Зазначена діяльність по підготовці до початку розслідування або прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи також має певний методичний аспект. Зокрема, характер ситуації, що складається в даний період визначає загальні напрямки перевірки, проведення перевірочних дій (що виключає слідчі дії, окрім огляду місця події) та їхня послідовність. Разом з тим засоби цієї перевірки визначаються і стислими законними термінами її проведення і непроцесуальною формою діяльності.

На першому етапі розслідування найчастіше на основі додаткових даних уточнюються вже намічені і висуваються нові слідчі версії і відповідно доповнюється план розслідування. Нові, у порівнянні з первинними, дані на вказаній стадії одержуються шляхом первісних слідчих дій, що необхідно провести на самому початку розслідування.

Первісні слідчі дії відіграють істотну роль в методиці розслідування, бо зібрані в результаті їхнього проведення відомості створюють фактичну основу розслідування, що забезпечує можливість розвернутого планування розслідування і його цілеспрямованість. В своїй більшості вказані дії носять невідкладний характер в тому сенсі, що у випадку зволікання можуть виявитися втраченими важливі для справи докази (наприклад, запізнення з оглядом місця події може призвести до зникнення деяких важливих слідів під впливом атмосферних явищ, часу, сторонніх осіб і т.д.).

Однак первісні дії - це ще і такі дії, що не є у вищезазначеному сенсі невідкладними, але вони необхідні для з'ясування характеру події і створення перспективи розслідування. Наприклад, експертиза документа при підозрі на його підробленість не є в цьому сенсі невідкладною, оскільки, будучи проведеною і через декілька місяців, вона дасть той самий результат, але складає одну з необхідних первісних дій, тому що від неї залежить напрямок розслідування.

Первісні слідчі дії - це не особливий вид слідчих дій, а звичайні дії, що утворюють певний комплекс, виходячи з слідчої ситуації, яка склалася, вибору напрямку розслідування і кола обставин, які підлягають першочерговому встановленню. Правильний методичний підхід до вибору необхідного комплексу первісних слідчих дій і черговості їхнього проведення є запорукою успішності не тільки першого етапу, але і усього розслідування в цілому. Тому виділення в методиці розслідування первісних слідчих дій, визначення оптимального їхнього набору і послідовності має принципове методичне значення.

4. Поняття і види слідчих ситуацій

В методиці розслідування мають велике значення рекомендації, по визначенню основних напрямків розслідування в залежності від слідчих ситуацій, що складаються власне на початку розслідування.

Всі вони можуть бути поділені (дещо умовно) на шість основних груп:

1. Є відомості про подію злочину і про винну особу, але треба встановити, чи дійсно була ця подія, чи мала вона злочинний характер
(згвалтування, вчинене відомою особою; грабіж, і розбій, вчинені відомою особою; дача і одержання хабара; дезертирство; зловживання службовим становищем і ін.).

Напрямки розслідування - встановлення події, його конкретних обставин, поведінки при цьому підозрюваної особи (а у випадку насильства - також і потерпілого; у випадку дачі хабара - також поведінки одержувача; у випадку одержання хабара - її); встановлення предмету злочину при грабежі і розбої, хабарі, зловживанні. Відповідно визначається комплекс первинних слідчих дій по цій та всіх інших нижченаведених ситуаціях.

2. Встановлений факт з ознаками злочину і відомі конкретні особи, які повинні нести відповідальність за даний вчинок у зв'язку з їхнім положенням, але вимагається вирішити питання про їхню особисту вину
(нестача майна; псування майна; випуск недоброякісної продукції; порушення правив безпеки праці і ін.).

Напрямки розслідування - з'ясування безпосередніх і основних причин події і особистого відношення до них зазначених осіб, їхньої особистої поведінки в цій події.

3. Встановлений факт з ознаками злочину, вчинити та скористатися результатами якого могли тільки особи з певного кола по свойому положенню
(підроблені видаткові документи; безтоварні операції; знищення облікових документів і ін.).

Напрмки розслідування - дослідження поведінки кожного з осіб цього кола і його відношення до встановлених фактів, встановлення факту використання результатів злочину.

4. Встановлений факт з ознаками злочину, вчинити який могли скоріше всього особи з кола тих, хто зацікавлений не в безпосередньому, а в більш- менш віддаленому результаті злочину (підпал з метою приховування слідів іншого злочину; знищення майна; вбивство з приховуванням трупа і взагалі факту смерті певної особи; вбивство з прихованими для цього мотивами і ін.).

Напрямки розслідування - дослідження поведінки кожного з кола цих осіб, його відношення до події, отримання від вчинення даного злочину вигод.

5. Встановлений факт з ознаками злочину, для вчинення якого вимагаються особливо професійні навики або особливе знання якої-небудь обставини
(виготовлення фальшивих грошей, цінних паперів, документів; злом сховища з використанням складних засобів; розкрадення з завідомо ознайомленого місця зберігання або наявності цінностей і ін.).

Напрямки розслідування - виявлення кола осіб, дослідження поведінки кожного з цього кола, викриття предметів злочину, встановлення фактів використання результатів злочину.

6. Встановлений факт з ознаками злочину, але відстуні відомості про винну особу або вони вкрай обмежені (крадіжка, вбивство, грабіж, розбій і згвалтування, вчинені невідомою особою, і ін.).

Напрямки розслідування - виявлення максимальної кількості даних, що характеризують злочинця (слідів ног і рук, предметів, ознак поведінки), з'ясування предметів злочину (при крадіжках, грабіжах, розбоях, вбивствах з метою грабежу), використання оперативної роботи, встановлення кола осіб, що могли вчинити даний злочин, вивчення їхньої поведінки і місцеперебування в момент, коли вчинений злочин.

Викладені вище ситуації не вичерпують всіх можливих ситуацій, але вони є найбільш типовими, відштовхуючиись від яких слідчий може орієнтуватися в будь-який ситуації, визначити шляхи розслідування і комплекс необхідних початкових слідчих та інших дій.

Характер типових слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування в основному визначається результатами початкових слідчих дій і фактичною обстановкою, яка склалася до цього моменту. В одних випадках ситуації, які виникли на зазначеному етапі, визначають шляхи розшуку вже встановленого злочинця, в других - напрямки на збирання додаткових фактичних даних, необхідних для затримання вже розшуканого до даного моменту злочинця, в третіх - напрямки на розширення і поглиблення зібраної інформації по всіх елементах події, що розслідується з метою виявлення злочинця і т.д.
Відповідно визначається і комплекс необхідних слідчих і оперативно- розшуових дій і їхня черговість.

Типові слідчі ситуації і напрямки подальшого розслідування на завершальному його етапі головним чином пов'язані з якістю і повнотою даних, покладених в основу обвинувачення, відношенням обвинуваченого до зібраних доказів, новими обставинами, виявленими при допиті обвинуваченого.
Однією з типових ситуацій є, наприклад, визнання обвинуваченим своєї вини за наявності переконливих і достатніх доказів

Типовими є ситуації, в яких за наявності переконливих і надто повних доказів вини обвинувачені частково, а інколи й повністю не визнають своєї вини. При цьому обвинувачені інколи не наводять жодних аргументів в свій захист, в інших випадках - вказують на необхідність збирання додаткових даних і т.д. В подібних ситуаціях основні напрямки подальшого розслідування пов'язуються з перевіркою і з'ясуванням якихось додаткових обставин справи та можливим новим пред'явленням обвинувачення і т.д.

Оптимальний склад наступних слідчих дій і правильне визначення їхньої послідовності також мають істотне методичне значення.

Прагнення слідчих до загальних засобів дій в типових слідчих ситуаціях, наявність в їхній діяльності деякої тенденції до формалізації та алгоритмізації створюють передумови для застосування в методиці розслідування даних кібернетики. Зараз ведеться розробка шляхів моделювання та алгоритмізації розслідування окремих видів злочинів.

5. Поняття криміналістичної характеристики та її співвідношення з кримінально-правовою, кримінологічною та психологічною характеристиками

Злочин як негативне соціальне явище може бути охарактеризованим з різних сторін, наприклад, кримінологічної, кримінально-правової, психологічної, етичної, криміналістичної. Спеціалісти різного профілю вивчаючи конкретний злочин або вид (групу) злочинів, а також злочинність в цілому, ставлять перед собою специфічні завдання і досліджують ті особливості злочину, які характеризують його зміст зі сторони, яка їх цікавить. Наприклад, представники науки кримінального права вивчають елементи складу злочину та інші ознаки, які мають кримінально-правове значення (обставини, які сприяють індивідуалізації покарання, впливають на обрання виду і міри покарання і умови його відбуття); кримінологи - причини, стан, структуру і динаміку злочинності.

Криміналістична характеристика злочину являє собою сукупність таких даних про злочин, що сприяють його розкриттю. Вона включає відомості про особливості підготовки, вчинення і приховування злочинів, використання яких сприяє найбільш успішному, повному і швидкому їх розкриттю. Наприклад, якщо слідчий володіє даними про типові способи вчинення і приховування злочинів, що часто використаються злочинцями, розташування тайників, прийоми, що ускладнюють застосування засобів криміналістичної техніки, і інших способах маскування, які використовують, наприклад, розкрадачі, спекулянти, шахраї, йому значно легше розкрити злочин, його дії по відкриттю речовинних доказів і встановленню злочинця будуть більш цілеспрямованими і успішними.

Страницы: 1, 2, 3, 4