Тим часом протягом серпня - вересня 2006 р. «Наша Україна» вела переговори про участь у широкій урядовій коаліції. Ці переговори, однак, не привели до угоди, і 4 жовтня <http://ru.wikipedia.org/wiki/4_%D0%BE%D0%BA%D1%82%D1%8F%D0%B1%D1%80%D1%8F> лідер парламентської фракції «Наша Україна» Роман Бессмертний <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9,_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87> заявив, що НСНУ переходить в опозицію до діючого уряду Віктора Януковича й широкої урядової коаліції й відзиває своїх міністрів з уряду.
«Наша Україна» оголосила про намір вести консультації про можливості входження в міжфракційну парламентську опозицію, яку очолює Юлія Тимошенко <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%BB%D0%B8%D1%8F_%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE>. Для співробітництва з БЮТ лідер «Нашої України» запропонував створити конфедерацію «Європейська Україна». Юлія Тимошенко заявила, що не збирається ділитися з «Нашою Україною» статусом головної опозиційної сили, а тим більше підписувати які-небудь угоди.
У ході сесії Верховної ради фракція БЮТ призивала за скасування політичної (конституційної) реформи, угода про яку була підписана протиборчими сторонами під час «Помаранчевої революції», і повернення президентові Ющенко повноважень, передбачених Конституцією 1996 року. У ситуації, коли правляча коаліція мала у своєму розпорядженні достатню силу, щоб не допустити такого перегляду, Юлія Тимошенко стала пропонувати провести позачергові парламентські вибори, щоб вивести країну з «конституційної кризи», у яку, на її думку, завели Україну Секретаріат президента й Кабінет міністрів, що не бажають іти на компроміс [4].
Ще в грудні 2006 р. Юлія Тимошенко заявляла, що її блок ніколи не проголосує за закон «Про кабінет міністрів».
У травні 2007 року Депутат Верховної Ради України Л. В. Стасів <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%B2,_%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%8C_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0> у відповідь на питання журналіста про фракційну дисципліну БЮТ відзначила, що «якщо твоя особиста думка випадково не збіглася з думкою керівництва й ти дозволиш собі проголосувати по-іншому, то ризикуєш потрапити в категорію «зрадників і запроданців»... Навіщо в парламенті 450 депутатів, якщо питання вирішують кілька людей?».
12 січня <http://ru.wikipedia.org/wiki/12_%D1%8F%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8F> 2007 <http://ru.wikipedia.org/wiki/2007> р., однак, депутати «антикризової коаліції» і фракції БЮТ <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%AE%D0%A2> перебороли вето президента на закон «Про Кабінет міністрів» і прийняли в першому читанні закон «Про парламентську опозицію». Таке голосування стало можливим завдяки політичній угоді, поза якою залишилися лише депутати від «Нашої України». Прихильники Юлії Тимошенко в ніч із 11 на 12 січня домовилися з «антикризовою коаліцією» Віктора Януковича про подолання президентського вето й про те, що натомість правляча коаліція підтримає Закон про парламентську опозицію, який повинен був дати переваги БЮТ як головної опозиційної фракції - право очолювати бюджетний комітет, займати пости перших заступників глав всіх парламентських комітетів, створювати тіньовий уряд, а також впливати на формування персонального складу Рахункової палати, ради Національного банку й Вищої ради юстиції. Представники парламентської опозиції були б вправі брати участь у засіданнях кабміну.
У свою чергу, вступ у чинність закону «Про Кабінет міністрів» повинен був привести до того, що президент остаточно втратив би вплив на дії органів виконавчої влади, що означало б перехід України від парламентсько-президентської до парламентської форми державного управління.
Юлія Тимошенко так пояснила причини того, що БЮТ проголосував за подолання вето президента: «Фракція проголосувала так для того, щоб навести порядок і не ганьбити країну на увесь світ внутрішньополітичними скандалами».
У березні правляча «антикризова» коаліція почала активно розширюватися за рахунок депутатів опозиційних фракцій, у тому числі БЮТ. При продовженні цього процесу парламентська коаліція могла б одержати конституційну більшість <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE>, що дозволило б їй переборювати президентське вето й вносити зміни в Конституцію - а цього президент Ющенко не міг допустити [11].
2 квітня <http://ru.wikipedia.org/wiki/2_%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%8F> Віктор Ющенко підписав указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної ради» і призначив позачергові вибори народних депутатів на 27 травня. На стороні президента виступила об'єднана опозиція, у яку ввійшли три основні політичні сили - Блок Юлії Тимошенко, блок політичних партій «Наша Україна» і суспільний рух «Народна самооборона <http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0&action=edit&redlink=1>» Юрія Луценко. Це поклало початок затяжній політичній кризі <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81_%D0%BD%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B5_(2007)> і привело до дострокових парламентських виборів.
2.5 Політичні погляди та орієнтири БЮТ перед достроковими парламентськими виборами 2007 р. та після них
На вибори Блок Юлії Тимошенко виставив список з 449 кандидатів, який очолили Юлія Тимошенко <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%BB%D0%B8%D1%8F_%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE>, Олександр Турчинов <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%A2%D1%83%D1%80%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2>, Микола Томенко <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%A2%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE>, Йосиф Вінський <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%BE%D1%81%D0%B8%D1%84_%D0%92%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9> і Андрій Шевченко.
До складу блоку ввійшли:
Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина»;
Партія «Реформи і порядок»;
Українська соціал-демократична партія.
Ще 18 липня <http://ru.wikipedia.org/wiki/18_%D0%B8%D1%8E%D0%BB%D1%8F> керівник виборчого штабу блоку «-Наша Україна Народна самооборона <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%88%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%E2%80%94_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0>» Віктор Балога <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0> повідомив, що НУНС має намір підписати з БЮТ угоду про створення коаліції «демократичної більшості» у Верховній раді VI скликання, що ґрунтується на домовленостях про спільну роботу в опозиції, досягнутих фракціями «Наша Україна» і БЮТ у лютому 2007 <http://ru.wikipedia.org/wiki/2007> року. Угода повинна була офіційно закріпити заборону на можливість створення парламентської більшості за участю Партії регіонів <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2>, КПУ <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%8B> і СПУ <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%9F%D0%A3>. У документі планувалося закріпити механізм розподілу посад у випадку перемоги на виборах - посади в уряді повинні бути розділені нарівно, при цьому блок, що одержав більше голосів, повинен був одержати пост прем'єр-міністра, а другий блок - пост голови Верховної ради [7].
23 серпня <http://ru.wikipedia.org/wiki/23_%D0%B0%D0%B2%D0%B3%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0> Юлія Тимошенко <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%BB%D0%B8%D1%8F_%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE> зустрілася із президентом України Віктором Ющенко, і вони домовилися про співробітництво БЮТ і НУНС на час виборчої кампанії й підтвердили, що планують створити коаліцію після виборів.
У результаті голосування, що пройшло 30 вересня <http://ru.wikipedia.org/wiki/30_%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%8F%D0%B1%D1%80%D1%8F> 2007 <http://ru.wikipedia.org/wiki/2007> року, БЮТ посів друге місце, одержавши 30,71 % голосів й 156 місць у парламенті, збільшивши в такий спосіб своє представництво на 27 депутатських місць. Число виборців, що проголосували за БЮТ, виросло майже на 1,5 млн чоловік.
2.6 Союзники і конкуренти Блоку Юлії Тимошенко - минуле та сьогодення
На початку становлення, Блок Тимошенко виражав готовність до співробітництва з усіма політичними силами, зацікавленими в протидії на виборах адмінресурсу. По політичних або особистих причинах таке співробітництво виключається із блоками «За єдину Україну» й «Народний Рух», з партіями СДПУ(о), «Жінки за майбутнє» й «Яблуко». Ці сили по класифікації БЮТ є або пропрезидентськими, або олігархічними. Компартію й блок Вітренко «тимошенківці» розцінювали як псевдооппозицію, однак співробітництво з ними можливе, що довело участь обох партій в ініційованій БЮТ угоді про чесні вибори. Найбільш плідна взаємодія можливо із соціалістами, тому що обидві сили працювали і працюють на різному електораті [9].
Відносини з «Нашою Україною» завжди були суперечливі. Тимошенко і Ющенко ніколи раніше не говорили один про одного негативно. Обидві сили виражали готовність співробітничати й під час передвиборної кампанії, і в майбутньому парламенті. Однак фактичний орган «Батьківщини» - щоденна газета «Вечірні вісті» - різко критикувала екс-прем'єра Юшенка за угодовство із президентом. Така подвійність закономірна. Розширити свій електорат БЮТ міг, насамперед, за рахунок виборців «Нашої України». Тому, незважаючи на збереження в Тимошенко зовні позитивного відношення до блоку Ющенко, реально кампанія блоку будувалася на критиці непослідовності «НУ» і спробі переконати виборців у тому, що тільки БЮТ здатний реалізувати задекларовані «ющенковцями» цілі. Що найяскравіше проявилось і проявляється сьогодні, під час перебування Ю. Тимошенко на посаді прем`єр-міністра.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
