Міністерство освіти і науки України
Маріупольський державний університет
Економіко-правовий факультет
Кафедра менеджменту
Реферат
на тему: "Ринкові реформи та інтеграція України у світовий економічний та освітянський простір. Потреби економіки та підготовка управлінців нового типу в Україні"
Зміст
реформа інтеграція менеджмент економічний
Вступ
1. Суть та значення економічних реформ
2. Причини, що обумовлюють прийняття реформ у інтеграції України до ЄС
3. Економіка нашої країни і сучасний менеджер
4. Етапи розвитку світового менеджменту
Висновки
Список використаної літератури
Нині людство зіткнулося зі ситуацією, за якою значна частина країн опинилася за межами економічного та соціального прогресу. Ситуація ускладнюється і тим, що в останнє десятиріччя відбулося розширення зони бідності за рахунок країн, які входили до складу колишнього СРСР. Тож подолання глобальної нерівності перетворилося в центральну проблему ХХІ століття.
Глибокі сутнісні суперечності нинішнього цивілізаційного прогресу висувають особливі вимоги до довгострокової соціально – економічної стратегії в Україні. Необхідно скоригувати загальну спрямованість трансформаційного прогресу, надати форму сучасних цивілізованих форм, знайти такі шляхи та механізми входження у світову економіку, які б дали змогу максимально скористатися позитивними наслідками глобального розвитку і водночас мінімізувати економічні й особливо соціальні труднощі, пов'язані з адаптацією національної економіки до закономірностей світової господарської системи.
Потрібно врахувати глобальну тенденцію переходу до багатополюсного світового співтовариства, де основою взаємодії держав та їх економік має стати регіональна інтеграція. У зв'язку з цим чітка і пріоритетна орієнтація України на інтеграцію в Європейський Союз, набуття статусу спочатку асоційованого, а згодом повноправного членства в ньому має розглядатися як основа стратегії економічного та соціального розвитку нашої держави на наступні десять років і більш віддалену перспективу. Водночас пріоритетність інтеграції України до ЄС не повинна вступати у протиріччя з іншими стратегічними напрямами зовнішньополітичної та економічної діяльності держави. Всі вони мають бути підпорядковані стратегічній меті – європейській інтеграції. Зберігають своє значення розвиток та поглиблення взаємовигідних зв'язків з іншими країнами.
Реформи в економіці – це процес трансформації існуючої економічної системи, кожного з її найважливіших елементів. Така трансформація може здійснюватися еволюційними, революційними методами. Для різних елементів економічної системи доцільно використовувати неоднакові методи реформування. Так, для технологічного способу виробництва оптимальним є еволюційний метод трансформації. Революційні перетворення цих елементів економічної системи готуються поступовими кількісно – якісними змінами впродовж 100 – 169 років. Так, капіталістичний спосіб виробництва спершу базувався на технологічному способі виробництва, заснованому на ручній праці. З моменту його виникнення революційне перетворення технологічного способу виробництва здійснювалося в процесі еволюційних змін упродовж більш як 160 років і завершилося промисловою революцією ХVІІІ – ХІХ.
Зі здобуттям незалежності Україна віддала перевагу науково обґрунтованим висновкам вітчизняних та іноземних вчених про поступовий перехід до ринку західноєвропейського типу, тобто ринку з відносно сильним макроекономічним контролем.
За період реформ відбулися деіндустріалізація країни, фізичний розпад продуктивних сил, руйнація інтелектуального потенціалу суспільства. В Україні більше ніж у 2 рази знизилась продуктивність праці, у 2 рази зросла собівартість промислової продукції. Швидке зниження реальних доходів населення України призвело до кризи збуту виробленої продукції. У країні стала переважати бартерна економіка, що різко скоротило бюджетні надходження. Хронічним став дефіцит державного бюджету.
В умовах відсутності протекціоністської політики держави у власній країні вітчизняного виробника стали витісняти з ринку іноземні виробники. Неминучим наслідком глибокої і тривалої кризи стало різке падіння життєвого рівня населення України. Заробітна плата зменшилась більше ніж у три рази, а реальне споживання домашніх господарств – більше ніж у 6 раз.
Не можна погодитися з думкою про неминучість падіння виробництва і погіршення становища населення в період проведення економічної реформи. Світовий досвід показує протилежне: розумно здійснені економічні перетворення супроводжуються економічним зростанням і підвищенням рівня життя населення.
Зокрема якщо у 2004 році податковий коефіцієнт в Україні був нижчим порівняно не лише з розвиненими (ЄС-16 - 41,6 % ВВП), а й із новими країнами - членами ЄС (ЄС - 10 - 34,2 %), то у 2006 році він перевищив рівень останніх і значно наблизився до рівня перших. Характерно, що податковий коефіцієнт в Україні був вищим не лише за його середній рівень у нових країнах - членах ЄС, а й за рівень значно багатших постсоціалістичних країн - Польщі, Чехії, Словаччини, ВВП яких на душу населення за ПКС у 2-3 рази перевищує рівень, що має місце в Україні.
Отже, ставлячи за мету підвищення темпів економічного зростання як умову зменшення економічного відставання України від розвинених країн, необхідно знижувати податковий коефіцієнт шляхом зменшення податкового тягаря на суспільство.
На останньому необхідно наголосити саме тому, що, послабивши контроль за сплатою податків чи відновивши окремі пільги, можна вже у 2006 році знизити податковий коефіцієнт. Це не означатиме забезпечення кращих умов для економічного зростання в поточному році порівняно з попереднім. Для їхнього створення треба знизити податкове навантаження на суспільство, причому в такий спосіб, який є най адекватнішим вимогам економічного зростання.
Щоб визначити, за рахунок яких податків необхідно знижувати податкове навантаження в Україні, доцільно проаналізувати структуру податкової системи в контексті розподілу податків на податки на споживання, податки на працю і податки на капітал. В основу цієї класифікації податків покладено підходи, використані у статистиці МВФ. Аналіз податкового навантаження на фактори виробництва і споживання можна здійснювати як за допомогою агрегованих податкових квот, так і за допомогою ефективних податкових ставок, які характеризують ступінь використання різними податками (групою податків) потенційної податкової бази, виведеної з СНР. При цьому базою податків на працю є оплата праці найманих працівників (заробітна плата з внесками на соціальне страхування), податків на капітал чистий прибуток, змішаний дохід, податків на споживання - кінцеві споживчі витрати (домогосподарств, некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, і сектору загального державного управління).
Ми розглянемо лише динаміку ефективних ставок оподаткування праці, капіталу і споживання, маючи при цьому на увазі, що за методологією розрахунків вони дещо відрізняються від зовнішньо невиявлених податкових ставок, що розраховуються в ЄС, тому не можуть порівнюватися безпосередньо. Ми зможемо провести лише порівняльний аналіз співвідношення податкового навантаження на фактори виробництва і споживання. Найвищою в Україні є ефективна ставка спадкування праці. Останніми роками вона встановила на рівні 32 - 34%. При цьому якщо ефективна ставка податку із доходів фізичних осіб унаслідок його реформування зменшилася, то внесків до соціальних фондів-постійно зростає. Податкове навантаження на капітал є вищим, ніж на споживання. Ефективне податкове навантаження на капітал, розраховане щодо його потенційної бази, зменшилося з 63,8 % у 1998 році до 23 % у 2004 році. Якщо розрахувати ефективну ставку податків на капітал відносно фактичного фінансового результату прибуткових підприємств, то після її зростання у 2003 році до 46,3 % у 2004 році вона зменшилася до 33 %, а в 2006 році навіть дещо перевищила рівень 2003 року (46, 9 %). Останнє відбулося в результаті розширення фактичної податкової бази за рахунок скасування низки пільг і зменшення масштабів ухилення від оподаткування.
Оцінюючи викладені тенденції в контексті економічного зростання, можна зробити висновок, що внаслідок забезпечення найвищого ефективного податкового навантаження на фактори виробництва податкова система України не може бути віднесена до числа інститутів, що створюють сприятливі умови для економічного зростання. Щоправда, в європейських країнах із розвиненою ринковою економікою співвідношення між податковим навантаженням на споживання, працю і капітал є аналогічним тому, яке існує в Україні. Однак це багаті країни з великим економічним потенціалом, який дає їм змогу поступитися економічною ефективністю заради справедливості в розподілі доходів. У країнах із меншим потенціалом, які змушені витрачати більше ресурсів на економічний розвиток, останніми роками відбулися зміни в розподілі податкового навантаження. Зокрема у трьох нових країнах - членах ЄС (Естонії, Литві, Словаччині) з чотирьох, за якими надано інформацію, капітал у 2003 році оподатковувався за нижчими зовнішньо невиявленими ставками, ніж праця і споживання, що стало результатом реформування податкових систем цих країн у напрямку створення умов для економічного зростання. Щодо найвищого податкового навантаження на фактор праця, то воно притаманне усім європейським країнам і є наслідком як схожих демографічних проблем, так і схожого прагнення до створення більш чи менш потужних систем державного соціального забезпечення. Враховуючи викладене, виникає сумнів у тому, що Україні вдасться подолати загальноєвропейські тенденції і суттєво змінити пропорцію розподілу податкового навантаження між працею і споживанням, тоді як необхідність і можливість зменшення податкового навантаження на капітал не викликає сумніву. Саме це завдання має стати пріоритетним у процесі реформування податкової системи України.
Одне з вузьких місць здійснення перебудови економіки в нашій країні - проблема управлінських кадрів. За деякими оцінками, "критична маса" керівників, фахівців з економіки та управління, здатних перетворити вигляд наших підприємств і організацій по новим вимогам, повинна скласти не менше 20% від їх загального числа в народному господарстві України. Сформувати такий корпус управлінців нового типу - завдання виключно складна. Саме життя, практика ринкової економіки, підприємництва буде сприяти її вирішенню, поміщаючи тих, хто сьогодні біля керма підприємств, і тих, хто входить у цю нову для себе роль, в ситуацію природно протікає соціального відбору. Але багато що, звичайно, залежить і від цілеспрямованої діяльності з підготовки та перепідготовки кадрів, з вивчення і поширення передового досвіду управління, щодо застосування досягнень управлінської науки на практиці. Один з очевидних шляхів пристосування до ринку полягає в освоєнні досвіду країн, які живуть в його умовах вже не одну сотню років. Дуже цінним аспектом цього досвіду в XX столітті є сфера діяльності і галузь знань, охоплювана ємним поняттям "менеджмент", яке стало вже інтернаціональним. При цьому, коли говорять "менеджмент" мають на увазі і людей-менеджерів, професійно здійснюють функцію управління.
Страницы: 1, 2
