13
Управління у сфері охорони здоров'я здійснює Міністерство охорони здоров'я України - головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я. Основними завданнями МОЗ, поряд з іншими, є:
розроблення обгрунтованих пропозицій щодо реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я;
координація та контроль за виконанням державних програм охорони здоров'я, зокрема надання медико-санітарної допомоги;
організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я гарантованої безоплатної медичної допомоги населенню;
організація надання медичної допомоги у невідкладних та екстремальних ситуаціях та інші.
МОЗ має право отримувати в установленому законом порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від державних органів статистики- статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників підприємств, установ і закладів, що належать до сфери його управління.
Міністерству охорони здоров'я України підпорядковуються МОЗ Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Управління охорони здоров'я - орган виконавчої влади середньої ланки, до компетенції якого віднесено вирішення практично тих самих завдань, за деякими винятками, що й до компетенції МОЗ України, тільки на рівні області.
Систему органів, що надають невідкладну медичну допомогу становить густа мережа об'єктів охорони здоров'я різного спрямування, видів і потужності. На районному та міському рівні такі функції виконують районні та міські лікарні (або інші заклади охорони здоров'я), які визначені центральними для району, міста.
У громадську систему охорони здоров'я входять заклади охорони здоров'я:
1) державні і комунальні, що мають статус бюджетних закладів;
2) державні і комунальні небюджетні зі статусом державних або комунальних некомерційних закладів;
3) недержавні, які мають відповідний дозвіл на надання медичних послуг та відповідають вимогам, що ставляться до надавачів медичних послуг.
Приватні підприємці - індивідуальні медичні працівники із статусом юридичної особи або без нього, які мають відповідний дозвіл на надання медичних послуг.
Заклади охорони здоров'я за ступенем інтенсивності медичного обслуговування розподіляються:
1) амбулаторно-поліклінічного медичного обслуговування;
2) шпитального медичного обслуговування:
А) лікарні для переважно інтенсивного короткострокового лікування і догляду за хворими з гострими захворюваннями та гострими розладами;
Б) лікарні довгострокового перебування для лікування хронічних хворих і реабілітації;
В) лікарні сестринського догляду та госпіси;
3) станції та відділення швидкої медичної допомоги.
До закладів охорони здоров'я, що надають медичну (лікувально-профілактичну) допомогу, належать:
1. лікарня (обласна, центральна міська, міська, центральна районна, районна, дільнична);
2. дитяча лікарня (республіканська, обласна, міська, районна);лікарня швидкої допомоги;
3. клініки науково-дослідних інститутів;
4. спеціалізовані лікарні (інфекційна, туберкульозна, психіатрична, наркологічна, офтальмологічна, оториноларингологічна, фізіотерапевтична, відновного лікування тощо);
5. диспансер (протитуберкульозний, шкірно-венерологічний, психоневрологічний, ендокринологічний, онкологічний, кардіологічний, лікарсько-фізкультурний тощо);
6. пологовий будинок;
7. шпиталь для інвалідів війни;
8. медико-санітарна частина (із стаціонаром або без нього);
9. лікарні сестринського догляду та госпіси;
10. поліклініка;
11. дитяча поліклініка;
12. стоматологічна поліклініка;
13. жіноча консультація;
14. діагностичний центр;
15. лікарська амбулаторія (міська, сільська);
16. амбулаторія сімейної медицини;
17. здоровпункт (лікарський, фельдшерський);
18. станція швидкої допомоги;
19. фельдшерсько-акушерський (фельдшерський) пункт;
20. інші заклади, які офіційно визначені як лікувально-профілактичні.
Страницы: 1, 2