Такий методологічний підхід до діагностики неспроможності підприємства дозволяє установити причини, ступінь глибини кризи і можливість підвищення конкурентних переваг і фінансового оздоровлення.

Методи фінансового оздоровлення, застосовувані до конкретного підприємства, залежать від глибини фінансової кризи. Комплексна оцінка фінансово-економічного стану дозволить визначити на якій стадії неспроможності знаходиться підприємство: схованої стадії банкрутства, що виявляється в росту зобов'язань і погіршенні структури балансу; стадії фінансової нестійкості, що виявляється в неузгодженості фінансових потоків і виникненні хронічної неплатоспроможності, що супроводжується зниженням виробничого і ринкового потенціалу підприємства, наявністю ознак соціального банкрутства.

Діагностика фінансово-економічного стану дозволяє визначити загальні, типові й індивідуальні причини влучення підприємств у «зону неплатоспроможності».

ЗАГАЛЬНІ – до загальних причин неплатоспроможності підприємств, виявленим у результаті оцінки їхнього фінансово-економічного стану, можна віднести наступні:

Ø   Низька конкурентноздатність продукції українських підприємств, що виражається в низьких споживчих характеристиках товарів і у високих цінах.

Ø   Несвоєчасне надходження виторгу від продажу ліквідних товарів.

Ø   Низька питома вага грошової складової у виторзі від реалізації продукції в зв'язку з бартерним характером товарних відносин між підприємствами.

Ø   Дебіторська заборгованість держави за замовлену, але неоплачену продукцію.

Ø   Великі витрати по змісту відомчого житлового фонду, що залишився на підприємстві.

Ø   Заборгованість підприємств перед організаціями-монополістами, що продають електроенергію, газ, тепло і воду.

Ø   Невикористовувані виробничі, адміністративні і побутового приміщення, що стали вільними через скорочення виробництва.

ТИПОВІ – на думку фахівців, що проводили аналіз фінансово-економічного стану ряду неплатоспроможних підприємств, були виявлені часто зустрічаються (типові) причини неплатоспроможності:

Ø   Чи відсутність неправильне ведення платіжного календаря – фінансового документа в який докладно відбивається оперативний грошовий обіг підприємства. У платіжному календарі повинне бути представлений рух коштів по термінах з надходження і використання.

Ø   «Котлової» облік витрат на виробництво і реалізацію продукції, що, що не дозволяє проводити диференційовану оцінку рентабельності різних видів діяльності.

Ø   Включення в собівартість реалізованої продукції витрат, не зв'язаних з її виробництвом і реалізацією, що приводить до утворення збитків від основної виробничої діяльності.

Ø   Неефективне управління майновим комплексом.

2.3 Критерії вибору методів фінансового оздоровлення

Кожне неплатоспроможне підприємство має індивідуальні причини влучення в кризовий фінансовий стан, що зв'язані з неправильним вибором ринкової ніші, організацією маркетингової і збутової політики, неправильною організацією орендних відносин.

Ступінь неспроможності підприємства визначається на основі показників оцінки фінансово-економічного стану. Групи показників – індикаторів фінансово-економічного стану – утворять критерії застосування до підприємства методів фінансового оздоровлення.

Критеріями вибору методів фінансового оздоровлення є наступні групи показників:

1 група: Показники, що характеризують зовнішні ознаки неспроможності і випливають із законодавства об банкрутства:

Ø   показники оцінки структури балансу – коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л.) і коефіцієнт забезпеченості власними засобами (Кзвз);

Ø   коефіцієнт ваги прострочених зобов'язань.

До підприємства-боржника, що має зовнішні ознаки неспроможності, застосовуються загальні методи фінансового оздоровлення й оперативні заходи щодо відновлення платоспроможності.

2 група: Показники, що характеризують ефективність управління підприємством:

Ø   рентабельність продукції;

Ø   рентабельність активів;

Ø   рентабельність власного капіталу;

Ø   наявність збитків.

Для неплатоспроможного підприємства будемо вважати задовільними позитивні значення показників рентабельності і відсутність збитків.

До підприємства-боржника, що має незадовільні значення показників другої групи, застосовуються локальні заходи щодо поліпшення фінансового стану.

3 група: Показники, що характеризують виробничий і ринковий потенціал:

Ø   показники стану виробництва і реалізації продукції;

Ø   показники стану і використання виробничих ресурсів: чисельність персоналу, продуктивність праці, коефіцієнт зносу основних фондів, фондовіддача, структура оборотних активів, оборотність оборотних активів.

У результаті діагностики фінансово-економічного стану визначається можливість збереження і використання виробничого і ринкового потенціалу підприємства. На основі оцінки показників третьої групи приймається рішення про збереження боржника чи про застосування ліквідаційних процедур.

Незадовільні значення показників виробничого і ринкового потенціалу свідчать про глибоку фінансову кризу і вимагають, у випадку збереження підприємства, послідовного застосування всього комплексу фінансового оздоровлення.

2.4 Алгоритм вибору методів фінансового оздоровлення

Алгоритм фінансового оздоровлення включає наступні етапи:

1 етап: Усунення зовнішніх факторів банкрутства. Ціль застосування методів першого етапу – доведення коефіцієнта поточної ліквідності і забезпеченості власними оборотними коштами до нормативного рівня. Оперативні методи відновлення платоспроможності: удосконалювання платіжного календаря; регулювання рівня незавершеного виробництва; переклад низькооборотних активів у високооборотні; переоформлення короткострокової заборгованості в довгострокову; проведення інших оперативних заходів.

Рис.2.2. Алгоритм вибору методу фінансового оздоровлення

2 етап: Проведення локальних заходів щодо поліпшення фінансового стану. Ціль застосування даних методів фінансового оздоровлення – забезпечення стійкого фінансового положення підприємства в середньостроковій перспективі, що виявляється в стабільному надходженні виторгу від реалізації, достатньому рівні ліквідності активів, підвищення рентабельності продукції. Застосовуються наступні локальні методи: установлення шляхів призупинення штрафних санкцій за прострочену кредиторську заборгованість; забезпечення достатності фінансових ресурсів для покриття знову виникаючих поточних зобов'язань, поступове погашення старих боргів. При реалізації методів другого етапу оцінюється можливість залучення додаткових внутрішніх джерел фінансування. До таких джерел відносяться: реалізація непотрібних і невикористовуваних високооборотних активів, скорочення витрат до мінімально припустимого рівня, проведення енерго- і ресурсозберігаючих заходів.

3 етап: створення стабільної фінансової бази (довгострокові методи фінансового оздоровлення). Застосування даних методів вимагає залучення додаткових інвестицій. Метою довгострокових методів фінансового оздоровлення є забезпечення стійкого фінансового положення підприємства в довгостроковій перспективі – створення оптимальної структури балансу і фінансових результатів, стійкості фінансової системи підприємства до несприятливих зовнішніх впливів. Довгостроковими методами фінансового оздоровлення є: активний маркетинг із метою пошуку перспективної ринкової ніші; пошук стратегічних інвестицій; зміна активів під нову продукцію.

Ефективність застосування методів фінансового оздоровлення визначається шляхом фінансового прогнозування, що дає можливість порівнювати різні варіанти антикризового управління, попереджати негативні наслідки реалізації антикризових процедур.

3 Контроль і регулювання господарської діяльності підприємства «Ворд»

3.1 Зміст господарської діяльності

Підприємство «Ворд» займається постачанням імпортних деревооброблюючих верстатів з Німеччини й інших країн Європи.

Економічний аналіз господарської діяльності починаємо з комплексного огляду основних показників, що характеризують кінцевий результат роботи підприємства.

При комплексному огляді загальних результатів господарської діяльності оцінимо виконання планових завдань і проаналізуємо динаміку найважливіших показників обсягу і прибутку.

На основі інформації, отриманої в результаті огляду показників, складемо програму подальшого аналізу.

Виконання плану і динаміку показників щодо попереднього року визначаємо обчисленням відсотків, а також відхилень в абсолютних величинах.

Аналітичні розрахунки, представлені в таблиці 3.1, дозволяють оцінити виконання плану за основними показниками, виявити їхнє відхилення від фактичних даних попереднього періоду.

Таблиця 3.1. Аналітичні розрахунки

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6