви-користання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих техно-логій та індустріальних методів виробництва; підвищен-ня якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробни-цтва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського ви-робництва на основі різноманітних форм власності і ви-дів господарювання і створення для них рівних еконо-мічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефек-тивності сільськогосподарського виробництва найважли-вішим є поліпшення використання землі на основі під-вищення її родючості і зростання врожайності сільсько-господарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з вико-ристанням досягнень науки, передової практики і забез-печенням високої якості праці. У передових господар-ствах України одержують зерна озимої пшениці по 55--60 ц/га, кукурудзи -- 70--80, а на зрошуваних зем-лях--100--120, цукрових буряків -- 550--600, зеленої маси кукурудзи -- 400--450, сіна багаторічних трав -- 50--60 ц/га.

Водночас впровадження у виробництво культур і сор-тів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загост-рення екологічної ситуації.

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світо-ва практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту грун-тів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефектив-ності сільського господарства -- впровадження комплекс-ної механізації і автоматизації виробництва в усіх галу-зях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільсь-когосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.[13]

Матеріальною основою підвищення економічної ефек-тивності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досяг-нень науково-технічного прогресу, яке включає вдоско-налення, раціональне поєднання і взаємодію всіх еле-ментів праці -- знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продук-тивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70--75 % зумовлюється досягненнями технічного прогре-су, частка організаційних факторів становить 25--30 %, підвищення економічної ефективності сільськогоспо-дарського виробництва відбувається в умовах поглиб-лення спеціалізації і посилення концентрації виробни-цтва на основі міжгосподарської кооперації і агропро-мислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського вироб-ництва, який забезпечує переведення господарств на пов-не самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно ниж-чому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господарствами.[8, с.45-49]

Висновки

На основі проведеного дослідження по радгоспу Степовий можна зробити такі висновки.

Отже радгосп Степовий є середнім за розмірами господарством з широкою спеціалізацією, але найбільшу частину у виробництві сільськогосподарської продукції займає рослинництво і тваринництво.

З таблиці 2.1 бачимо, що господарство збільшує вихід валової продукції не за рахунок збільшення посівних площ, а за рахунок збільшення чисельності худоби. Аналізуючи останні роки 2002 - 2003, можна побачити, що 2003 рік для господарства виявився досить складним. Це пов'язано з вимерзанням всіх озимих культур. Господарство вимушено було затрачати додаткові кошти на їх пересівання, що потягнуло за собою підвищення собівартості продукції.

Для підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва господарство повинно застосовувати оптимізацію сівозмін, що поліпшить використання земельних ресурсів, і дасть змогу уникнути виснаження земель.

На мою думку було б непогано налагодити систему зрошування. Відремонтувати фрегати та канали подачі води на поля значно поліпшить догляд за досить специфічним грунтом.

Докорінне перетворення економічних відносин в агро-промисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічно-го прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників господарювання, який має встановити насамперед за-лежність оплати праці від розмірів госпрозрахункового доходу господарства.

Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського вироб-ництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на про-дукцію агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створюва-ла умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на принципах господарського розрахун-ку і самофінансування.

Список використаних джерел

1. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку. - К.: ІАЕ УААН, 2000. - 574 с.

2. А. В. Дудник, П.В. Хом'як Застосування біостимуляторів росту при вирощуванні соняшника // Вісник аграрної науки Причорномор'я, 2001, випуск 2

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. - 624с.

4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

5. Гаркавий В.К. Статистика. - К.: Вища школа, 1995

6. Економіка підприємства. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

7. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка,

М.М. Рудий, А.А. Чалий: за ред. П.П. Руснака. - Урожай, 1998. - 201 с.

8. Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. - М.: ЄКМОС, 1998р.

9. Зінченко О.І. Рослинництво, К.: „Аграрна освіта”, 2001.

10. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. - К.: Вища школа, 1991р.

11. Мертенс В.П. Економіка сільського господарства. - К.: Вища школа, 1991

12. Опря А.Т. Статистика - К.: „Урожай”, 2002р.

13. Писаренко В.М. „Захист рослин: екологічно обґрунтовані системи”, Полтава: „Інтеграфіка”, 2002р.

14. Статистика. Підручник /Головач А.В. та ін. / - К.: Вища школа,

1996. - 623 с.

15. Статистика. Підручник. За ред. Герасименка. К.: Вища школа, 2000.

16. Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства. Навчальний посібник. К.: 2001

Array

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6

;

;

;