12
Проголошення України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку. Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму, корінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства - основні засади економічної та соціальної політики української держави.
Побудова розвинутого ринкового господарства - процес досить складний і тривалий. У розвинутих країнах Заходу він відбувся як природний, взаємопов'язаний з економічним і соціальним прогресом суспільства.
Ринок -- досягнення всього людства на всіх етапах його розвит-ку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і за допомогою яких від-творюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.
Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм-- це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок -- це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові за-кономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.
Цивілізований характер ринку в промислових розвинутих краї-нах визначається широким арсеналом перевірених часом і госпо-дарською практикою законодавчих і моральних норм, багатопла-новою і компетентною політикою держави щодо розвитку еконо-міки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свобо-дою економічної самодіяльності людини.
Звичайно, Україна, як нова самостійна держава, що виникла на розколотому терені колишнього народногосподарського комплексу СРСР зі складною інфраструктурою, створеною за багато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн, а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних, політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України.
Тісно взаємодіючи з усією системою економічних відносин, ринкова інфраструктура виступає необхідною умовою розвитку всіх суб'єктів господарювання регіональних ринків. Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.
Тому, на мою думку, питання про сучасний стан та проблеми формування інфраструктури ринку в Україні на сьогодні є дуже актуальним, оскільки її розвиток є одним з визначальних факторів, що впливають на розвиток економіки країни.
В своїй курсовій роботі я намагалась дати якісну характеристику інфраструктури ринку, а також прблемам становлення ринкової системи в Україні.
У першому розділі моєї роботи зображено сутність понять «інфраструктура» та «інфраструктура ринку», а також її структуру.
У другому розділі дано якісну та функціональну характеристику складових елементів ринкової інфраструктури, їхньому рівні розвитку та ролі в національному господарсві країни.
У третьому розділі зображено проблеми становлення ринкової системи в Україні, а також умови формування ефективної інфраструктури ринку.
1. Термін “інфракструктура” походить від лінгвінстичного значення латинських слів “infra” - нижче і “structura” - будова. Воно запозичено з військового лексикону, в якому під час другої світової війни термін “інфракструктура” використовували для визначення “сукупності будинків, споруд і комунікацій, необхідних для організації системи пстачання збройних сил, зокрема, для товарів і передачі повідомлень. І лише десь в 50-х роках термін почали використовувати в економічній літературі.
Стосовно ринкової економіки, поняття “інфракструктура” вперше застотувала R.Jochimsen, визначивши її як суму матеріальних, інституційних закладів та особистих умов, які надаються у роспорядження економічних суб”єктів і створюють умови для повної інтеграції та забезпечення максимального можливого рівня розвитку господарської діяльності.
З розвитком науки та накопиченням досвіду було встановлено: чим вище рівень розвитку інфраструктури, тим швидше і більше надходять інвестиції, робоча сила, прискорюється економічний розвиток, зростає рівень життя населення. І навпаки, чим нижче рівень розвитку інфраструктури, тим повільніше або з великими витратами розвивається виробництво, тим важче життя людей.
Закономірною стала необхідність першочергового розвитку інфраструктури в нових регіонах. Спочатку будується житло, дороги, інші елементи інфраструктури, а потім в регіоні виникають об'єкти основного виробництва. Інфраструктура стала засобом політики.
У сучасній економічній літературі існують різні трактування "ринкової інфраструктури".
Найчастіше виділяють три групи понять ринкової інфраструктури.
I група. Ринкова інфраструктура визначається як комплекс галузей, підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться до доведення товарів від виробництва до споживачів.
II група. Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену і взаємозалежну мережу підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.
III група. Ринкова інфраструктура визначається як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.
Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.
Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Особливо важливе значення ринкова інфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.
Отже, ринкова інфраструктура - це сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Основною макроекономічною функцією РІС є підвищення ефективності капіталу, та, відповідно, ринкової економіки в цілому[1, c.225 ].
Формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є
-- кредитна система і комерційні банки;
емісійна система і емісійні банки;
-- організаційно оформлене посередництво на товар-них, сировинних, фондових і валютних біржах;
-- аукціони, ярмарки та інші форми організованого по-забіржового посередництва;
-- система регулювання зайнятості населення і цент-ри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);
-- інформаційні технології і засоби ділової комунікації;
-- податкова система і податкові інспекції;
-- системи страхування комерційного господарського ризику і страхові (державні і недержавні) компанії;
-- спеціальні рекламні агентства, інформаційні агент-ства і засоби масової інформації;
-- торгові палати, інші громадські й добровільні дер-жавно-громадські об'єднання ділових кіл;
-- митна система;
-- професійні спілки тих, хто працює за наймом;
-- комерційно-виставочні комплекси;
-- система вищої і середньої економічної освіти;
-- консультативні (консалтингові) компанії;
-- аудиторські компанії;
-- громадські і державно-громадські фонди, створені з метою стимулювання ділової активності;
-- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.
Ринкова інфраструктура є механізмом функціонування підприємництва (бізнесу). Вона охоплює широкий еконо-мічний простір -- від виробництва до споживання: укла-дення договорів, контрактів на постачання, просування то-варних потоків галузями і регіонами, регулювання збуту та обслуговування економічної системи. З огляду на це ефек-тивність функціонування ринкової економіки передусім залежить від комплексності та ефективності її інфраструк-тури.
Ринкова інфраструктура виконує такі функції:
1) організаційне оформлення ринкових відносин;
2) полегшення реалізації інтересів учасників ринкових відносин;
3) спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищен-ня оперативності й ефективності їх роботи на основі дифе-ренціації ринкових ніш, які вони заповнюють;
4) полегшення форм юридичного і економічного кон-тролю державного і громадського регулювання ринкових відносин.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
