При скоєнні хуліганства з застосуванням фізичної сили і знарядь рекомендується уважно дослідити територію для знаходження слідів боротьби (плям крові, волосся, знарядь і т.п.), оскільки потерпілі нерідко вчиняють опір.
При огляді пошкоджених об'єктів (розбитих вікон, поламаних автоматів, нецензурних та ображаючих написів і т.п.) передусім слід вилучати запахові сліди з місць, яких торкалися злочинці. Шукати невидимі і маловидимі сліди рук, потожирові мазки, фіксувати зліпками сліди злому, а також можливо, слід їх вилучати з предметом. Сліди фарбників, якщо неможливо вилучити предмет, зішкрібають, попередньо сфотографувавши їх. Іноді написи використовують для ідентифікації особи за почерком. Консультацію про це дає спеціаліст-криміналіст.
Знаряддям хуліганських дій можуть бути палка, камінь і т.п. Зруйнована ними перешкода або предмет в місцях контакту зберігають мікрочастинки, які дозволяють встановити вид і матеріал знаряддя.
Своєчасна, повна фіксація матеріальних слідів на місці події є запорукою успішного розкриття злочину та викриття хуліганів.
Огляд предметів. По справах про хуліганство частіше усього припадає оглядати предмети, що служили знаряддями вчинення злочину. Крім того, об’єктами огляду можуть бути одяг і взуття злочинців, одяг потерпілих, недокурки і залишки їжи,виявлені на місці події, транспортні засоби, на яких пересувалися злочинці, і т.д.
Якщо одяг потерпілих звичайно оглядають з метою виявлення на ній яких- небудь ушкоджень або слідів-накладень різноманітних речовин, то одяг підозрюваних, крім того,- для встановлення її приналежності визначеній особі; треба мати на увазі, що потерпілі можуть не завжди запам'ятати зовнішність окремих осіб - частіше усього вони запам'ятовують прикмети одягу, у якому був одягнений хуліган. Оскільки при вчиненні хуліганства злочинець і потерпілий, як правило, знаходяться на близькій відстані друг від друга, можливо влучення слідів крові або інших об’єктів біологічного походження.
Огляд одягу потерпілого доцільно проводити одночасно з освідуванням, що передбачає виявлення не тільки слідів злочину, але й інших слідів, що мають відношення до справи ( рідних плям, татуїровок, шрамів на тілі і т.д.). Освідування не рекомендується відкладати, тому що багато слідів у виді подряпин, синців можуть безвісти зникнути.
Затримання й особистий обшук. Одним із невідкладних слідчих дій по справах про хуліганство є затримка хуліганів. Фактична затримка звичайно оформляється рапортом робітника міліції, де, крім настановних даних хулігана й обставин події, повинні знайти свідчення про поводження особи в момент затримки, а також анкетні дані очевидців події.
Вибір тактики затримки залежить від того, чи намагаються хулігани сховатися або чинити опір. По справах аналізованої категорії вкрай рідко вдасться заздалегідь підготувати і старанно спланувати затримку, тому від оперативного робітника потрібно знання обстановки й уміння діяти рішуче, щоб забезпечити затримку усіх або більшої частини хуліганів. Особлива увага повинна бути виділена забезпеченню безпеки осіб, що роблять затримку, оскільки з боку хуліганів не виключено застосування зброї проти затримуючих.
Часто, прибувши на місце пригоди, наряд патрульно-постової служби знаходить там лише постраждалого, а хуліган устигає сховатися. У таких випадках робітники міліції діють у відповідності з інструкціями про розшук злочинця по горячим слідам. Але і потерпілі, що знаходяться на місці пригоди, можуть бути учасниками хуліганських дій, тому треба вживати заходів до встановлення їхньої особистості і доставлянню в міліцію.
При надходженні повідомлення про вчинення хуліганства в квартирі необхідно бути особливо обережні, тому що в подібних випадках хулігани найбільше часто чинять опір. У першу чергу треба з'ясувати обстановку в квартирі, наявність сторонніх осіб, кількість хуліганів, їхній стан, можливе поводження родичів, сусідів. Проводити затримку слід тільки при кількісній перевазі затримуючих.
Обшук може бути проведений як за місцем проживання, так і за місцем роботи. Пошуку і вилученню підлягають: знаряддя злочину; об’єкти , що свідчать про те, що особа, що учинила хулігансво, вчинила й інші злочини; предмети, що розкривають характер взаємовідносин між підозрюваним і потерпілим, а також указують на можливе місцезнаходження хулігана, який укривається від слідства і суду.
Хулігани рідко влаштовують схованки для збереження тих або інших предметів. Зокрема, ножі, кастети вони як правило, бережуть вікрито або ховають у таких місцях, відкіля їх можна легко і швидко дістати ( в одязі, у столі ). Кийки, ланцюги інші подібні предмети нерідко зберігаються в сараях, на горищах, у підсобних помешканнях.
Допит потерпілого. При хуліганстві потерпілими, як правило є родичі, сусіди, знайомі хуліганов, а також сторонні особи, які приймали участь безпосередньо в затриманні хуліганов
В процесі допиту слід вияснити:
. чи знає потерпілий хуліганів, які в нього з ними взаємовідносини;
. час та місце скоєння хуліганських дій, в чому конкретно вони проявились, що стало приводом для хуліганства, які предмети хулігани використовували для нападу;
. в чому виразився опір, який потерпілий вчинив хуліганам;
. які сліди могли залишитись на тілі або одязі останнього, які пошкодження є на тілі або одязі потерпілого;
. якої матеріальної шкоди завдано діями хуліганів; які прикмети нападників, в чому вони були одягнуті; . чи були свідки хуліганства, хто з цих свідків міг би підтвердити його показання.
Якщо потерпілий знаходиться в медачному закладі, його допит проводиться тільки з дозволу лікаря.
Допит свідків, їх показання дають можливість об'єктивно виявити всі обставини злочину. В ході догопу свідків в справах про хуліганство доводиться зустрічатися зі свідками, які знають підозрюваних по спільній праці або проживанню, свідками, які не мають ніякого відношення до підозрюваних, і, нарешті, особами, які в якійсь мірі самі являлись учасниками подаї. У свідків виясняють наступні питання:
. чи знає він підозрюваних, потерпілого і в яких стосунках з ними знаходиться, при яких обставинах та в якій формі скоїлись хуліганські дії; які знаряддя при цьому застосовувались;
. що робив свідок на місці події;
. кого він може назвати із інших осіб, які були присутні на місці події;
. хто припинив хуліганські дії і чи вчинили хулігани при цьому опір;
. якщо хулігани зникли, то які їхні прикмети зовнішності, в що вони були одягнуті і чи зможе свідок впізнати підозрюваних;
. якщо свідок знайомий з підозрюваними і потерпілим, як він може охарактеризувати їх.
В процесі допиту свідка важливо встановити, яка була поведінка потерпілого чи потерпілих, а конкретно, чи не спровокували вони хуліганські дії своєю поведінкою.
В якості свідків допитуються не тільки очевидці злочину, але й особи, які знають будь-які факти, що стосуються обставин, які піддягають доказуванню. До числа таких свідків відносяться особи, які знають підозрюваних по спільній роботі або проживають з ними. У них можна вияснити обставини, які передували хуліганству, а також встановити факти, що стосуються тих обставин, які сприяли скоєнню злочину.
Іноді досить важко встановити дійсну роль кожного із злочинців при вчиненні групового хуліганства, тобто об'єктивну сторону даного злочину. Тому, при розслідуванні цієї категорії кримінальних справ, при проведенні таких слідчих дій як допити, відтворення обстановки і обставин події потрібно застосовувати відеозапис, складати схеми і креслення. Так, в протоколах допиту потрібно:
. записати прикмети кожного із злочинців, помітивши його відповідним номером, вияснивши всі його дії, які відносяться до об'єктивної сторони вчиненого злочину як в часі так і в просторі;
. для цього на схемі місця вчинення злочину потрібно зробити відповідні відмітки розташування кожного із злочинців, потерпілих та свідків;
. однакових схем може бути декілька, на кожній із яких послідовно, як це відбувалось в часі, вказуються переміщення на місці злочину кожного із злочинців, а в протоколі допиту фіксуються дії кожного із них в цей момент.
Однотипні схеми місця події в реальному масштабі слідчий повинен виготовити самостійно, до початку допиту.
Аналогічним чином проводиться і відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису та складанням відповідних схем.
Це дозволить встановити істину по справі та перевірити показання учасників процесу.
Важливим елементом процесу доказування по справах про групові хуліганства є аналіз доказів, в тому числі і співставлення їх один з одним. З цією метою слідчий може складати схеми аналізу показань учасників процесу, який дозволить йому при плануванні та проведенні послідуючих слідчих дій, направлених на встановлення дійсних обставин справи, винності кожного з підозрюваних (обвинувачених), наявності між ними злочинної змови, розмежування причинених тілесних ушкоджень та інше.
2.3. Послідуючий етап розслідування.
Початок послідуючого етапу розслідування звичайно пов'язують з закінченням провадження невідкладних слідчих дій (ст. 104 КПК України).
До цього часу зібрані основні джерела доказів, вирішені слідчі ситуації, перевірені версії, які було побудовано на основі аналізу первинних матеріалів, знайдені та затримані підозрювані.
Діяльність слідчого на послідуючому етапі розслідування починається з аналізу та оцінки зібраних фактичних даних, обліку нових слідчих ситуацій, планування відповідних версій та визначення подальшого направлення розслідування.
Типові слідчі ситуації: а). встановлено конкретних осіб та їх причетність до скоєння хуліганства, пред'явлені обвинувачення; б). є підозрювані, зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення причетності підозрюваних до скоєного хуліганства, обвинувачення не пред'явлені; в). зібрані недостатні докази, не має підозрюваних, не встановлені особи злочинців.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
