5. Ефективні трудові відносини.
Стабілізуючим фактором для німецької економіки є стабільні й стійкі відносини між менеджерами й профспілками, а також робочими радами.
Таким чином, проведений аналіз показує, що німецький стиль управління є досить своєрідним і специфічним і по своїм рисам відрізняється від інших національних стилів.
Німецький менеджмент по-своєму забезпечує високу ефективність виробництва й, отже, прибуток. [22, с. 26]
2.2 Порівняльна характеристика спортивно-оздоровчих клубів Німеччини та США
Узагальнення зарубіжного досвіду вказує на те, що спортивні центри є основною організаційною формою менеджменту, фізичного виховання та спорту у більшості країн світу. За кордоном нарівні з популярними клубами професійного футболу, хокею функціонує велика кількість різноманітних типів спортивних клубів оздоровчого напрямку. Так, наприклад, у Німеччині діє 85,5 тисяч спортивно-оздоровчих центрів, у яких 5,9 млн. людей займаються більш ніж 100 різноманітними видами спорту. У США нараховується більше 15000 клубів. [3, с. 83]
Аналізуючи зарубіжну літературу зі спорту, фізичному вихованню і спортивної рекреації, треба мати на увазі, що зарубіжні автори не використовують звичний для нас термін «фізична культура». У більшості зарубіжних країн використовують такі терміни: fitness – фізична підготовленість, physical education – фізичне виховання, physical recreation – фізичне оздоровлення. Слово «спорт» використовується для позначення різних видів спортивної діяльності, яка пов’язана з результатами, порівнянням результатів у змаганнях. [3, с. 94]
У США виділяють наступні види спортивної діяльності:
1. Невимушений спорт,або, як його називають у Європі, «спорт для всіх»
2. Організований спорт, який включає у себе шкільний та студентський спорт
3. Спорт у різноманітних організаціях, клубах, асоціаціях, спорт вищих досягнень, включаючи олімпійський
4. Професійний спорт
Усіма перерахованими видами діяльності у зарубіжних країнах займаються різні люди і різні організації. Але всіх об’єднує одна спільна основа – основною організаційною ланкою є клуб – спортивний, оздоровчий або спортивно-оздоровчий. [5, с. 52 ]
Аналіз менеджменту у зарубіжному спорті показує, що у країнах з ринковою економікою функціонують різні типи клубів спортивно-оздоровчого напрямку. Так, відомий американський спеціаліст спортивно-оздоровчої індустрії М. Уолф виділяє наступні види клубів:
· Комерційні оздоровчі центри
· Приватні спортивно-оздоровчі клуби
· Клуби, які належать різноманітним асоціаціям
· Спортивно-оздоровчі клуби, центри корпорацій, фірм
· Спортивно-медичні центри/клуби
· Любительські та професійні клуби по видам спорту
Багато клубів входять у різні асоціації – такі, як Корпорація клубів Америки, Корпорація здоров'я та тенісу та інші суспільні асоціації.
В останні роки за кордоном все більшу популярність мають багатоцільові клуби. В США майже кожний четвертий клуб – багатоцільовий. Ці клуби призначені для задоволення самого широкого спектру спортивно-оздоровчих інтересів клієнтів. Такі клуби зазвичай мають різні споруди: зали для спортивних ігор, тренажерні зали, зали для дітей, басейн і т.д. [5, с. 82]
Виділяють також комерційні і некомерційні спортивні клуби (Додаток А).
Зараз характер та направленість спортивно-оздоровчих клубів різко змінилась. Якщо раніше вони мали оздоровчий, відновлювальний або змагальний аспект, то тепер програми стали більш складними і серйозними, більшу уваги приділяють жінкам та дітям: жінки приходять займатися фізичними вправами, а діти грають, танцюють і т.д.
Особливо популярні клуби, де працюють персональні тренери: з жінками, які мають надмірну вагу, с людьми, які бажають серйозно займатися шейпінгом та бодібілдингом. За персональну опіку клієнти ладні платити по 25 дол. за годину. [13, с. 10]
Узагальнення менеджменту зарубіжних спортивних клубів показує, що спортивні організації мають деяку специфіку. У зв’язку з цим ми виділимо: американську модель спортивно-оздоровчого клубу та німецьку модель.
На думку німецького спеціаліста Кемерера, оптимальна структура організації спортивних клубів у Германії характеризуються наступними параметрами:
- доцільний 1 клуб на 1 тис. жителів (у середньому);
- кожний клуб повинен передбачати програми для всіх вікових груп;
- членство в клубах - платне (внески вносяться з розрахунку оплати в середньому одна години роботи кваліфікованого фахівця);
- усі інші види, що не відповідають кліматичним або географічним умовам, повинні бути передбачені в сусідньому клубі в радіусі однієї години їзди.
Клуби не тільки щорічно організують близько 10 млн. спортивних заходів, але й проводять 8,2 тис. різних курсів. Одна зі складових частин діяльності клубів - підготовка кадрів для роботи як спортивних керівників на добровільній основі. У країні налічується 1,4 млн. чоловіків і жінок, що добровільно працюють головами, членами президій, суддями і т.д. Щорічно вони проводять на спортивних майданчиках або за робочим столом 185 млн. годин. [12, с. 26]
Німецькі фахівці з менеджменту спортивних клубів вважають, що клуб як форма організації спортивно-оздоровчої роботи з населенням найбільш ефективний з наступних причин:
- орієнтований на інтереси населення, надає можливість широкого вибору видів спорту;
- орієнтований на змагальну діяльність: добре стимулює для участі в змаганнях регіонального й місцевого рівнів;
- орієнтований на здоровий спосіб життя;
- орієнтований на добровільну роботу в області спорту: відзначається високий відсоток людей, що працюють тут у якості керівників на добровільній основі;
У Німеччині багато спортивно-оздоровчих клубів у своїй діяльності виходять із наступних принципів:
- не існує небажаючих займатися спортом, існує погана організація;
- початківцям слід пропонувати заняття спортом у самій спрощеній формі, щоб уже перші кроки в спорті принесли успіх;
Крім чисто філософських і організаційних установок німецькі клуби дотримуються й наступних практичних принципів:
1. Доступність клубу: послуги надаються за доступними цінами.
2. Інструктори по фізичній підготовці й спорту приділяють увагу кожному, хто займається. Спортивні зали оснащені сучасними тренажерами.
3. Молоді люди можуть самостійно організувати свій вільний час і брати участь у розробці програм.
4. Спорт у колективі - найкращий спорт. [ 19, с. 14]
Джерела фінансування спортивно-оздоровчих організацій
Аналіз даних закордонних досліджень показує, що близько 70% комерційних спортивно-оздоровчих клубів відносяться до малого бізнесу, тому що чисельність працюючих становить менше 100 чол., а розмір річного доходу - до 3,5 млн. дол. Бувають і більші клуби. Більш одного відсотка клубів мають прибуток більш 3,5 млн. дол. у рік. Однак дохід приблизно 70% усіх наявних спортивно-оздоровчих клубів становить менш 1 млн. дол.
Для муніципальних спортивно-оздоровчих клубів і некомерційних організацій основним джерелом фінансування є дотації державних органів різного рівня. Розміри цих дотацій і відсоток у загальному кошторисі різні в різних клубах і країнах. Далі йдуть членські внески, надання додаткових платних послуг, внесків від спонсорів, ліцензійної діяльності, суспільних фондів і т.д. [13, с. 6]
Основними джерелами фінансування приватних і комерційних спортивно-оздоровчих клубів у закордонних країнах є:
- членські й вступні внески, що становлять до 70% усіх внесків;
- внески від оплати за тренувальні програми й консультації;
- дохід від оплати додаткових послуг, що досягає в деяких клубах 30% (Додаток Б).;
- доходи за рахунок нових членів клубу;
- дохід від ліцензійної діяльності й іншої комерційної діяльності;
- внески від спонсорів і благодійних фондів. Слід підкреслити, що фахівці закордонних клубів застосовують дуже гнучкі системи оплати членських внесків. [12, с. 14-15]
Критерії оцінки ефективності роботи клубів. Середньостатистичний спортивно-оздоровчий клуб у США нараховує від 1500 до 2000 членів. Клуби відкриті, як правило, по 17 годин на день.
У США власники комерційних спортивно-оздоровчих клубів як критерій оцінки ефективності роботи клубу використовують співвідношення загального річного прибутку із загальною площею комплексу.
У закордонних клубах прийнята практика під кінець року підводити підсумки його діяльності. При цьому обов'язково враховується кількість нових членів клубу, а також тих, хто з якихось причин покинув клуб. Деякі закордонні клуби працюють на повну потужність, тому практично всі вони планують збільшення своїх членів протягом року - ріст числа членів клубу в рік на 6-8% вважається задовільним, на 8-10% - гарним і на 10-12% - відмінним. [23, с. 47]
Оподатковування клубів
У багатьох закордонних країнах існує пільгове оподатковування спортивно-оздоровчих клубів, що стимулює підприємців займатися цим видом малого бізнесу. Наприклад, у Німеччині набув чинності закон про надання допомоги спортивним клубам. Клуби одержали також право відшкодувати збитки, понесені ними в одному виді діяльності, за рахунок доходів в іншому виді. Важливо тільки стежити, щоб при фінансових операціях діяльність клубу в цілому не виявилася збитковою. А якщо ні, то він втрачає пільги при виплаті податків. Тому торгівля спортивними товарами й реманентом, здійснювана спортивним клубом, може принести йому більшу користь. Якщо врахувати, що ціни на товари, які продаються в клубах, нижче, чим у спеціалізованих магазинах, то стане ясно, що цей закон дає клубам значні переваги. [22, с. 61]
2.3 Менеджмент у професійному спорті
Історія розвитку професійного спорту, його організаційна структура, мета та завдання, які вирішуються лігами, командами, спортсменами й менеджерами, свідчать про те, що професійний спорт - це й спорт, і розвага, і бізнес.
Спортсмен - професіонал робить специфічний товар - видовище. Тому час, який він витрачає на спорт, по суті, є робочим часом. Про це, зокрема, свідчать: режим тренування; виїзд на тренувальні збори; порівняння энерготрат спортсменів і представників інших професій; календар змагань, який у деяких видах професійного спорту обумовлює безперервну участь у змаганнях протягом 6-8 місяців у році; розміри матеріальних винагород спортсменів і ін.
Професійний спорт відноситься до індустрії розваг. Професійні ліги претендують на гроші, які люди готові платити, щоб не без задоволення заповнити час дозвілля. Але, у професійному спорті є щось, що відрізняє цей вид ділової активності від інших сфер бізнесу. [7, с. 24, 31]
Страницы: 1, 2, 3, 4
