Перелік якостей керівника можна продовжити, але видимо, має величезне значення те, як поєднуються ці якості, щоб вийшов класний керівник, який розвиває уміння керувати на основі досвіду і розширення у області знань.
2 СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА ТА УПРАВЛІННЯ
Стиль управління - це спосіб, яким керівник управляє підлеглими йому співробітниками, а також незалежний від конкурентної ситуації управління зразок поведінки керівника. За допомогою встановленого стилю управління повинна досягатися задоволеність роботою і заохочуватися продуктивність співробітників. Разом з тим оптимального стилю управління не існує і говорити про переваги того або іншого стилю управління можна тільки для певної ситуації управління. Умінню керувати не можна навчитися в школі або вузі. Це – природжена властивість людини, яка можна лише розвивати в перебігу життя, придбаваючи для цього необхідні знання, навики і досвід.
Розрізняють наступні стилі управління:
- Орієнтований на задачу, яку необхідно виконати, при цьому, як затверджує Бізані, керівник: засуджує недостатню роботу ; спонукає поволі працюючих співробітників докладати більше зусиль; надає особливе значення об'єму роботи; звертає увагу на те, що його співробітники працюють з повною віддачею;
- Особово-орієнтований, при якому в центрі уваги стоять співробітники з їх потребами і очікуваннями. По Бізані, керівник: звертає увагу на здоров'я співробітників; піклуватися про хороші відносини з своїми підлеглими; поводиться з своїми підлеглими як з рівноправними; вступається за своїх співробітників. Керівник, який управляє, орієнтуючись на особу, не може, проте, відразу розраховувати на повне задоволення співробітників. Для цього важливі вплив і пошана керівника на «верху», на основі чого він здатний захищати інтереси співробітників.
Стилі управління можуть бути одно- і багато мірними.
- Одновимірні стилі управління. Стиль управління одновимірний, якщо розглядається один критерій оцінки. Одновимірними є авторитарний, корпоративний і інші стилі управління, причому перший і другий стилі полярно відрізняються один від одного.
- Багатовимірні стилі управління. Стиль управління багатовимірний, якщо до уваги беруться декілька критеріїв оцінки, причому існує своє вимірювання для кожного з критеріїв оцінки, причому існує своє вимірювання для кожного з критеріїв оцінки, а критерій варіює незалежно від іншого або інших критеріїв і базується на орієнтації на співробітників або на задачі.
- Авторитарний стиль управління. При такому стилі управління вся виробнича діяльність організовується керівником без участі підлеглих. Цей стиль управління може застосовуватися при рішенні поточних задач і припускає велику дистанцію в освіті між керівниками і підлеглими, а також матеріальну мотивацію співробітників.
- Демократичний стиль керівництва. Грунтується на формуванні керівником сприятливого морально-психологічного клімату, наданні підлеглим допомоги, залученні їх до ухвалення рішень, широкому застосуванні заохочень.
- Корпоративний стиль управління. При корпоративному стилі управління виробнича діяльність організовується у взаємодії керівника і підлеглого. Цей стиль управління може застосовуватися при превалюванні творчого змісту роботи і припускає приблизно рівний рівень утворення керівника і підлеглих, а також нематеріальне заохочення співробітника.
- Бюрократичний стиль управління. При якому співробітники розглядаються як анонімні чинники і вплив на їх мотивацію виявляється шляхом розпоряджень і розпоряджень (частіше письмових). Інформування відбувається офіційним шляхом, нагляд і контроль – за допомогою доповідних і письмових перевірок.
- Патріархальний стиль управління. Розглядає співробітників як дітей і впливає на їх мотивацію шляхом залежності від керівника. Інформування йде з «благословення вгорі», нагляд і контроль відбуваються «на дотик».
3 ФУНКЦІЇ КЕРІВНИКА
Дослідження показують, що робота керівника, по суті своїй, дуже сильно відрізняється від роботи тих, ким він керує. Дійсно, робота начальника цеху має набагато більше загального з роботою генерального директора, ніж з роботою людей, які знаходяться під його керівництвом.
3.1 Функції керівника по Файолю
На думку А. Файоля, у всякого керівника таких функцій п'ять.
1. Передбачення і планування. Файоль вважає, що процес передбачення і планування є центральним в підприємницькій діяльності. Для успішного функціонування організація потребує плану, який володіє наступними характеристиками: єдністю, нерозривністю, гнучкістю і точністю. Ця ідея Файоля була успішно реалізована в США при виході з «великої депресії» і в СРСР при індустріалізації країни і організації роботи народного господарства в період Великої Вітчизняної війни.
2. Організація – «вибудовування структури підприємництва як матеріальної, так і людської». Задача керівника полягає в тому, щоб побудувати організаційну структуру, яка дасть можливість реалізувати діяльність фірми оптимальним чином.
3. Віддання розпоряджень – «підтримка активності в середовищі персоналу». Третя функція керівника логічно зв'язана двома першими. Робота повинна починатися з складання плану визначення операції. Потім повинна бути побудована організаційна структура, відповідна досягненню цих цілей.
4. Координація – «робота разом, в тісному взаємозв'язку, об'єднавши зусилля і гармонійно діючи». Розпорядження відноситься до взаємостосунків між керівником і підлеглими в рамках здійснення безпосередньої задачі.
5. Контроль – «спостереження за тим, щоб все відбувалося відповідно до встановлених правил і зроблених розпоряджень». Для того, щоб бути ефективним, контроль повинен здійснюватися швидко і слід передбачити його певну процедуру.
3.2. Функції керівника по Десслеру.
Більшість пізніших дослідників згодна з А. Файолем, що керівник виконує п'ять основних функцій, але їх перелік відрізняється від функцій по Файолю. Наприклад, Гар Десслер приводить такий підбір функцій:
1. Планування – постановка цілей і стандартів, розробка правив і послідовності дій, розробка планів і прогнозування деяких можливостей в майбутньому;
2. Організація – постановка певних задач перед кожним підлеглим, розділення на відділи, делегування частини повноважень підлеглим, розробка каналів управління і передачі інформації, координація роботи підлеглих;
3. Управління персоналом – рішення питання про визначення стандарту для кандидатів, підбір працівників, їх відбір, установка стандартів роботи, компенсації працівникам, оцінка виконання робіт, консультування працівників, навчання і розвиток працівників;
4. Керівництво – рішення питання, як примусити працівників виконати роботу, надання моральної підтримки, мотивація підлеглих;
5. Контроль – встановлення таких стандартів, як квота продажів, якість, рівень продуктивності; перевірка відповідності виконання робіт цим стандартам; їх коректування при необхідності.
3.3 Функції керівника по Адаїру
На відміну від Файоля Джон Адаїр – автор моделі функціонального керівництва, описаної в його книзі «Ефективного керівництво», - вважає, що керівник виконають вісім основних функцій:
1. Визначення завдання. На думку Адаїра, щоб досягти поставленої мети, особливо при реалізації довгострокових проектів, її необхідно розбити на ряд конкретних здійснимих завдань.
2. Планування. Задача керівника полягає в тому, щоб негативну ситуацію перетворити на позитивну за допомогою творчого планування. Необхідно творчо мислити самому, користуватися ідеями інших, оцінювати можливі варіанти і пам'ятати, що в процесі аналізу можливостей завжди більше, ніж на вихідній позиції. Виконання другої функції керівника дозволяє визначити, коли можна досягти мети.
3. Інструктаж. Після визначення того, що робити для досягнення мети і коли її можна досягти, необхідно сформулювати, як це зробити. На це питання відповідає третя функція керівника – інструктаж. Для керівника життєво необхідне уміння проводити збори і писати чіткі інструкції.
4. Контроль. Адаїр попереджає, що марно контролювати інших, якщо ви не умієте контролювати себе. Розробіть систему контролю потрібно відстежувати, щоб бути упевненим, що план виконується.
5. Оцінка роботи. Ця функція керівника тісно пов'язана з попередньою. Необхідно підводити підсумки роботи і здійснювати розбір виконання завдань.
6. Мотивація. Задача керівника – застосувати теорію мотивації на практиці, причому частіше себе виправдовують прості методи. Успіх стимулює людину, тому високі, але досяжні цілі, регулярні звіти, похвала, нагороди дають новий імпульс і стимул для роботи колективу.
7. Організація. Керівник сам особисто не повинен виконувати роботу, але він повинен бути упевнений, що робота виконується і буде завершена. Його задача полягає в тому, щоб інфраструктура працювала ефективно і своєчасно.
8. Особистий приклад. Дослідження процвітаючих організацій показують, що основною запорукою їх успіху є поведінка, цілі і установки керівника. Керівник не може не подавати приклад, який може бути позитивним або негативним. Приклад дуже важливий. Люди перш за все звертають увагу на те, що є їх керівники, що вони роблять, а вже потім, що вони говорять.
3.4 Пам'ятка керівнику про стиль і методи керівництва
Кожен керівник до певної міри повинен бути і психологом, бо правильний стиль керівництва, сприятлива обстановка на роботі, культура управлінської праці сприяють підвищенню якості і ефективності праці, роблять вирішальний вплив на результати діяльності колективу. Поведінка керівника, його уміння управляти підлеглими, здоровий психологічний клімат в колективі сприяють зростанню продуктивності праці, розвитку творчої ініціативи працівників і у результаті дають не менший виробничий ефект, ніж механізація і автоматизація праці. Повсякденна практика учить, що керівники зуміли добитися здорових відносин в колективі, що налагодили міцний контакт і взаємостосунки між співробітниками, добиваються кращих результатів в роботі.
4 СТРАТЕГІЇ КЕРІВНИЦТВА
Слово «стратегія» відоме з часів Стародавньої Греції. Означає воно «мистецтво ведення крупних операцій, компаній і війни в цілому. По Альфреду Чандлеру, Стратегія – це визначення основних довготривалих цілей разом з відповідним планом дій і розподілом ресурсів для досягнення цих цілей.
Історія людства знає багато прикладів найбільших стратегій керівництва, які змінювали карту миру, істотним чином впливали на долю тієї або іншої держави, різко підвищували ефективність виробництва, створювали «чудеса світла». Їх методи керівництва актуальні і в даний час, особливо в надзвичайних ситуаціях і в умовах жорсткої конкуренції. Над цим досвідом корисно задуматися і дещо з нього запозичити.
Страницы: 1, 2, 3
