Отже, стандартизація стратегічного менеджменту за теорією управління комерційною радіоорганізацією передбачає, насамперед, фінансову стабільність і управлінську самостійність, адже виробництво програмної продукції, яка пропонується або продається станцією, може лише за необхідністю плануватися та прогнозуватися. У такому підході є певний сенс, оскільки на перше місце висувається економічна доцільність і перспективна фінансова стабільність станції, і теоретично це є правильним. Однак практика світового комерційного радіомовлення засвідчує, що такий підхід може себе виправдати лише там, де немає реальної конкуренції на радіоринку, і тільки тоді, коли станція, яка починає роботу, має певний час для власного самовдосконалення, як це було свого часу з виникненням першої радіостанції в Росії [20]. Коли ж існує конкуренція, здійснення журналістської творчості на першому етапі становлення станцій, насамперед, тих, які працюють із музичними форматами, може позначитися на якості програмної продукції, а отже, призведе до зниження рейтингу радіокомпанії, відпливу рекламодавців, і, зрештою, до загального банкрутства радіопідприємства. Природно, що журналістська творчість та діяльність у радіоефірі є визначальною для створення загального реноме (образу, іміджу) станції чи отримання нею прибутку [21]. Однак лише тоді вона є продуктивною, коли залежить від ринкової необхідності й є чітко спланованою в системі стратегічного менеджменту.
Теорія управління комерційною станцією, яка підтверджена практикою розвитку комерційного радіо у більшості країн світу, висуває, на наш погляд, три основні етапи становлення комерційної станції як ділового підприємства, кожен із яких визначає стратегічну й тактичну схеми її ринкової діяльності, а також засвідчує результативність стратегічного менеджменту. Кожен із етапів – це також певні технологічні стандарти, здійснюючи які, наприклад, протягом першого етапу (планування та організація) станції належить закласти основи діяльності, протягом другого етапу (комерція й контроль) – визначитись із перспективами ділового підприємництва, то протягом третього етапу (виробництво програм та їхнє просування) – слід чітко позиціонувати себе на ринку. Тоді стратегічний менеджмент буде вважатися успішним, а отже, можна буде говорити про рейтинг радіомовця.
Організація пабліситі станції (пабліситі-матеріалів і пабліситі-акцій) є одним із найважливіших результатів впливу стратегічного радіоменеджменту, оскільки просування станції на ринку передбачає необхідність залучення інформаційних та рекламних засобів із метою "розкрутки" проекту. Під час організації пабліситі враховуються не лише соціально-демографічні особливості потенційної та цільової аудиторії, а й, наприклад, специфіка формату станції: у форматі "All News" слід мати на увазі інформаційні переваги станції, у форматі "Talk" зважати на теми шоу-програм або імена ведучих, музичний формат "Top Hits" варто представляти в контексті постійного оновлення ефірної бібліотеки хітів та ін. Пабліситі дозволяє постійно дбати про позитивний образ станції, переможно змагатися з конкурентами і приваблювати нових слухачів та рекламодавців завдяки адресності її проведення та підтриманню добрих стосунків із громадськістю, для якої завжди важливо, що конкретно станція має зробити для громадськості й чим її діяльність буде корисною суспільству? Постійна активна пабліситі станції може не лише повсякчас підтримувати її позитивний образ серед слухачів, а й приносити фінансові дивіденди.
Практика розвитку світового радіомовлення засвідчила: критерії оцінювання ефективності просування станції, що теж є стандартом управління, протягом того чи іншого періоду її діяльності кожна станція складає самостійно, тому що вони залежать від обраної програмної концепції, а також проведених маркетингових досліджень ринку. Станції прагнуть встановлювати стандарти управління на рівні його психологічного сприйняття співробітниками станції, аудиторією та рекламодавцями і вкладають його в ефірну та позаефірну промоцію. Наприклад, київська радіостанція "Gala-радіо" постійно наголошує на "менеджменті собі на втіху" [22], який спрямований на те, щоб процес праці обдаровував радістю всіх тих, хто в ньому бере участь, тобто сприяв створенню доброго настрою всередині колективу, допомагав легко й просто вирішувати виробничі питання.
Теорія управління комерційним радіомовленням, яка ґрунтується на чітких технологіях та стандартах упровадження й реалізації стратегічного менеджменту, на поетапному становленні й розвитку радіокомпанії, на методиці організації її підприємницької діяльності, завдяки чому здійснюється не лише виробництво програмного продукту, а й його просування та "розкрутка" на ринку, є цілком характерною для становлення й розвитку українського комерційного радіомовлення. Будь-яка вітчизняна радіоорганізація, що здійснює ділове підприємництво в радіоефірі на радіомовному ринку, використовує цю теорію та стандарти управління як концептуальний підхід до отримання прибутку, а отже, реалізації самої ідеї комерційної діяльності.
У сучасних умовах жорсткої конкуренції ми маємо змогу дуже часто чути фразу про «хороше» або «погане» радіо. Звичайно різні фактор хорошого чи поганого не може бути науковим терміном. Проте різні науковці схильні по-різному оцінювати такі ненаукові фактори. Тож спробуємо виокремити кілька категорії і провести паралелі міх хорошим радіо і комунальним радіо.
Отже, першим критерієм популярності і вживаності такої радіостанції серед потенційної слухацької аудиторії звичайно ж буде стабільність та цілісність. Стабільність - це звичайно ж один із основних елементів роботи будь-якої радіостанції. Численні дослідження аудиторії показують, що людина з більшим інтересом і охотою буде слухати радіостанції від якої знають чого очікувати. Інколи на деяких радіостанціях такий фактор стабільності межує із фактором передбачуваності - це вже інший бік популярності радіостанції. Комунальне (муніципальне) радіо безперечно являє собою зразок стабільності, адже основний тематичний напрямок цієї організації - працювати заради потреб комуни, а «проблеми комуни» вони можуть змінюватися по суті, але сам факт існування таких проблем і необхідність про них говорити - вона незмінна. У той же час комерційна радіостанція досить часто залежна від категорії аудиторії, а аудиторія як відомо категорія плинна, а отже робить досить нестабільним позицію комерційної радіостанції на ринку, до того ж комунальна радіостанція не залежить від зміни смаків потенційного рекламодавця, а отже, така радіостанція не буде залежна від фінансів тих же таки рекламодавців.
Іншим критерієм популярності комунальної радіостанції може стати локальність. У час розвинених радіомереж, супутникового мовлення та комп'ютерних систем автоматизації, часто забувають про те, щоб зберігати локальність та так би мовити вірність власній аудиторії. Саме це є запорукою успішної діяльності будь-якої радіостанції.
Не менш важливим фактором є індивідуальність радіостанції. Те, наскільки легко слухачі впізнають дану радіостанцію є основним фактором. Концепція індивідуальності передбачає, що радіостанція повинна створити власний імідж за допомогою якого місцева аудиторія і потенційні слухачі будуть пізнавати її на ринку.
Рейтинг і соціальна вага радіопрограми або радіоорганізації мають спільні суспільні та комерційні корені. Радіостанція (власне її власники і керівники лише тоді можуть стверджувати про високий соціально значущий рівень їхнього дітища, коли радіостанція матиме високий рейтинг чи то пак популярність серед слухацької аудиторії. Але рейтинг - це ще й комерційний показник значущості радіостанції. Цей показник вказує на рівень популярності радіостанції серед потенційних спонсорів або ж рекламодавців, а також те, що вони підтримують соціальну вагомість радіостанції. Фактична матеріальна підпорядкованість єдиній владній організації та практична відсутність надходжень до бюджету установи від виготовлення і випуску в ефір комерційної реклами робить такі станції майже неконкурентоспроможними на інформаційному ринку.
Варто сказати ще про таку різницю між комунальною та комерційною радіостанцією є те, що для комерційного радіо першим кроком становлення є пошук власної аудиторії, тоді як комунальна радіостанція формує себе під потреби вже існуючої власної аудиторії. Потенційна аудиторія київської муніципальної радіостанції 4,9 мільйонів киян. Вибір аудиторії для комерційного і некомерційного радіо характеризує їх специфіку й радіомовні технології. Визначення цільової аудиторії проводять скоріше не для того, щоб визначити потенційно привабливу аудиторію для рекламодавців, а визначити смаки вже існуючої, сформованої аудиторії під лаштуватися до неї, виробити свою політику дій.
Спосіб підбору інформації є вагомим фактором створення образу радіостанції. Вона (інформація) може бути закодована будь-якими кодами: числами, графіками, схемами тощо. Образ - цілісна сукупність форми і змісту. Причина винятковості в порівнянні з іншими формами спілкування - здатність художнього реалістичного образу до інформаційної насиченості, невичерпності; саме це лежить у його двоякій природі. В образі - адекватне злиття змісту повідомлення (інформації) і його форми.
Будь-яке повідомлення обирається із сукупності повідомлень. Чим більша можливість вибору, тим більше інформації містить повідомлення, тим вагоміша його цінність. В образі, а отже і в самій радіостанції повинна міститися інформація про минуле, сьогодення та майбутнє. На основі цього триєднання можна говорити про оптимальний засіб вираження суспільно-вагомої інформації і її повідомлення. Про наповнення програмної сітки відповідною продукцією.
Зможе редактор побудувати із головою адміністрації цивілізовані стосунки, отже, буде працювати, не зможе - доведеться попрощатися із посадою . «Куди цікавіше спілкуватися з чітко окресленою аудиторією - людьми, котрі вітають ліберальні цінності та «культурними снобами», ніж з року в рік складати життєпис «дірявих дахів» й переповідати історії з буття своєї громади на кшталт зять знищив тещу» .
Ринок ФМ-радіо дуже сильно змінюється, оскільки постійно відбуваються зміни вподобань слухачів, зміні в ефірі радіостанцій (від додаваня нових композицій до повних зміни формату). Мовці напевне знають, що для більшості аудиторії радіо легкі розважальні програми є більш привабливими за інформаційні та освітні передачі. Навіть люди, які мають повне право називати себе елітою, богемою і не грішать прихильністю до маскульту рано чи пізно захочуть відволіктися від серйозних роздумів та дискусій і перемкнутися на розваги, хоча теж дещо специфічні. Сприйняття аудиторією є найважливішим фактором і засобом існування радіостанції будь-якої форми власності . Хоча, з іншого боку, індустрія розваг має свій мінус - вона вичерпна, ще класики писали, що в історії будь-якого мистецтва існує не більше 30 оригінальних сюжетів усе інше приречене на повторення - тому продавці товару (у даному випадку радіостанції мають перевагу обирати не сюжет, а форму. Такою формою може стати формат.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
