Зміст
Вступ
Розділ 1. Екологічне землеробство як альтернатива традиційному землеробству
1.1 Початок та особливості екологічного землеробства
1.2 Досвід землеробства в Європі
Розділ 2. Поширення екологічного землеробства в Європі
2.1 Етапи впровадження екологічного землеробства
2.2 Сертифікація екологічних ферм
Розділ 3. Проблеми розвитку екологічного землеробства в Європі та його перспективи
3.1 Розвиток екологічного земельного господарства
3.2 Проблема ринку екологічних продуктів
3.3 Економічні результати екологічного господарства
3.4 Перспективи екологічного землеробства Литви у зв'язку з інтеграцією в ЄС
Розділ 4. Оцінка екологічного стану ферм Європи
4.1 Охорона атмосферного повітря на екологічних фермах
4.2 Утилізація відходів сільськогосподарського виробництва
4.3 Використання водних ресурсів
4.4 Способи очистки стічних вод на екологічних фермах
Розділ 5. Охорона праці в сільськогосподарському виробництві
5.1 Санітарні правила по зберіганню, транспортуванню і застосуванню пестицидів (отрутохімікатів) у сільському господарстві
5.2 Охорона харчових продуктів
5.3 Охорона атмосферного повітря
5.4 Охорона джерел водопостачання
5.5 Охорона ґрунту
Розділ 6. Спонсорство екологічних ферм
6.1 Спонсорство ферм екологічного вирощування
Висновки та рекомендації
Використана література
Додатки
Дуже важливою умовою закріплення політичної незалежності в Європі є економічний розвиток у всіх можливих сферах, в тому числі і в сільському господарстві. В даний час для пожвавлення європейської економіки може стати фактор розвитку сертифікованому екологічного сільського господарства і реалізація його продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для цього на даний час в Європі є всі необхідні умови. Майже в 10 разів зменшилось використання хімічних препаратів і забруднення ними середовища. В селі багато не повністю зайнятих, кваліфікованих і бажаючих працювати людей. Створені і успішно працюють спілки фермерів екологічного сільського господарства та їх спонсорів «ГАЯ», суспільна сертифікована установа «Екоагрос». Почав працювати внутрішній ринок/, початий експорт екопродуктів за кордон. Державами визначені прямі виплати перші 5 років для екологічних господарств перехідного періоду. Визнання і оцінка руху екологічних господарств в світі. Деякі країни є членами Європейського Союзу і узгоджують свої правові акти з регламентом суспільства та іншими правовими документами. Останнім часом особливу увагу надають фінансуванню сільського господарства та охороні навколишнього середовища. Отже, здається, що для розвитку сучасного господарства в Європі склалися всі необхідні умови.
Але потрібно акцентувати, що більшість європейських авторів досліджують лише технологічні аспекти екологічного господарства, в той час, коли економічний бік ще зовсім мало досліджений. Можливо, це і є основна причина того, що кількість екологічних господарств і сертифікованих земельних площ так мало в порівнянні з деякими розвинутими європейськими країнами. До цих пір ринок екологічних продуктів майже не був досліджений, не вистачає даних про результат екологічного господарства.
Отже, мета цієї роботи - вивчення проблем розширення екологічного землеробства в Європі.
Основні напрямки роботи:
вивчити аспекти відмінності (економічних та технічних) в екологічних та традиційних господарствах;
встановити роль екологічного господарства в Європі;
з ясувати систему начислення до екологічних господарств;
з ясувати причини і цілі виникнення екологічних господарств;
з ясувати і оцінити надану державам допомогу;
з ясувати головні проблеми екологічного господарства;
провести аналіз результатів екологічного господарства в Європі;
встановити перспективи екологічного землеробства в процесі інтеграції країн в ЄС.
Об єкт дослідження - екологічне сільське господарство.
Методи дослідження - загальноосвітні досліджувані методи в сфері спеціальної літератури - логічний аналіз і синтез; індукція та дедукція; порівняльний аналіз, логічні і графічні методи.
Період дослідження 1990 -2004 рр., так як 1990 році почалось розширення екологічного господарства в Європі. Вивчаючи праці різних авторів, закони і періодичну літературу про особливості екологічного господарства в Європі, у цій роботі вивчаються проблеми розширення і запроваджуються перспективи у зв'язку з інтеграцією країн в ЄС.
Початківці екологічного землеробства дали різні назви того, що вони робили і тому у світі використовувались різні назви екологічного землеробства. Англійські вчені називали його органічним, в Європі органічним, екологічним і біологічним землеробством. На даний час всі ці назви визнані рівноправними і є синонімами. Проблема назви стала менш важливою, коли екологічний рух досяг суспільної згоди, що ж таке екологічне господарство. Це було досягнуто зусиллями Міжнародної Федерації руху органічного сільського господарства (IFOAM) у 1972 році.
В європейських країнах затверджені «правила екологічного сільського господарства: виробництво, переробка, реалізація, маркерування» , в яких екологічне сільське господарство (органічне, біологічне, біоорганічне), зображене, як господарство, в якому не використовуються синтетичні, хімічні препарати (добрива, пестициди, ліки, стимулятори росту та ін.) їх заміна натуральними та мінеральними матеріалами.
Всесвітні вчені по - різному трактують за змістом рівносильні екологічні господарства. Американські вчені Ю.Д. Максфельт, Дж. П. Реганольд, Р. І. Папендік, Дж. Ф. Пар, акцентують збалансованість сільського господарства, яке охоплює деякі варіанти не традиційного сільського господарства, звичайно назване органічним, альтернативним, регенеративним, екологічним, однак «органічним» або «альтернативним» не значить збалансоване. Для того щоб господарство могло називатися збалансованим, воно повинно виробляти високоякісні продукти харчування, зберігати свої ресурси, не завдавати шкоди навколишньому середовищу і бути прибутковим. Для того щоб збалансоване господарство не було залежало від добрив, воно повинно використовувати, на скільки це можливо, корисні природні ресурси і відновлюючі джерела. Таке господарство допомагає вирішити більшість серйозних проблем, від яких залежать виробництво продуктів харчування у всьому світі : високі ціни на енергоносії, забруднення підземних вод, ерозія грунтів, зниження врожайності, виснаження природних ресурсів, нижчий рівень доходів фермерів, погіршення умов навколишнього середовища та збільшення захворюваності не лише людей, але й рослин та тварин різними хворобами.
Вчений Н. Лампскін підкреслює фундамент екологічного землегосподарства - земля, як жива система в якій відображаються суть між землею, рослинами, тваринами і людиною. Як в природі взагалі, так і в землеробстві зміна одного компоненту такої системи може сильно відобразитися на інших.
За твердженнями інших авторів - екологічне сільське господарство (альтернативне, шкодуюче) - це система господарювання, яка спирається на обмінні, на накопичувальні в господарстві органічні добрива (залишки рослин, гній, зелена маса) і методи нехімічного контролю бур'янів, шкідників, хвороб. У системі екологічного господарювання відмовляються від синтетичних добавок, для продовженння зберігання продуктів харчування і кормів. Структура грунту і покращення родючості - це основа рослинної продукції в екологічному господарстві. Розвиваючи рослинництво, переслідується мета зберегти різносортність і екологічний баланс у середовищі, так зменшуючи спалахи хвороб та число шкідників. Розвиваючи тваринництво, головне звернути увагу на умови утримання тварин, аспекти годування, звертаючи особливу увагу на забезпечення тварин достатньою кількістю екологічних кормів хорошої якості і відповідним ветеринарним доглядом. Досягаючи гармонічного зв'язку між рослинництвом та тваринництвом, дуже важливо знайти правильні співвідношення між вирощуваними в господарстві кормами і кількістю утримуваних тварин. Екологічне сільське господарство це господарство, яке опирається на передові доступні для середовища технології, гарантована висока якість продуктів харчування, їх виробництва, економно використовуючи природні ресурси , підтримуючи природний баланс [4,5,6,41].
Таке господарювання далекоглядне в порівнянні зі звичайною хімізацією в кількох аспектах :
природоохоронний - зберігаються від забруднення поверхневі та підземні води, зберігається життєдіяльність та родючість грунту, не руйнується його структура, зберігається верхній врожайний ярус, в дерні живучи мікроорганізми, збільшується їх різновидність.
економічний - використовуються місцеві ресурси, зменшуються виробничі витрати.
соціальний - екопродукти не шкодять людському здоров ю, створюються нові робочі місця, зберігаються малі господарства.
Культурний - зберігається етнокультура, зберігається самобутність видів краю.
Цілі екоземлеробства зображені на рис.1
Вивчення наукової літератури про розширення екологічного господарювання поділяється на 2 аспекти :
технологічний, який встановлює різницю між екологічним і традиційним землеробством;
економічний, який оцінює результати господарювання між екологічним і традиційним господарствами.
Необхідно звернути увагу, що автори менш розвинутих європейських країн в основному вивчають технологічну сторону господарювання, в той час як економічні питання мало вивчені. На даний час, вивчаючий економічні аспекти екологічного господарювання А. Александравічус відмічає, що ринок екологічно чистих продуктів в Литві вивчений лише частково і не вистачає достовірних документів про прибутковість екологічних продуктів. Дані про доходи екологічних господарств і їх витратах накопичуються, однак широкій масі поки не повідомляється. Проведені лише в декількох господарствах не систематичні дослідження, з яких було б не вірно формулювати результуючі висновки про стан всіх екологічних господарств в Литві.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15
