Будучи переконаним, що персональний комп’ютер стане незамінним на кожному робочому місці й у кожній домівці, в 1975 р. разом із Полем Аленом заснував компанію Microsoft і почав розробляти програмне забезпечення для персональних комп’ютерів. Презентація нового комп’ютера IBM із програмним забезпеченням Microsoft викликала сенсацію на ринку і змусила чи - мало компаній звернутися до Microsoft за ліцензією. Microsoft завоювала світовий ринок, випустивши програми Microsoft Word і Microsoft Excel. У 1987 році компанія презентувала на ринку першу версію Windows, в 1993 році що - місячний загальний обсяг продажу Windows перевищив 1 млн. дол. У 1995 році з’явилася Windows 95, за перші два тижні було продано 7 млн. копій. Ця операційна система вдосконалюється і використовується у понад 85% комп’ютерів світу.
Широке застосування програмного забезпечення Microsoft привернуло увагу американського антимонопольного комітету, який кілька разів марно намагався ініціювати справу про примусове подрібнення монополії Гейтса. Під його керівництвом Microsoft розвиває й удосконалює інформаційні техоології та продукти, працює на перспективу. У 1995 році політику Microsoft було докорінно змінено - основні зусилля спрямовано на Інтернет. Гейтс особисто здійснює стратегічне управління Microsoft, і його роль у технічному розробленні нових продуктів є суттєвою. Дар передбачення Гейтсом розвитку ПК є ключовим чинником успіху Microsoft та індустрії програмного забезпечення в цілому. Він є найбагатшою людиною у світі (став мільярдером у 31 рік).
У 1999 році прибутки Microsoft становили 19,75 млрд. дол. У підрозділах компанії в 60 країнах світу працює понад 32 тис. осіб. Книга «Дорога в майбутнє» (у співавторстві з Н. Мірволдом і П. Райнардсоном, 1995), в якій визначено напрям розвитку суспільства у зв’язку з удосконаленням інформаційних технологій, а інтерактивні мережі розглядаються як важливі віхи в історії людства, була видана у понад 29 країнах. Книга «Бізнес із швидкістю думки» (1999) про новий погляд на розв’язання бізнес-завдань за допомогою інформаційних технологій видана 25 мовами і продається у 60 країнах світу.
Б. Гейтс цікавиться і біотехнологією. Він входить до правління компанії Icos Corporation і володіє акціями Darwin Molecular, що є підрозділом британської компанії Chiroscience. Крім того, заснував компанію Corbis Corporation, що займається розробленням найбільшого джерела інформації у світі - цифрового архіву, який охоплює більшість творів мистецтва і фотографій із державних і приватних колекцій, що зберігаються у різних країнах. Він є також співвласником компанії Teledesic, що працює над реалізацією проекту із за - пуску на низьку орбіту навколо земної кулі кількох сотен супутників для забезпечення всесвітніх двосторонніх широкосмугових телекомунікацій.
Б. Гейтс здійснює доброчинну діяльність, перераховує прибутки від продажу обох своїх книг у добровільний фонд підтримки використання ін - формаційних технологій у навчальному процесі, вклав один мільярд доларів у стипендії, які Microsoft надає незаможним талановитим студентам (Gates Millennium Scholarship Program), 750 тис. дол. - у програму розвитку вакцинації (Global Alliance for Vaccines and Immunization). Білл і Мелінда Гейтс заснували добродійний фонд і внесли в нього понад 17 млрд. дол. Для підтримки філантропічних ініціатив у сфері охорони здоров’я та освіти. Фонд передав понад 300 млн. дол. Організаціям, що працюють у галузі охорони здоров’я; понад 300 млн. дол. - на вдосконалення процесу освіти, зокрема, на розвиток ініціатив у сфері бібліотечної справи (Gates Library Initiative), щоб дати змогу мало заможним верстав населення США і Канади працювати з персональними комп’ютерами та Інтернетом у публічних бібліотеках; понад 54 млн. дол. - на суспільні проекти у країнах північно-західного узбережжя Тихого океану; понад 29 млн. дол. - на інші спеціальні проекти у межах що - річних добродійних кампаній.
Страусс Джордж
Джордж Страусс (1923) - відомий американський фахівець в галузі управління персоналом підприємства.
Народився 23 червня 1923 р. у Нью-Йоркському районі Манхетен; під час Другої світової війни перебував на службі в американській армії; в 1951 р. закінчив Массачусетський технологічний інститут (МТІ); в 1951-1954 рр. працював науковим співробітником у Школі галузевих і трудових відносин штату Нью-Йорк при Корнельському університеті; в 1954-1961 рр. - асистент професора, потім професор у Школі бізнесу при Університеті Буффало; з 1962 р. - професор кафедри управління підприємствами, почесний професор у відставці Каліфорнійського університету (Берклі); у період з 1964 по 1995 рр. - редактор журналу «Індустріальні відносини»; з 1993 р. - президент Товариства дослідження трудових відносин; розробив важливі ідеї в галузі трудових відносин, організаційної поведінки, в управлінні персоналом і людськими ресурсами.
Основні праці: «Місцева профспілка: її місце в індустріальному заводі» (з Л.Р. Сайліс, 1953); «Персонал: людські проблеми керування» (з Л.Р. Сайліс, 1960); «Поводження людей в організаціях» (з Л.Р. Сайліс, 1966); «Керування людськими ресурсами» (з Л.Р. Сайліс, 1977); «Стан профспілок» (з Д. Галахер і Д.Фіоріто, 1991).
Дж. Страусс - провідний вчений у сфері трудових відносин і управління персоналом. За час своєї наукової діяльності, яка тривала понад 45 років, написав безліч книжок і статей. Зробив важливий внесок у розвиток уявлень про керування профспілками, вплинув на розуміння ролі місцевих профспілкових організацій, а також понять про лідерство і участь робітників у діяльності тред-юніонів. Він є співавтором кількох підручників, що містять широкі відомості про організаційну поведінку (одних із перших із цієї теми) та управління персоналом і людськими ресурсами. Його численні статті з питань управління профспілками, порівняльних трудових відносин, участі робітників у діяльності профспілок, управління людськими ресурсами в США, ведення переговорів про колективний договір і теорію трудових відносин продовжують впливати на розвиток теорії та практики менеджменту.
Він залишається провідним ученим у сферах управління персоналом і вивчення трудових відносин, організаційної поведінки. Його твори наочно відображають стан знань у цих галузях і демонструють стійкий інтерес вченого до повсякденних реалій виробничого життя. Дж. Страусс активно реагує на нові напрями й теми досліджень, заохочуючи молодих вчених розширювати межі знань щодо трудових відносин і керування людськими ресурсами.
Фідлер Фред
Фред Фідлер (нар. 1923) - відомий вчений у сфері менеджменту, розробник моделі ситуаційного лідерства.
Народився 1923 р. у Відні; 1938 р. переїхав до США. Навчався у Чиказькому університеті, де одержав ступінь магістра з клінічної психології, а згодом - доктора гуманітарних наук. (1946-1949). У 1951 р. переїхав до штату Іллінойс, де заснував Лабораторію дослідження групової ефективності. З 1969 р. - професор психології у Вашингтонському університеті; 1992 р. вийшов на пенсію і продовжував наукову діяльність у галузі підготовки керівників.
Основні праці: «Теорія ефективного лідерства» (1967); «Підвищення ефективності керівництва: концепція відповідності вимогам, які висовуються до лідера» (1976).
Широка відомість Ф.Фідлера пов’язана із розробленням ним у середині 60-х років моделі ситуаційного лідерства, яка дає змогу передбачити ефективність робочої групи під керівництвом лідера. У моделі використовуються три ситуаційні змінні, які дають можливість визначити ступінь сприятливості та контрольованості ситуації для визначеного стилю лідерства:
1) відносини між менеджерами і підлеглими (ступінь лояльності, довіри, підтримки, поваги у підлеглих до менеджера; якщо підлеглі визнали лідера, вони робитимуть все можливе для досягнення поставлених цілей);
2) структурованість роботи підлеглих (залежить від ясності цілі, кількості способів їх досягнення, ступеня обґрунтованості рішень керівника, специфічності рішень);
3) посадові повноваження лідера (відображає рівень формальної влади менеджера, його можливості впливати на стан підлеглих).
На думку Ф.Фідлера, всіх менеджерів за ознакою стилю лідерства, можна поділити на дві групи: орієнтованих на завдання і орієнтованих на відносини. При цьому лідерський стиль залишається відносно постійним і майже не змінюється залежно від ситуації. Модель ефективного лідерства будується на тому, що лідерство є ситуаційним. Три ситуаційні змінні (відносини між менеджером і підлеглими; структурованість роботи підлеглих; посадові повноваження лідера) у поєднанні з двома лідерськими стилями (орієнтований на завдання чи на відносини) дають вісім типів ситуацій, які наочно описують модель Фідлера.
У 70-х роках учений працював над доповненням і розробленням способів практичного застосування моделі ситуаційного лідерства. Основним напрямом його діяльності стає навчання лідерів і вивчення впливу на ефективність лідерства таких факторів, як досвід та інтелект керівників. У книзі «Підвищення ефективності керівництва: концепція відповідності вимогам, які висуваються до лідера», керівникам даються поради стосовно того, як управляти атмосферою у групі, структурою завдання і позиційною владою, щоб мати можливість змінити ситуацію з метою досягнення відповідності власному стилю і підвищення ефективності управління.
Список використаної літератури
1. Кредисов А.И. История учений менеджмента. - К.: ВИРА-Р, 2000.
2. Зайцева О.А., Радуги А.А. Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов. - М.: Центр, 2000.
3. Брасс А.А. Основы менеджмента: Учеб пособие. - Минск: ИП «Экоперспектива», 1999.
4. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. - М.: Прогресс, 1995.
Страницы: 1, 2
