- указує на наявність відповідної якості товару;
- виділяє товар з однорідних товарів інших виробників;
- показує джерело походження товару, тому що інформація про власників товарних знаків внесена до реєстру товарних знаків, зареєстрованих у Патентному відомстві;
- рекламує товар, тому що забезпечує виробнику популярність, що стимулює і зберігає попит на товари;
- дозволяє виробнику або продавцю зайняти визначене становище на ринку завдяки визнанню товарного знака.
Товарний знак входить до складу нематеріальних активів, є предметом ліцензійних угод і об'єктом охорони промислової власності (складовою частиною інтелектуальної власності). [4, c. 68]
Результатом інноваційної діяльності є і ноу-хау («знаю, як»), що являють собою цілком або частково конфіденційні знання, досвід, навички, що включають зведення технічного, економічного, адміністративного, фінансового й іншого характеру. Використання «ноу-хау» забезпечують визначені переваги і комерційна вигода особі, що їх отримала.
«Ноу-хау» можуть бути незапатентовані технологічні знання і процеси, практичний досвід, методи, способи і навички по проектуванню, намірам, будівництву і виробництву виробів; проведенню наукових досліджень і розробок; склад і рецепти матеріалів, речовин і ін., а також досвід в області дизайну, маркетингу, керування, економіки, фінансів.
Наслідком інноваційної діяльності є нові художньо-конструкторські (дизайнерскі) вирішення зовнішнього вигляду виробу – промислові зразки. Промислові зразки відбивають єдність технічних, функціональних і естетичних властивостей виробу, входять до складу нематеріальних активів, є предметом ліцензійних угод і об'єктом охорони промислової власності.
Права на винаходи, товарні знаки й інші результати інноваційної діяльності оформляються ліцензією.
Матеріальні результати інноваційної діяльності виступають у виді створених і освоєних нових машин, устаткування, апарати, приладів і засобів автоматизації. Створені й освоєні зразки машин, устаткування, апарати, приладів і засобів автоматизації діляться на нові, модернізовані і модифіковані.
Показники результатів інноваційної діяльності охоплюють:
- обсяги науково-дослідної, науково-технічної діяльності, проектно-конструкторських робіт;
- обсяги виготовлення дослідних зразків;
- обсяги науково-технічних послуг.
Зазначені показники наводяться: всього, по окремих джерелах фінансування, по роках, їх зміна абсолютна та в динаміці. До показників використання результатів інноваційної діяльності належать: кількість найменувань нових видів продукції по роках; частка нових видів продукції у загальному її обсязі по роках; конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і світовому ринках; ступінь прогресивності технологій; обсяг робіт з технічного вдосконалення виробництва, їх абсолютна та відносна зміна по роках; економічні результати: приріст прибутку внаслідок впровадження результатів інноваційної діяльності, зниження ресурсомісткості продукції тощо, які розраховуються по роках, визначається їх абсолютна та відносна зміна.
Ефект від інноваційної діяльності визначається за такими показниками:
- комерційний (фінансовий) ефект;
- бюджетний ефект;
- загальноекономічний ефект.
Комерційний ефект відбиває фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для її безпосередніх учасників. Розраховується як різниця між фінансовими результатами і витратами та може бути позитивним чи негативним.
Бюджетний ефект характеризує фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для державного та місцевих бюджетів. Він оцінюється як різниця між доходами від інноваційної діяльності і видатками відповідного бюджету на її здійснення.
Загальноекономічний ефект визначає результати інноваційної діяльності для всієї національної економіки, регіонів та галузей і характеризується показниками: виручка від реалізації на зовнішньому та внутрішньому ринках інноваційного продукту; виручка від продажу ліцензій, ноу-хау, програмного забезпечення; соціальні та екологічні наслідки; надходження від імпортного мита; кредити іноземних держав, банків і фірм тощо. До складу витрат входять необхідні для забезпечення інноваційної діяльності витрати всіх її учасників на рівні національної економіки, регіону, галузі. [2, c. 312]
Результати інноваційної діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринках можуть бути подані шляхом передача науково-технічних знань і досвіду для надання науково-технічних послуг, нових технологій. Розглянемо деякі аспекти, пов'язані з виходом на ліцензійний ринок.
Передача технологій може відбуватися як у межах однієї країни, так і на міжнародному рівні.
Ліцензійна торгівля являє собою головну форму міжнародної торгівлі. Вона охоплює угоди з «ноу-хау», із патентами на винаходи. Крім того, можливі ліцензії на передачу прав використання патентів без відповідного «ноу-хау». Одним із чинників швидкого розвитку ліцензійної торгівлі є висока прибутковість ліцензійних операцій. Це пояснюється і тим, що вони менше ризиковані в порівнянні з прямим інвестуванням.
Результати інноваційної діяльності, що є об'єктом ліцензійних угод і неліцензійного продажу «ноу-хау», – це специфічний товар світового ринку.
Такий товар, як технологія, потрібно розглядати з урахуванням:
– споживчої вартості;
– праці по створенню;
– процесу споживання технологічних знань.
Технологічні знання є нематеріальним продуктом, його корисність не визначається формою матеріального носія (технічна документація, досвід і т. п.). Вона полягає в створенні умов для підвищення ефективності виробництва, випуску нових видів продукції і прискорення її реалізації.
Кожне нове технічне вирішення, що ставиться до виробництва, є унікальним і неповторним. Тому кожний окремий технологічний товар не можна безпосередньо зв'язувати з іншим товаром, хоча останній може ставитися до того ж галузі виробництва. Порівнювати технології можна тільки через корисний ефект від їхнього використання.
Витрати праці на виробництво нематеріального продукту відрізняються від витрат праці на виробництво матеріальних носіїв знань. Насамперед праця по створенню нової технології як один із видів наукової праці носить творчий характер. Витрати праці по створенню технології відрізняються від витрат праці по її безпосередньому впровадженню у виробництво. Останні включають роботу по проектуванню і будівництву підприємств, навчання персоналу, організацію і керування й ін.
Специфіка споживчої вартості і праці по створенню технології обумовлює особливості споживання цього товару. Технологічні знання використовуються у виробничому процесі, проте, характер їхній споживання обумовлює те, що праця по створенню технологічних знань не переноситься на продукт підприємства, що створюється за допомогою цих знань.
На використання технології впливають:
- темпи застаріння технології і заміни її новою, більш сучасною;
- швидкість поширення даних технологій, що обумовлює зникнення додаткового прибутку ліцензіата.
Все викладене вище впливає на формування цін на ліцензії, «ноу-хау».
На розмір додаткового прибутку ліцензіата впливають: виробничий ризик; комерційний ризик; конкуренція з боку альтернативних технологій.
Виробничий ризик пов'язаний із тим, що підприємство ліцензіата не реалізує тих показників, що плануються відповідно до даної ліцензії або «ноу-хау». Можливість виробничого ризику залежить від ступеня розробленості нової технології.
Комерційний ризик при придбанні ліцензії і «ноу-хау» виникає в силу того, що ліцензіат не завжди може реалізувати зроблену продукцію і, отже, не обов'язково одержить розрахункову суму додаткової прибули.
Базою міжнародної торгівлі ліцензіями і «ноу-хау» є патентна діяльність країн – експортери технології. Головна роль у патентуванні винаходів належить промислово розвитим країнам. Перше місце по числу заявок на патенти і видані патенти займає Японія, друге – США. Промислово розвиті країни є привабливим ринком технологій.
У відмінності від економічно розвитих країн Україна продовжує користуватися застарівшими технологіями і дотепер залишається сільськогосподарською країною зі слабко розвинутою промисловою інфраструктурою. Наша країна потребує діючих реформах і застосування новітніх технологій про які згадувалося вище.
Але слід зазначити, що в регіонах України залишається суттєвий економічний потенціал, що може бути використаний при розширеному інвестуванні в сільськогосподарську галузь.
Задача
Для придбання ліцензії, підготовки виробництва і впровадження на ринок нової модифікації електродрилів підприємство отримало кредит у сумі 50 млн. грн. на умовах 10% річних. Визначте необхідний обсяг прибутку для забезпечення нормативного рівня ефективності, який становить 20%.
Рішення:
Порівняння очікуваного прибутку (Q) та обсягу капіталовкладень (K) дає змогу визначити окупність останніх. Вона порівнюється з мінімально допустимою для підприємства ефективністю капіталовкладень (En), отже
, тобто:
50 млн. грн. * 20% = 10 млн. грн.
Отже, необхідний обсяг прибутку для забезпечення нормативного рівня ефективності 20% повинен бути не менше 10 млн. грн.
Ситуація для аналізу
Молодий спеціаліст Степанов місяць тому прийнятий на роботу інженером у відділ комплектації, виявив, що через зрив постачань мікросхем через п’ять днів відбудеться припинення монтажу виробів. Степанов звернувся за порадою що робити до старшого інженера того ж відділу комплектації. Колега розповів, що цей постачальник уже декілька разів зривав строки постачань, а якось справа дійшла до 2-х денного припинення монтажу. Але особливо хвилюватися не треба. Колектив монтажників свідомий: якщо і трапиться змушене припинення, за рахунок понаднормової роботи план наженуть. Що б Ви тепер робили на місці молодого спеціаліста Степанова?
а) як і раніше нічого б не робив, адже такі випадки вже були і як із ними справитися на заводі відомо;
б) звернувся б до начальника відділу комплектації з пропозицією зміни постачальника;
в) подав би доповідну записку головному інженеру з пропозицією зміни постачальника;
г) звернувся б із службової запискою в бюро раціоналізації і знахідок заводу з пропозицією поставити перед заводськими спеціалістами завдання про доробку виробів, що дозволяє робити заміну мікросхем ненадійного постачальника.
Відповідь:
Дана ситуація виникла в галузі монтажу виробів. Головна проблема полягає в тому що з причини несвоєчасного постачання мікросхем припиняється монтаж виробів на заводі. Учасниками цієї ситуації є молодий інженер Степанов, старший інженер відділу комплектації, колектив монтажників.
Однією із стратегій заводу є співпраця з постачальниками мікросхем і монтаж виробів.
Сутністю конфлікту, що виник на заводі, є звернення інженера Степанова до колег з питанням недоліків у співпраці з постачальниками мікросхем.
Молодому інженеру можна було б як і раніше нічого не робити, тому що такі випадки вже були і як із ними справитися на заводі відомо, але це не найкращий вихід із ситуації, тому що в подальшому затримка монтажу може бути тривалішою навіть ніж 2 дні, що з кожним разом більш негативно буде впливати на роботу заводу.
Інженеру Степанову слід подати доповідну записку головному інженеру з пропозицією зміни постачальника, адже доповідна у письмовому вигляді – це підтвердження того що молодий спеціаліст не байдуже ставиться до збоїв в роботі і доповідна зобов’яже головного інженера застосувати будь-які заходи. Звернення до начальника відділу в усній формі менш ефективне, тому що начальник може забути, взагалі не прийняти до уваги будь-які пропозиції. Є також позитивним момент в тому, що молодий спеціаліст не залишився байдужим до припинення монтажу виробів, а вирішив розповісти про це старшому інженеру. Якщо Степанову вдасться вплинути на зрив постачань, наприклад, знайти інших постачальників, тощо, то це значно підвищить його рейтинг серед працівників заводу.
Також можна звернутися із службової запискою в бюро раціоналізації і знахідок заводу з пропозицією поставити перед заводськими спеціалістами завдання про доробку виробів. Якщо навіть не вдасться швидку знати нових постачальників, а запасні вироби будуть на заводі, що не дозволить припиняти монтаж на тривалий час.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року №40-IV.
2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – Киев, МП «ИТЕМ лтд», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 448 с.
3. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент.: Навчальний посібник. За редакцією В.О. Василенко. – Київ: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.
4. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998. 132 с.
5. Інноваційний шлях розвитку економіки України / Б. Патон // Вісник НАН України. – 2001. – N2. – укp.
6. Инновационный менеджмент: Учебное особие / Под ред. д.э.н., проф. Л.Н. Оголевой – М.:ИНФРА-М, 2002. – 238 с.
7. Маркетинг інноваційної діяльності в розвитку підприємства: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.02 / О.І. Панжар / Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2002. – 21 с. – укp.
8. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. – СПб.: Питер, 2002.
Страницы: 1, 2, 3
